Постанова № 69875979, 26.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р. Справа № 906/496/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р.

у справі № 906/496/17 (суддя Машевська О.П. )

позивач Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про стягнення 33 175,84 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позову вимог № 361 від 22.06.2017р. - 17263,84 грн)

за участю представників сторін:

позивача - Невисевича М.В. ( директор)

відповідача - ОСОБА_5 ( пред. дов.у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.07.2017 р. у справі № 906/496/17(суддя Машевська О.П.) позовні вимоги Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 33 175,84 грн. неустойки (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог № 361 від 22.06.2017р. - 17263,84 грн) задоволені частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, місто Коростишів, вул. Шевченка 40, ідентифікаційний код 31843604 ):

- 675,92 грн боргу з орендної плати за договором оренди № 74 від 31.12.2013року та додаткової угоди до договору від 17.12.2014р.;

- 800,00 грн судового збору.

У стягненні 16587,92 грн. як неустойки відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, ст. ч.6 ст. 762, 764 Цивільного кодексу України та прийшов до висновку, що факту припинення договору найму не відбулося, а тому до спірних правовідносин не підлягає застосування ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка погіршує становище орендаря, а тому у стягненні 16 587,92 грн. як неустойки відмовив.

В свою чергу, суд першої інстанції не прийняв до уваги визнання відповідачем правової природи сплачених коштів 15 912,00 грн. як неустойки за договором оренди № 75. Разом з тим вважає, що позивач вправі за період з 01.01.16р. по 01.06.2017року (17 місяців) отримати у відповідача орендну плату за користування об'єктами оренди на загальну суму 16 587,92 грн., відповідачем сплачено 15 912,00 грн., а тому стягнув залишок орендної плати в сумі 675,92 грн.

Не погодившись з постановленим рішенням, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося з апеляційною скаргою, в якій ,серед іншого, вказує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що до договорів оренди № 74 та № 75 можливо застосувати норму закону ст. 764 ЦК України .

Вказує, що відповідно до п. 6.3 Договору , якщо Орендар має намір укласти Договір на наступний рік, він зобов'язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору подати Орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в Орендодавця заперечень Договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку Договір припиняє дію відповідно до п. 6.1.

На думку скаржника, не подавши Орендодавцю заяву про намір укласти договір на наступний строк, Орендар був обізнаний, що строк дії договорів припиняється 31.12.2015р. Наголошує,що суд першої інстанції не звернув увагу, що закінчення строку договору та його припинення - це різні правові поняття.

Вказує, що Орендар, розуміючи, що договора № 74 та № 75 були припинені, не сплачував орендну плату з 01.01.2016р. і визнав позовні вимоги за договором № 75, сплативши саме неустойку в сумі 15912 грн. за ордером від 18.06.2017р. і сам особисто зазначив, що сплачує неустойку за критий стіл НОМЕР_14.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив, що ФОП ОСОБА_3 звернулась до ПР "Кооперативний ринок" і уклала новий договір № 296 від 01.06.2017р. на критий стіл НОМЕР_15 (заява від 01.06.2017р.) з 01.06.2017р., приступила до виконання зобов'язань по договору № 296 від 01.06.2017р. і сплатила орендну плату за договором № 296 за червень (касовий ордер від 21.06.2017р.) та за липень (касовий ордер від 15.07.2017р.), про це суд був повідомлений позивачем в судовому засіданні 13.07.2017р. в усній формі.

Крім того, на думку апелянта, оскарженим рішенням всупереч волі Орендаря суд встановив, що договір № 75 є чинним на підставі ст. 764 ЦК України. Орендар в такому випадку повинен сплачувати за критий стіл НОМЕР_16 за договором № 296 та за договором № 75 , що є порушенням матеріального та процесуальне права.

Вказує, що відповідач ( орендар) , всупереч п. 4.2.5 Договору користувався спорудою весь час , не звільнив її від товарів і весь час проводив господарську діяльність. Також у скарзі апелянт наголосив, що відповідачка була повідомлена про припинення договору засобами радіомовлення на ринку та ФОП ОСОБА_3 нарочно було доставлено повідомлення № 149 від 20.01.2016р. в торгові місця НОМЕР_2, але вона і реалізатори, які проводять реалізацію товарів в цих торгових місцях, відмовились від підпису, про що контролери ринку склали акт.

Просить постановити рішення, яким скасувати рішення господарського суду Житомирської області по справі № 906/496/17 від 13 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення неустойки в сумі 17263,84 грн.

В письмових поясненнях Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" ( вх. № 27401/17) вказує, що суд першої інстанції, у зв'язку з діями відповідача по погашенню боргу за одним зобов'язанням, помилково визначив предметом даного спору - стягнення подвійної неустойки за час прострочення, користування критими столами НОМЕР_3 та торгівельними майданчиками № НОМЕР_4 за період з 01.01.2016р. по 01.06.2017р. (17 місяців), Адже після сплати відповідачем 18.06.2017р. частини суми позову в рахунок сплати неустойки за користування критими столами НОМЕР_5, фактично предметом позову є сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування {торгівельними майданчиками № НОМЕР_4) за час прострочення з 01.01.2016р. по 01.06.2017р. (17 місяців) за договором № 74, що складає17263,84 грн.

Наголосив, що жодних грошових виплат в рахунок погашення зобов'язань за договором оренди від 31.12.13р. № 74 щодо торговельних майданчиків №№ НОМЕР_6 відповідач не здійснював, а тому і зарахування грошових коштів, сплачених ним добровільно у розмірі, що відповідав розміру його зобов'язання по іншим аналогічним договірним відносинам є помилковим і не можливим.На думку апелянта, судом першої інстанції помилково було проігноровано та не надано оцінку тим фактам, що відповідач визнав свої зобов'язання за аналогічним договором № 75, який був частиною первісного позову, але від позовних вимог щодо якого позивач відмовився у зв'язку із виконанням зобов'язання.

Зокрема, відповідачем було сплачено суму 15 912,00 грн., що відповідає сплаті неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю (критими столами НОМЕР_5) за час прострочення (з 01.01.2016р. по 01.06.2017р. (17 місяців) за договором № 75 (про що було прямо зазначено у ордері від 18.06.17); відповідач уклала новий договір №296 від 01.06.17р. на оренду критих столів НОМЕР_5 і приступила до виконання зобов'язань по цьому договору, а отже дані факти свідчать яро визнання Відповідачем факту припинення попереднього договору оренди № 75 з 01.01.2016р., а не його поновлення та продовження дії у відповідності до статті 764 ЦК України, на яку посилається суд.

Вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був дати розгорнуту оцінку визнанню відповідачем зобов'язання за договором № 75 та факту укладання нового договору оренди. Просить справу розглядати з урахуванням наявних доказів, які є в матеріалах справи та прийняти рішення на користь ПР "Кооперативний ринок".

В додаткових поясненнях ( вх. 29591/17) від 12.10.2017р. апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції щодо причин неподання до місцевого господарського суду заяви відповідачки від 15.08.2017 року та договору № 330. Зокрема, вказує, що вже після прийняття рішення господарським судом Житомирської області від 13.07.2017р., лише 15.08.2017 року Відповідач звернулась до позивача із заявою від 31.05.2017р. про виконання ним умов договору оренди № 74 від 31.12.2013р. щодо повернення орендованою майданчика та з проханням щодо укладення договору оренди з іншою особою ФОП ОСОБА_8 Просив прийняти до уваги зазначені докази.

Відзиву на апеляційну скаргу не поступило, що відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених ній та письмових поясненнях. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13 липня 2017 року по справі № 906/496/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про стягненніз ФОП ОСОБА_3 неустойки в сумі 17263,84 грн.

Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги, наголосив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим . При цьому представник визнав, що його довірителька вчасно не виконала зобов"язання по внесенню орендної плати, чим порушила взяті на себе обов"язки відповідно до договорів № 74,75.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін,дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 31.12. 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди №74 (а.с.14-15; надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, предметом Договору є торгівельні майданчики НОМЕР_7 загальною площею 4,5 кв.м.,4.3 кв.м. , місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку (далі - об'єкт оренди).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що об'єкт оренди надається Позивачем у тимчасове платне користування Відповідачу для провадження торгівельної діяльності.

Згідно Договору, Відповідач набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору, а саме з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата складає 259 грн. 65 коп. та 248 грн.11 коп. на місяць та вноситься Відповідачем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Пунктом 4.3.3 Договору Позивач та Відповідач погодили обов'язок Відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір укладено на 1 рік і діє з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно.

Крім того, 31.12. 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди №75 (а.с.16-17; надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, предметом Договору є торгівельні майданчики НОМЕР_8 загальною площею 3 кв.м.,3 кв.м., місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку (далі - об'єкт оренди).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що об'єкт оренди надається Позивачем у тимчасове платне користування Відповідачу для провадження торгівельної діяльності.

Згідно Договору, Відповідач набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору, а саме з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата складає 234 грн 00 коп. та 234 грн.00 коп., на місяць та вноситься Відповідачем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Пунктом 4.3.3 Договору Позивач та Відповідач погодили обов'язок Відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір укладено на 1 рік і діє з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно.

Додатковою угодою від 17 грудня 2014 року до Договору Позивач та Відповідач пролонгували термін дії Договорів №74,75 строком до 31 грудня 2015 року (а.с. 19).

З огляду на те, що відповідач не виконав умови п.2.2 Договорів, іпісля закінчення дії договру оренди не повернув об"єкти оренди за договором № 75, а саме критий стіл НОМЕР_9 згідно договору № 74 та продовжує користуватися об"єктами оренди, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулось з позовом про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення користування вказаними об"єктами у розмірі 33 175 грн.84 коп.

У процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка добровільно сплатила на користь позивача неустойку в розмірі 15 912,00 грн., а саме за користування об"єктами оренди- критими столами № НОМЕР_10 за договором оренди №75 від 31.12.2013р.

З огляду на це, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути неустойку в сумі 17 263,84 грн. за договором оренди № 74 від 31.12.2013 р. щодо торговельних майданчиків №№ НОМЕР_6.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити таке.

Так, відповідно до пункту 1.1 Статуту(а.с.9-13), Позивач є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.

Згідно пункту 1.2 Статуту Позивач також є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25 листопада 2003 року за протоколом №5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".

Відповідно до підпунктів 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3 Статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організація, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.

Торгівельні майданчики обліковуються на балансі підприємства і є майном, яке передано до ПР "Кооперативний ринок" від власника - Коростишівської райспоживспілки.

В свою чергу, правове регулювання відносин, пов'язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку в спірному випадку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки № 57/188/84/105 від 26 лютого 2002 року, Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими рішенням Коростишівської міської ради від 03 квітня 2014 року № 762.

Згідно пункту 18 Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", торговельні місця надаються продавцям за окрему плату.

У разі використання торговельного місця на умовах оренди між продавцем та адміністрацією ринку укладається угода оренди (в термінах вжитих у Правилах торгівлі на ПР "Кооперативний ринок"), договір оренди торговельного місця.

Укладення договору оренди торговельного місця є обов'язковим відповідно до пункту 20 Правил торгівлі на ринках.

Правове регулювання діяльності по організації та здійсненню торгівлі на ринку регулюється не тільки зазначеними актами законодавства, а й іншим законодавством, зокрема Цивільним кодексом України як основним актом цивільного законодавства.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір оренди в даному спорі підпадає під регулювання зазначених актів законодавства, однак слід зазначити, що кваліфікація договору визначається не за його назвою, а за змістом його умов.

Предметом укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору є торгівельний майданчик, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку (об'єкт оренди).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, об'єкт оренди надається Позивачем у тимчасове платне користування Відповідачу для провадження торговельної діяльності.

Таким чином, передача управляючим ринком підприємством за плату торгівельного місця для провадження торговельної діяльності відповідає поняттю договору оренди, визначеному статтею 759 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що в даному випадку між Позивачем та Відповідачем склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку. Вказаними договорами врегульовано користування саме торгівельними місцями (майданчиками). Тобто такі договори містять елементи як договору найму (оренди), так і договору надання послуг.

Оскільки встановлені обставини свідчать про здійснення Позивачем господарської діяльності на ринку, слід дійти висновку що між сторонами у спорі склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, які підпадають під вищенаведене правове регулювання, а отже доводи відповідача про відсутність в об'єктів оренди ознак індивідуально визначеної речі за приписами ст. ст. 184 та 760 ЦК не заслуговують на увагу.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції про продовження строку дії договорів оренди № 74,74 на 2016- 2017 роки та відсутність підстав для застосування відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування об"єктами оренди, з огляду на таке.

Відповідно до приписів пункту 6.3 Договору(як договору №74 так і договору № 75), якщо Відповідач має намір укласти Договір на наступний строк, він зобов'язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну Договору подати Позивачу письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в орендодавця заперечень договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку договір припиняє дію відповідно до п.6.1.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем умов пункту 6.3 Договорів, відтак суд приходить до висновку, що з огляду на вищевказане, Договора №74 та 75 в силу дії пункту 6.1, припинили свою дію 31 грудня 2015 року.

Відповідно до статті 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.3.8 договорів оренди №№ 74, 75 від 31.12.2013 р. передбачено, що орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря.

Згідно статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Абзацами 1-3 пункту 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.12.2011 р. № 5005/2712/2011, від 20.03.2012 р. № 40/117.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як вже зазначалось , з пунктів 4.3.8 Договору(аналогічні за змістом ) вбачається ,що у разі припинення Договору Відповідач несе обов'язок звільнити об'єкт оренди та повернути його Позивачу.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за якими орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди але умисно цього обов'язку не виконав.

Як стверджується матеріалами справи, а саме згідно довідки вих. № 378 від28.07.2017 року відповідачку засобами радіомовлення ринку було повідомлено про те, що договір оренди № 74 та 75 від 31.12.2013року припинений на підставі п.6.3 договору. Крім того , ФОП ОСОБА_3 повідомлено, що буде нарахована неустойка за час прострочення користування критим столом НОМЕР_11

Разом з тим, ФОП ОСОБА_3 відмовилась від підпису про ознайомлення з вищезазначеним повідомленням, про що був складений Акт від 20.01.2016 року ( а.с.125).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції констатує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідачка повернула орендовані торгівельні майданчики (звільнила їх). Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Позивач правомірно скористався своїм правом та нарахував Відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктами оренди за час прострочення, а саме за період з 01 січня 2016 року по 01 червня 2017 року за договором № 74 в загальній сумі 17 263,84 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 46).

Таким чином, неповернення Відповідачем об'єкта оренди та перебування в межах наданих торгівельних місць металевих кіосків свідчить про невиконання ним умов пункту 4.3.8 Договору, що надає право Позивачу на застосування санкцій, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 19.08.2014 року у справі № 5015/4879/12.

