Постанова № 69856977, 26.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року по справі №804/3034/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації №14», третя особа Криворізька північна об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року задоволено позов Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та стягнуто з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації №14» податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 190643,98грн.

Постанова суду мотивована наявністю у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження відповідачем податкових зобов’язань та які не сплачено у встановлені законом строки.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності у підприємства податкового боргу, який заявлено податковою службою до стягнення. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що ним своєчасно та у повному обсязі сплачувалися податкові зобов’язання з ПДВ, натомість, ДПІ зараховувала платежі на погашення податкового боргу минулих періодів, який, за позицією відповідача, був відсутній у підприємства, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна організація №14” перебуває на обліку в Криворізькій північній об’єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у цій справі, виник внаслідок наступного.

Так, КП “Житлово-експлуатаційна організація №14” подано до Криворізької ПОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість: № НОМЕР_1 від 17.09.2015 року;

№9213982567 від 19.10.2015 року; № НОМЕР_2 від 13.11.2015 року; № НОМЕР_3 від 16.12.2015 року; № НОМЕР_4 від 15.01.2016 року; № НОМЕР_5 від 18.02.2016 року; № НОМЕР_6 від 17.02.2016 року; № НОМЕР_7 від 18.04.2016 року; № НОМЕР_8 від 17.05.2016 року; № НОМЕР_9 від 13.06.2017 року; № НОМЕР_10 від 18.07.2016 року; № НОМЕР_11 від 17.08.2016 року; № НОМЕР_12 від 16.09.2016 року; № НОМЕР_13 від 13.10.2016 року; №9216223097 від 14.11.2016 року; № НОМЕР_14 від 15.12.2016 року; № НОМЕР_15 від 17.01.2017 року; № НОМЕР_16 від 16.02.2017 року; № НОМЕР_17 від 15.03.2017 року.

У вказаних деклараціях підприємство самостійно визначило зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 133518,0грн.

У зв’язку з несплатою податкових зобов’язань у визначені законом строки, на підставі ст..129 ПК України, контролюючим органом нарахована пеня в сумі – 57125,98грн.

Таким чином, загальний податковий борг підприємства, за позицією контролюючого органу, становить 190643,98грн., з яких 133518,0грн. – самостійно узгоджені податкові зобов’язання з ПДВ та 57125,98грн. – пеня.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкових вимог).

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Так, встановлені обставини справи дійсно свідчать про те, що підприємством до ДПІ були подані декларації з податку на додану вартість за період серпень 2015 – лютий 2017р.р., в яких відповідачем самостійно задекларовані зазначені судом першої інстанції суми податкових зобов’язань, які підлягали сплаті до бюджету.

Як вбачається з облікової картки платника податків та наданих до справи доказів (платіжні доручення), самостійно визначені підприємством суми податкових зобов’язань були сплачені до бюджету, але вказані суми зараховувалися контролюючим органом на погашення податкового боргу минулих податкових періодів, який, згідно відомостей зазначеної облікової картки, існував у відповідача.

Не заперечуючи повноваження контролюючого органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що судами неодноразово розглядалися спори між КП «Житлово-експлуатаційної організації №14» та Криворізькою північною об’єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області з приводу, як рішень, прийнятих контролюючим органом, про збільшення грошових зобов’язань так і щодо стягнення податкового боргу, а саме:

постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №804/12016/13-а), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015р., скасовано ППР від 12.12.12, яке прийнято Криворізькою ПМДПІ та яким КП «ЖЕО №14» збільшено суму грошового зобов’язання (засновано штрафні санкції);

постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2015р. (справа №804/5531/14), яка набрала законної сили, скасовано ППР від 19.12.2013р., яке прийнято Криворізькою ПМДПІ та яким КП «ЖЕО №14» збільшено суму грошового зобов’язання – застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань;

постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. (справа №804/697/13-а), яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015р., відмовлено Криворізькій ПМДПІ у стягненні податкового боргу з ПДВ у розмірі 906635,72грн. за період серпень-жовтень 2012 року, у зв’язку з недоведеністю наявності податкового боргу;

постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015р. (справа №804/9113/14) відмовлено Криворізькій ПМДПІ у стягненні податкового боргу з ПДВ за березень-квітень 2014 року, у зв’язку з недоведеністю наявності податкового боргу;

постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (справа №804/15762/14) відмовлено Криворізькій ПМДПІ у стягненні податкового боргу з ПДВ за травень-липень 2014 року, у зв’язку із недоведеністю податкового боргу;

постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. (справа №804/8504/15), яке набрало законної сили, відмовлено Криворізькій ПМДПІ у стягненні податкового боргу з ПДВ за серпень2014 – квітень 2015 року, у зв’язку з недоведеністю наявності податкового боргу.

постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №804/13728/15), яка набрала законної сили, відмовлено Криворізькій ПМДПІ у стягненні податкового богу з ПДВ за травень-липень 2015 року (період, який передує спірному), у зв’язку із недоведеністю наявності податкового боргу.

Результати розгляду судами справ, зокрема, щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшувалися податкові зобов’язання КП «ЖЕО №14», не відображалися Криворізькою ПМДПІ в облікових даних платника податків. Дій щодо проведення звірок з метою встановлення наявності фактичного податкового боргу (якщо такий існував), з огляду на прийняті судові рішення про відмову у стягненні податкового боргу у зв’язку з недоведеністю його існування, контролюючий орган не вживав. У свою чергу, КП «ЖЕО №14» листом від 27.11.2015р. зверталося до Криворізькою ПМДПІ з проханням привести у відповідність облікову картку враховуючи ухваленні судові рішення, але будь-яких дій з цього приводу контролюючий орган не вчинив. Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції зобов’язував представника позивача надати докази існування податкового боргу, стягнення якого є предметом спору у цій справі, а саме структуру цього податкового боргу, період виникнення, докази відображення в облікових даних платника податків результатів розгляду справи, за наслідками яких ухвалено судові рішення, які набрали законної сили. З цього приводу у розгляді справи двічі оголошувалася перерва. Але представником позивача доказів існування у КП «ЖЕО №14» податкового боргу судом не надано. Тобто, позивачем не доведено обставин, якими обґрунтовувались заявлені вимоги. При цьому, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції не може визнати належним доказом надану позивачем облікову картку платника податків, оскільки в ній не відображено інформацію, яка стосується результатів судового розгляду спорів, які мали місце між КП «ЖЕО №14» та Криворізькою ПМДПІ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв’язку з його необґрунтованістю.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з’ясуванні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції, на підставі ст..94 КАС України, вважає за необхідне стягнути на користь відповідача судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3145,63грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1, ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року по справі №804/3034/17 – скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Головному управлінню Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» судовий збір у розмірі 3145,63грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 27.10.2017р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк