Ухвала суду № 69852698, 27.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.,

суддів Васильєвої М.А., Кепкал Л.І.,

за участю секретаря Ігнатьєва Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника БалухатогоО.П. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Заріцької О.А.,

захисника Балухатого О.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 лютого 2012 року за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, строком на 4 роки з іспитовим строком на 2 роки; вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців із застосуванням ст. 71 КК України,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Згідно з вироком суду обвинувачений ОСОБА_3 31 серпня 2016 року, приблизно о 17.30 годин, перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_2, помітив сумки на полицях. В цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на викрадення однієї із сумок у вказаному магазині.

Реалізуючи свій корисливий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 підійшов до вішалки з сумками, вважаючи, що його дії носять таємний характер, своєю рукою зняв жіночу сумку бірюзового кольору зі шкірозамінника вартістю 472 гривні 33 коп., що належить ФОП "ОСОБА_16" та тримаючи її в руках, почав рухатися в бік виходу з приміщення магазину. В цей момент його дії були помічені продавцем, яка почала кричати про повернення сумки. ОСОБА_3, розуміючи, що його дії були помічені і вже несуть відкритий характер, ігноруючи крики продавця, вибіг з приміщення магазину та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Всього ОСОБА_3 відкрито викрав жіночу сумку бірюзового кольору зі шкірозамінника вартістю 472 грн. 33 коп., завдавши ФОП «ОСОБА_16» майнової шкоди на зазначену суму.

Захисник БалухатийО.П. в апеляційній скарзі просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати та кримінальне провадження закрити за недоведеністю винуватості.

При цьому апелянт вказує, що суд поклав в основу обвинувачення докази, які є недопустимими.

Таким доказом, зокрема, захисник вважає протокол огляду місця події від 31 серпня 2016 року, складений в період часу з 17 год. 50 хв. до 18 год. 10 хв., у ході якого фактично проведено особистий обшук ОСОБА_2, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яким не передбачено можливості такої слідчої дії до внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Окрім того, суд послався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які містять істотні протиріччя щодо обставин справи. До того ж, показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 захисник вважає недопустимими доказами.

Також захисник зазначає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 помилково кваліфіковані за ч. 2 ст.186 КК України, тоді як дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України. При цьому апелянт посилається на пояснення обвинуваченого про те, що він мав на меті таємно заволодіти майном потерпілого і коли брав сумку зі стенду в магазині цього ніхто не бачив, а коли за ним почали бігти працівники магазину, то викрадене викинув на тротуар. Цих пояснень обвинуваченого ніхто із свідків не спростував, а свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_5 підтвердили їх.

Отже, в судовому засіданні не спростовано, що обвинувачений заволодів майном потерпілого таємно, після того як він був помічений свідком ОСОБА_4 ніяких дій по утриманню викрадення не застосовував, погроз ніяких не висловлював. Крім того, розпорядитися викраденим обвинувачений не міг, так як після того як в дверях магазину він був помічений свідком ОСОБА_4 знаходився в полі зору свідків, переслідувався ними і викинув викрадене та тротуар.

Посилаючись на вимоги ст. 118 та ст. 122 КПК України, захисник заперечує правильність рішення суду про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 витрат на залучення експертів і вважає, що в цій частині вирок також підлягає до скасування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а вирок суду необхідно залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах, встановлених судом, підтверджуються наведеними у вироку доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, даними заяви про злочин від ОСОБА_8, даними протоколів огляду місця події від 31 серпня 2016 року - перехрестя вул. Жилянської та Старовокзальної в м. Києві та приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", висновком судової товарознавчої експертизи про вартість сумки.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 31 серпня 2016 року є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Дійсно, протокол огляду місця події від 31 серпня 2016 року - перехрестя вул. Жилянської та Старовокзальної в м. Києві проведено до внесення відомостей до ЄРДР, проте цей огляд було проведено після переслідування ОСОБА_2, який втікав з місця вчинення злочину - приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", а тому такий випадок є невідкладним і згідно з ч. 3 ст. 214 КПК України огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР.

Посилання захисника на те, що в ході проведення огляду місця події фактично був проведений обшук ОСОБА_2 спростовується даними протоколу, у якому зазначено, що сумка зеленого кольору була перекинута через плече особи, затриманої на місці огляду, отже, вказана сумка не відшукувалась, а тому немає підстав вважати, що у даному випадку проводився особистий обшук ОСОБА_2, як про це стверджується в апеляції захисника.

Наведені у вироку показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про обставини викладення ОСОБА_11 сумки з приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" не містять істотних протиріч, оскільки кожен з допитаних в судовому засіданні свідків давав показання про різні етапи вчинення крадіжки, очевидцями яких вони були, починаючи з моменту, коли ОСОБА_3 зайшов до магазину, розташованого в АДРЕСА_2, та закінчуючи моментом затримання обвинуваченого на перехресті вулиць Старовокзальної та Жилянської в м. Києві.

Так, свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_4 давали свідчення про обставини, які мали місце безпосередньо у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", свідки ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 пояснювали про обставини, за яких вони переслідували ОСОБА_2, коли той тікав від приміщення магазину, та в подальшому затримали обвинуваченого. Колегія суддів відмічає, що показання вищезгаданих свідків є послідовними та узгоджуються між собою, а тому суд першої інстанції обґрунтовано послався на них у вироку відносно ОСОБА_2

Посилаючись на те, що свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_6 є оперативними працівниками поліції і працюють в одному підрозділі зі слідчим, а також на істотні протиріччя в частині місця затримання ОСОБА_2 захисник вважає показання цих свідків недопустимими доказами, на які суд не міг послатись у вироку.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами захисника, оскільки, як вже зазначалось в цій ухвалі, між показаннями вказаних свідків немає протиріч, показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про обставини затримання обвинуваченого підтверджуються іншими допустимими доказами, вказані свідки були очевидцями події, про яку давали показання, тобто у даному випадку оперативні працівники давали показання не з чужих слів, а тому підстав, передбачених ч. ч. 6, 7 ст. 97 КПК України, для визнання показань згаданих свідків недопустимими доказами немає.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки в судовому засіданні було доведено, що таємне викрадення сумки, розпочате в приміщенні магазину, переросло у відкрите викрадення майна.

Так, свідок ОСОБА_4, помітивши обвинуваченого у дверях магазину з викраденою сумкою, почала кричати, щоб він зупинився. Продавець магазину - свідок ОСОБА_8 почала бігти за ОСОБА_11, а він тікав від неї, утримуючи викрадену сумку.

Про те, що ОСОБА_3, тікаючи від магазину, утримував викрадену сумку підтвердив також свідок ОСОБА_5, який також переслідував обвинуваченого і лише тоді, коли обвинувачений зрозумів, що свідок може його наздогнати - викинув сумку на дорозі.

Намагання обвинуваченого зникнути з місця пригоди з викраденим майном було правильно розцінено судом першої інстанції як переростання таємного викрадення майна у відкрите, а тому дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання ОСОБА_12 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме: невизнання вини, особу обвинуваченого, який є раніше судимим, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не працює, за останнім місцем відбування кримінального покарання характеризується негативно, та обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Також суд першої інстанції правильно вирішив питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 витрат на залучення експертів, оскільки ч. 2 ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_2

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, залишити без змін, аапеляційну скаргу захисника Балухатого О.П. - без задоволення.

Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії судового рішення.

С у д д і :

В.В. Ковальська М.А.Васильєва Л. І.Кепкал

Справа № 11-кп/796/1510/2017 Категорія КК: ч. 2 ст. 186

Головуючий у першій інстанції Хардіна О.П.

Доповідач Ковальська В.В.