При цьому право Позивача на нарахування спеціальної неустойки випливає з положень пункту 5.2 Договору, за якими сторони несуть згідно з законодавством України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те,що орендні відносини між сторонами не припинились, договори оренди № 74 і 75 від 30 грудня 2013 року є чинними і до стягнення підлягала заборгованість по орендній платі , а не передбачена ст.785 ч.2 ЦК України неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до прибуткого касового ордеру від 16 червня 2017 року ФОП ОСОБА_3 було сплачено суму 15 912,00 грн. , яка зазначена нею як неустойка( а.с.45), що відповідає сплаті неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю (критими столами НОМЕР_5) за час прострочення (з 01.01.2016р. по 01.06.2017р. (17 місяців) за договором № 75(а.с. 45), Крім того, відповідачка звернулась із заявою про укладення нового договору №296 від 01.06.17р. на оренду критих столів НОМЕР_17. (а.с.119) та уклала новий договір оренди № 296 від 01 червня 2017 року критих столів НОМЕР_18 площею по 3кв.м. кожний (а.с.117-118), що також свідчить про те, що відповідачка визнала факт припинення попереднього договору оренди № 75 з 01.01.2016 року , а не його поновлення і продовження дії відповідно до ст. 764 ЦК України , на яку помилкового послався суд першої інстанції.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідачка лише 15.08.2017 року звернулась до позивача із заявою від 31.05.2017 року про виконання умов договору оренди №74 від 31.12.2013 року щодо повернення орендованого майна (п.4.3.8) та прохання щодо укладання договору оренди з іншою особою - ФОП ОСОБА_8 ( а.с. 159-161).

Щодо покликань відповідача на неправомірність нарахування позивачем неустойки з 01.01.2016року , колегія суддів відзначає таке.

Як зазначалось вище у даній постанові, відповідач не виконав умови п.2.2 Договору, не повернув об"єкти оренди за договором № 75, а саме критий стіл НОМЕР_13 та не звільнив торгові місця № НОМЕР_12 ,згідно договору № 74 та продовжував користуватися об"єктами оренди,що не заперечувалось в судовому засіданні представником відповідача.

Відповідно, позивач правомірно заявив вимоги щодо стягнення неустойки, визначивши день прострочення 01.01.2016року, нарахувавши її до 01 .06.2017 р.,а саме за фактичне користування об"єктами оренди.

Отже, доводи відповідача та висновки суду першої інстанції суперечать дійсним обставинам справи .

Колегія суддів також вважає , що суд першої інстанції , приймаючи рішення у даній справі , фактично вийшов за межі позовних вимог, а саме, стягнув орендну плату за договором оренди № 74 від 31.12.2013 року та додаткової угоди від 17.12.2014 р., замість заявленої неустойки.

Так, частина 4 статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов"язок позивача. Пунктом 2 ст. 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення ( Інформаційний лис ВГСУ від 11.04.2005 р. № 018/344-1022 " Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004р.")

У пунктах 3.10 та 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Як зазначалось вище у даній постанові, позивач скористався своїм процесуальним правом та у відповідності до ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги на 15912грн., у зв"язку з тим. що відповідачка сплатила неустойку у зв"язку з неналежним виконанням зобов"язань за договором № 75 ( а..с. 46).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач просив стягнути орендну плату у зв"зку з невиконням умов договору оренди № 74.

Перевіривши розрахунки ,надані позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), відповідно до яких він просить стягнути неустойку в сумі 17 263,84 грн. за договором оренди № 74 від 31.12.2013 р. щодо торговельних майданчиків №№ НОМЕР_6, апеляційний господарський суд вважає їх вірними і дана сума підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно п.4 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області по даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати у зв"язку із задоволенням апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст.ст.49,105 ГПК України з стягненням з ФОП ОСОБА_3 на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" судового збору за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.2017 року справі № 906/496/17 скасувати.

Прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, місто Коростишів, вул. Шевченка 40, ідентифікаційний код 31843604 ) неустойку в розмірі 17 263,84 грн.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, місто Коростишів, вул. Шевченка 40, ідентифікаційний код 31843604 ) судовий збір за подачу позову в розмірі 1600,00 грн.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, місто Коростишів, вул. Шевченка 40, ідентифікаційний код 31843604 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1760,00 грн.

6. На виконання означеної постанови господарському суду Житомирської області видати судові накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.