Постанова № 69878943, 24.10.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5667/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2017 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар Мисько М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Управління соціального захисту Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_3 відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Управління соціального захисту Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання до вчинення дій. В обґрунтування свого позову, посилається на те, що позивач є інвалідом війни 3-групи та має право на отримання пільг передбачених ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, у 2016 році замість гарантованої законодавством допомоги у розмірі 7910 грн. відповідачем було виплачено лише 2310 грн. В той же час, вважає, що при призначенні щорічної разової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році відповідачу необхідно було застосовувати положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 р № 367-XIV, а не Постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 141 та положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України». Останні є такими, що звужують обсяг передбачених Конституцією та Законами України права на соціальний інваліда війни 3-групи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів наведених у позовній заяві та просить суд його задовольнити, визнати бездіяльність ОСОБА_3 відділу соціального захисту Департаменту соціальної політики Львівської міської ради щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком встановленого статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною та зобов’язати ОСОБА_3 відділ соціального захисту здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_2 5600 гривень щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 3-групи за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі семи мінімальних пенсій за віком виходячи із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум. Крім цього, зазначив, що про порушення своїх прав на одержання передбаченого законом розміру щорічної разової грошової допомоги позивач дізнався лише 17.07.2017 р. із листа ОСОБА_3 відділу соціального захисту.

В судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_4 позов заперечив, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість в задоволенні якого слід відмовити з мотивів, що 15 квітня 2016 року, позивачу було перераховано - 2310 грн. разової грошової допомоги, для подальшої виплати до 05 травня 2016 року, так як він являється учасником бойових дій (інвалід 3 групи), при цьому ОСОБА_3 відділ соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Управління соціального захисту Львівської міської ради діяло виключно у відповідності до чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, а також розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII) встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 ст.67 «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов’язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів».

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування не можуть нести відповідальність за грошові зобов’язання держави.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р.№ 3551 - ХІІ, - щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет України на відповідний рік.

З метою реалізації даної норми Закону, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» якою визначено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), зокрема інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин – 3 групи - 2310 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, як учасник бойових дій (інвалід війни 3 групи), має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, в тому числі на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Також встановлено, що 15 квітня 2016 року ОСОБА_3 відділом соціального захисту перераховано кошти згідно списків Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Львівській області для подальшої виплати допомоги до 5 травня у розмірі 2310,00 грн., тобто у розмірі, встановленому чинним законодавством.

За таких обставин, дії відповідача по нарахуванню та виплаті щорічної грошової допомоги у 2016 році відповідають вимогам законодавства, відтак,немає підстав для прийняття рішення про визнання неправомірними дій.

Окрім того, Відділ соціального захисту не наділений повноваженнями на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується відповідно до норм, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд, не приймає до уваги доводи представника позивача, щодо виплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій (інвалід війни 3 групи) у розмірі 7910 грн., оскільки, позивачем та його представником не представлено жодних доказів, порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача.

Згідно положень частини 1 та 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд приймає до уваги доводи представника позивача, щодо поважності пропуску шестимісячного строку встановленого для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав щодо невиплати встановленої допомоги із листа ОСОБА_3 відділу соціального захисту від 17.07.2017 р.

Отже, під час виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік ОСОБА_3 відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому немає жодних підстав для визнання дій відділу незаконними

Аналізуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Управління соціального захисту Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій, слід відмовити за його безпідставністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 71, 99, 158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

поновити строк звернення до суду.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Управління соціального захисту Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Р.Волоско.