Ухвала суду № 69852701, 02.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 759/11333/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Ул'яновська О.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8821/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченка М.М., Слюсар Т.А

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Гудій Валерії Вікторівни - представника Державного підприємства «Завод 410 ЦА», Смалюка Романа Володимировича - представника Державного концерну «Укроборонпром» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Завод 410 ЦА», третя особа: Державний концерн «Укроборонпром» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

17.08.2016 позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати незаконним та скасувати Наказ Державного підприємства «Завод 410 ЦА» від 25.07.2016 №103/о про його звільнення та поновити його на роботі на посаді заступника Генерального директора - начальника юридичного управління Державного підприємства «Завод 410 ЦА»; зобов'язати Державне підприємство «Завод 410 ЦА» внести відповідні зміни до його трудової книжки та стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на його користь 322439 грн. 00 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.12.2013 позивача було призначено на посаду заступника Генерального директора - начальника юридичного управління, а 25.07.2016 було звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважає, що Наказ №103-о від 25.07.2016 є незаконним, адже грубих порушень трудових обов'язків на займаній посаді не допускав, також, відповідачем при звільненні не дотримано порядку звільнення, оскільки не отримано згоди Ради трудового колективу ДП «Завод 410 ЦА», не отриано згоди Концерну на звільнення.

Окрім того, вважає вказаний наказ незаконним, оскільки він є членом профспілкової організації, а згоди на його звільнення первинна профспілкова організація не надавала та засідання профспілкової організації не проводилось.

Звільнення, на його думку, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків недостатньо вмотивовано та не доведене в чому ж полягало саме одноразове грубе порушення.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2017року позовні вимоги ОСОБА_5 до Державного підприємства «Завод 410 ЦА», третя особа: Державний концерн «Укроборонпром» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано недійсним (незаконним) Наказ Державного підприємства «Завод 410 ЦА» від 25.07.2016 №103/о про звільнення ОСОБА_5 з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді заступника Генерального директора - начальника юридичного управління Державного підприємства «Завод 410 ЦА».

Зобов'язано Державне підприємство «Завод 410 ЦА» внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_5.

Стягнуто з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь ОСОБА_5 276625,96 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі та виплати йому середнього заробітку у розмірі 276625,6 грн. підлягають негайному виконанню.

Стягнуто з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» в дохід держави судовий збір у розмірі 3000 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року виправлено описку у 6 абзаці резолютивної частини рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21.06.2016 де зазначено вірне прізвище, ім'я та по батькові «ОСОБА_5», замість невірного «ОСОБА_6».

Виправлене вважати вірним.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року виправлено описку допущену у першому абзаці резолютивної частини ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 26.06.2017, де зазначено вірну дату рішення Святошинського районного суду м. Києва «21.06.2017», замість невірної 21.06.2016». Виправлене вважати вірним.

Не погодившись із рішенням суду Гудій Валерія Вікторівна - представник Державного підприємства «Завод 410 ЦА», Смалюк Роман Володимирович - представник Державного концерну «Укроборонпром» подали на нього апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі Смалюк Роман Володимирович - представник Державного концерну «Укроборонпром» зазначав, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при його ухваленні судом не були взяті до уваги правові висновки Верховного Суду України. З приводу цього вказував, що при ухваленні рішення, яке оскаржується, судом першої інстанції були порушені принципи, зокрема, змагальності, незалежності суду, таємниці нарадчої кімнати, диспозитивності, що є підставою до його скасування на підставі п. 4 ч. 1, ч. 3 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України. Окрім того, за своїм змістом рішення суду не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України, судом порушено вимоги ст. 367 ЦПК України щодо негайного виконання рішення суду та його меж. Щодо факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків позивачем, то він був доведений відповідачем, оскільки позивачем під час перебування на лікарняному листі здійснювалось представництво інтересів колишнього директора ДП «Завод 410 ЦА» у спорі проти підприємства, працівником якого є сам позивач та він заперечував проти клопотання ДП «Завод 410 ЦА», тобто, вчиняв дії, які суперечать інтересам його роботодавця. Проте, ці докази, як і докази щодо обрання позивача до складу органу колективного самоврядування працівників ДП «Завод 410 ЦА» суд не прийняв до уваги та не надав їм правової оцінки. Звернув увагу, що уся процедура звільнення позивача з роботи була дотримана відповідачем. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Подаючи апеляційну скаргу Гудій Валерія Вікторівна - представник Державного підприємства «Завод 410 ЦА» не погоджується з рішенням суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування судом норм матеріального права. На думку зазначеного представника, в порушення вимог ст.ст. 11, 212, 214 Цивільного процесуального кодексу України судом першої інстанції не повно, не об'єктивно та не всебічно встановлено обставини справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. При цьому зазначала, що звільнення позивача з роботи на підстав п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України,на її думку, було законним, оскільки представництво інтересів сторонньої особи, виступ проти інтересів ДП «ЗАВОД 410 ЦА» у судовій справі №760/10930/16, вказує на вчинення ОСОБА_5 грубого порушення трудових обов'язків, що призвело до реального конфлікту інтересів, могло призвести до розголошення комерційної таємниці ДП «ЗАВОД 410 ЦА», завданню матеріальних збитків ДП «ЗАВОД 410 ЦА», зашкодженню діловій репутації ДП «ЗАВОД 410 ЦА». Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін ( ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України).

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрутованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Фактичною підставою для розірвання трудового договору з керівником за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є здійснення ним певної дії або бездіяльності, що порушує трудові обов'язки, передбачені його трудовим договором, статутом, посадовими інструкціями, внутрішніми положеннями підприємства тощо.

Відповідно до позиції Верховного Суду України у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених на підставі п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, суди з'ясовують, чи мало місце порушення працівником своїх саме трудових обов'язків.

При ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

Згідно наказу №206/л від 16.12.2013 позивач ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах із відповідачем на посаді заступника Генерального директора - начальника юридичного управління Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (а.с. 174).

25.07.2016 Наказом №103/о його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України через одноразове грубе порушення трудових обов'язків (а.с. 13).

Важливим елементом застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника.

За своїм змістом наказ про звільнення повинен містити одноразове грубе порушення, бажано, конкретних трудових обов'язків.

Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїх рішеннях звертають увагу, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підставою для звільнення є вчинення особою разового грубого порушення трудових обов'язків.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та наказу про звільнення позивача з роботи за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України останній (наказ) за своїм змістом не містить конкретно викладеного одноразового грубого порушення вчиненого позивачем при виконанні ним трудових обов`язків, що стало підставою до його звільнення з ініціативи адміністрації підприємства.

Тоді, як в ході судового розгляду встановлено, що вирішальною обставиною для прийняття оскаржуваного наказу стало здійснення представництва позивачем інтересів колишнього директора ДП «Завод 410 ЦА» у судовому засіданні у справі №760/10930/16-ц, яке відбулося 18.07.2016, у спорі проти Концерну. У вказаній справі «Завод 410 ЦА» брав участь в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Концерну (а.с. 78-79, 80-81), і представництво цих інтересів позивачем було здійснено не під час виконання своїх трудових обов язків.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази причинно-наслідкового зв'язку між фактом представництва у суді позивача на стороні колишнього директора та ДП «Завод 410 ЦА».

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду першої інстанції щодо підстав до задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необгрутованості ухваленого рішення суду, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав до скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

Звільнення внаслідок одноразового грубого порушення трудових обов'язків є формою дисциплінарної відповідальності, і повинно відбуватися з урахуванням вимог ст. 148 та 149 КзпП.

З матеріалів справи вбачається і цього не заперечували сторони, що позивач працюючи у відповідача на своїй посаді жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, а також не був притягнутим до будь-якої іншої відповідальності.

Всі висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявленого позову та обраного способу відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм права, суд вірно прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факт одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків та застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення, натомість спірний наказ відповідача про звільнення позивача за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є незаконним.

Крім того, судом судом першої інстанції встановлено, що позивач є членом трудового колективу ДП «Завод 410 ЦА» (а.с. 29, 164).

За змістом п. 10.4 Статуту ДП «Завод 410 ЦА», члени органу колективного самоврядування обираються таємним голосуванням на три роки не менше як двома третинами голосів. Члени виборного органу не можуть бути звільнені з роботи або переведені на інші посади з ініціативи адміністрації Підприємства без згоди відповідного виборного органу цього колективу (а.с. 27).

Відповідно до п. 10 ст. 247 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 7 зазначеної статті рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону № 1045-XIV та ч. 3 ст. 252 КЗпП звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Статтею 14 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», незалежним посередникам, членам примирних комісій та трудових арбітражів на час роботи у примирних органах, утворених відповідно до цього Закону, гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, а також на них поширюються гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України (322-08) для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку з яким погодився і апеляційний суд, про те, що звільнення позивача із займаної посади Наказом №103-о від 25.07.2016 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є незаконним, а тому у відповідності до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України підлягає поновленню на роботі.

Доводи відповідача та 3-ї особи в апеляційних скаргах про те, що звільнення позивача з роботи відбулося у законний спосіб не заслуговують на увагу, оскільки воно не відповідає вимогам КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана ця виплата. Нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів.

Розмір середнього заробітку, який підлягав стягненню з відповідача на користь позивача 276625,96 грн. визначений судом правильно, стверджується письмовими доказами, тому апеляційний суд з ним повністю погоджується.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних вище висновків суду першої інстанції, апеляційні скарги представників відповідача та 3-ї особи не містять, в ході апеляційного розгляду представники відповідачів також не навели таких обставин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Гудій Валерії Вікторівни - представника Державного підприємства «Завод 410 ЦА», Смалюка Романа Володимировича - представника Державного концерну «Укроборонпром» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: