Рішення № 69883090, 25.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07 листопада 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №DN80FI0000007, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 32000,00 доларів США на термін до 06 листопада 2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. 01 листопада 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ЗАТ «Акцент-Банк» (яке потім змінило назву на ПАТ «Акцент-Банк») було укладено договір факторингу №1, згідно умов якого ПАТ КБ «Приватбанк» відступає ЗАТ «Акцент-Банк» у повному обсязі права вимоги до боржників. В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором №DN80FI0000007 від 07 листопада 2006 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Оскільки ОСОБА_2 не виконував належним чином своїх зобов’язань, то за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 24803,28 доларів США.

У зв’язку з чим, позивач просив суд солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором №DN80FI00000007 від 07 листопада 2006 року в розмірі 24803,28 доларів США, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» було задоволено та солідарно стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором №DN80FI0000007 від 07 листопада 2006 року в розмірі 24803,28 доларів США., що еквівалентно сумі 666712,17 грн., яка складається з:

- заборгованість за кредитом - 22523,69 доларів США, що еквівалентно сумі 598179,19 грн.;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 1354,94 доларів США, що еквівалентно сумі 36420,78 грн.;

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 666,09 доларів США, що еквівалентно сумі 17904,50 грн.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 258,56 доларів США, що еквівалентно сумі 6950,09 грн..

Також, судом першої інстанції було в рівних частках стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «Акцент-Банк» судові витрати у розмірі 10000,68 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк».

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07 листопада 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №DN80FI0000007, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 32000,00 доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості, суму у 2240,00 доларів США - на сплату одноразової комісії та суму в розмірі 5856,00 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,825% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,3% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору, на термін до 06 листопада 2026 року.

01 листопада 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ЗАТ «Акцент-Банк» (яке надалі перейменовано у ПАТ «Акцент-Банк») було укладено договір факторингу №1, за умовами якого ПАТ КБ «Приватбанк» відступає ЗАТ «Акцент-Банк» у повному обсязі права вимоги до боржників, а також, здійснює відступлення права витребування на свою користь платежів по кредиту, комісії, процентам, винагородам та іншим неустойкам.

Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором.

В свою чергу згідно кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов’язаний сплачувати заборгованість перед банком, сплачувати банку комісійну винагороду та, в разі прострочення строків погашення кредиту, сплатити банку пеню за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №DN80FI0000007 від 07 листопада 2006 року, ОСОБА_2 має заборгованість станом на 16 березня 2016 року у розмірі 24803,28 доларів США, що еквівалентно сумі 666712,17 грн. і складається з:

- заборгованість за кредитом - 22523,69 доларів США, що еквівалентно сумі 598179,19 грн.;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 1354,94 доларів США, що еквівалентно сумі 36420,78 грн.;

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 666,09 доларів США, що еквівалентно сумі 17904,50 грн.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 258,56 доларів США, що еквівалентно сумі 6950,09 грн..

В забезпечення виконання зобов`язань 07 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_3В, був укладений договір поруки №DN80FI00000007, відповідно до умов якого поручитель взяв на добровільних засадах зобов`язання відповідати перед Банком у разі порушення умов договору позичальником.

Відповідно до умов договору поруки, а саме п. 5 позивачем, 28 березня 2016 року було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань за Договором №DN80FI00000007 від 07 листопада 2006 року.

Пунктом 4 укладеного між сторонами договору поруки та положеннями ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України, враховував передбачені кредитним договором та договором поруки умови і виходив із того, що позовні вимоги банку є обґрунтованими, в повному обсязі доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, звертаючи увагу на наступне.

Справа розглядалася в суді першої в заочному порядку.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Під час перегляду оскаржуваного рішення в суді апеляційної інстанції, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області 21 листопада 2016 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 та зобов’язано ПАТ «Акцент-Банк» надати оригінал договору факторингу №1 від 01 листопада 2007 року разом з додатками до нього, укладеного між ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк», докази розрахунку за договором факторингу №1 від 01 листопада 2007 року (виписку з розрахунку про перерахування коштів за вказаним договором) та докази перерахунку отриманих ПАТ КБ «ПриватБанк» від ОСОБА_2 коштів сплачених за кредитним договором №DN80FI0000007 від 07 листопада 2006 року (виписки з рахунку про перерахування коштів).

Вказані документи були необхідні для підтвердження факту переходу права вимоги за спірним кредитним договором та договором поруки від ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», оскільки згідно додатків до позовної заяви єдиним підтвердження переходу права вимоги є ксерокопія витягу з додатку, який не містить жодних підписів, а зазначені у ксерокопії дані не збігаються з укладеним апелянтом договором.

Однак, не зважаючи на те, що розгляд справи неодноразово переносився (21 грудня 2016 року, 15 лютого 2017 року, 17 травня 2017 року, 19 липня 2017 року та 25 жовтня 2017 року), позивач вимоги ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року так і не виконав, в судове засідання жодного разу не з’явився, хоча як вбачається із наявних в матеріалах справи поштових повідомлень був сповіщений належним чином про дату, час та місце судового засідання, і своїм правом щодо доказування та обґрунтування позовних вимог не скористався.

Відповідно до ст. 57 – 60 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи апеляційної скарги через нехтування позивачем по справі вимог суду апеляційної інстанції. Ненадання до суду оригіналів документів, що підтверджують право вимоги до відповідачів ставить під сумнів обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Акцент Банк» по даній справі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити ПАТ «Акцент-Банк» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, у зв’язку із їх недоведеністю.

А тому, керуючись положеннями ст. ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, –

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року – скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_4