Ухвала суду № 69890220, 30.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 748/1499/17 Головуючий у 1-й інстанції: Меженнікова С.П. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської митниці ДФС про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій Київської міської митниці ДФС щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно з протоколами №0417/10000/16 від 01.07.2016 року; № 0418/10000/16 від 01.07.2016 року; №0419/10000/16 від 01.07.2016 року у зв'язку з пропуском встановленого для цього строку.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2017 року у відкритті провадження відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року було скасовано ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13.06.2017, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2017 року позовну заяву було залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до приписів статті 56 КАС України, сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 КАС України довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.

Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа (ч. 1 ст. 59 КАС України).

Згідно ч. 6 ст. 59 КАС України, законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах.

Судом першої інстанції, при перевірці позовної заяви встановлено, що до позовної заяви додано квитанції №№ 40279, 40257, 40280 від 07.06.2017 про сплату судового збору з порталу http://court.gov.ua/, на загальну суму 1920 грн., в якій вказано призначення платежу: «судовий збір за позовом ОСОБА_3».

Втім, суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до довіреності від 17 березня 2017 року, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником з приводу захисту його законних прав та інтересів, зокрема останньому було надано право пред'явлення позову та підпису позовних заяв.

Означена довіреність була посвідчена Колядою О.П, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була підписана представником ОСОБА_2, а саме ОСОБА_3.

Зважаючи на те, що до позовної заяви було додано квитанції №№ 40279, 40257, 40280 від 07.06.2017 про сплату судового збору, в якій вказано призначення платежу: «судовий збір за позовом ОСОБА_3», суд критично ставиться до висновку суду першої інстанції, що кошти за подачу позову ОСОБА_2 на рахунок Чернігівського районного суду Чернігівської області не зараховано.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами першою, другою статті 8 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху з підстав несплати позивачем судового збору, оскільки висновки суду першої інстанції є помилковими та порушують право особи на судовий захист.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а відтак ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2017 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку