Постанова № 69856993, 29.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2017 року справа № 311/1543/17(2-а/311/42/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції

на постанову Василівський районний суд Запорізької області від 01 серпня 2017 року

у справі № 311/1543/17(2-а/311/42/2017)

за позовом ОСОБА_1

до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції а м. Запоріжжя Головного управління національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_2, Головного управління національної поліції в Запорізькій області

про визнання не чинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції а м. Запоріжжя Головного управління національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_2, Головного управління національної поліції в Запорізькій області, в якому просив визнати не чинною та скасувати постанову інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції а м. Запоріжжя Головного управління національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_2 серії БР №762027 від 02.06.2017 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 510 грн. штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП. Закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 01.08.2017 адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії БР № 762027 від 02.06.2017, винесену інспектором роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Запоріжжя Головного управління національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрито.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок коштів бюджетного асигнування Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь держави (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 640 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок коштів бюджетного асигнування Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму 2316 грн. 57 коп. у якості витрат на оплату правової допомоги.

Постанова суду мотивована тим, що позивач, порушуючи правила дорожнього руху, діяв у стані крайньої необхідності, у звязку з чим не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП. Разом з цим зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, стягнення з відповідача до державного бюджету судового збору є протиправним.

Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 02.06.2017 інспектором роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції а м. Запоріжжя Головного управління національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР №762027, згідно якої встановлено, що 02.06.2017 о 15:15 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Mersedes-вenz 3550, державний номер НОМЕР_2 по проспекту Соборному, 35 в м. Запоріжжя, здійснив зупинку на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком «Смуга для маршрутних транспортних засобів», чим порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означеної постанови.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до п.17.1 Правил на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Згідно Правил дорожнім знаком 5.8 позначено «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів». Дорога, на якій рух транспортних засобів здійснюється за встановленим маршрутом по спеціально відведеній смузі назустріч загальному потоку транспортних засобів.

Згідно Правил дорожнім знаком 5.11 позначено «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів». Смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Дія знака, що встановлений праворуч від дороги, поширюється на праву смугу руху.

Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення Правил, в тому числі за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проти факту зупинки на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком «Смуга для маршрутних транспортних засобів», не заперечує, однак вказує на вимушеність таких дій у звязку з крайньою необхідністю, а саме: погіршення стану здоровя.

Вищенаведене підтверджується наданими позивачем медичними документами від 02.06.2017, згідно яких дійсно о 15:15 год. здійснено виїзд автомобіля Жовтневої підстанції ШМД № 2 до ОСОБА_1, котрому встановлено діагноз ВСД по гіпертонічному типу та зафіксовано підвищення тиску до 170/100, який в подальшому знижено до 150/100.

Згідно ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки дії позивача повязанні з отриманням невідкладної медичної допомоги, та уникнення аварійної ситуації, то останній діяв в стані крайньої необхідності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведених норм слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі наявності або відсутності підстав, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, а саме: вчинення особою правопорушення в стані крайньої необхідності.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано скасовано постанову про адміністративне правопорушення від 02.06.2017 серії БР №762027.

Щодо стягнення з Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі департаменту патрульної поліції витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частина 3 цієї статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стаття 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлює, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

На підтвердження понесених витрат за отриману правову допомогу позивачем додані копію угоди про надання послуг захисника та надання правової допомоги від 03.01.2017 (а.с.9), розрахунок вартості правової допомоги (а.с.24), акт виконаних робіт (а.с.25), квитанція до прибуткового касового ордеру від 24.07.2017 № 15.

Указаними документами визначені об'єми, кількість та види конкретних послуг, наданих адвокатом. При цьому, сплата позивачем за ці послуги коштів у сумі 2316,57 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера, що мають необхідні та достатні реквізити фінансового документа.

Також суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що витрати на правову допомогу не перевищують граничні розміри, визначенні законодавством.

Отже, ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі у вигляді витрат на правову допомогу у сумі 2316,57 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі департаменту патрульної поліції.

Щодо стягнення з Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 640 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір», яким визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, позивача не віднесено до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Разом з цим питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», регулюється іншим законодавством.

Зокрема, відповідно до ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Правила розподілу судом судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи встановлено статтею 94 КАС України, відповідно до частини першої якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного слідує, що стягненню з відповідача підлягають лише здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати. Тобто, вказана норма за своєю правовою суттю має компенсаційний характер, передбачає стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень.

Ані вказана правова норма, ані інші положення Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють питання розподілу судових витрат, не встановлюють правила, за яким на відповідача субєкта владних повноважень покладається обовязок сплати судового збору за подання адміністративного позову особою, яка звільнена від сплати судового збору.

Отже, якщо не передбачено сплати судового збору за подання позовної заяви у справах про оскарження постанов в справі про адміністративне правопорушення, то він і не підлягає стягненню з відповідача у разі задоволення позову.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 640 грн., а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2017 року у справі №311/1543/17(2-а/311/42/2017) скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Управління патрульної поліції у місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції на користь держави судового збору в розмірі 640 грн.

В іншій частині постанову Васильківського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2017 року у справі №311/1543/17(2-а/311/42/2017) залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, може бут оскаржена в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко