Ухвала суду № 6979928, 18.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2009 р. м. КиївК-4812/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: Прошакова М.В.;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2007р.

у справі №А38/236-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укртрубодеталь»

доДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська

провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрубодеталь»(далі позивач, ТОВ «Укртрубодеталь») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська (далі по тексту відповідач, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська) про визнання недійсним рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням наступних змін до позовної заяви).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006 року у справі № А38/236-06 (суддя БишевськаН.А.) позов задоволено повністю та скасовані рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102303/0/10312/10/23-325 та №0000102303/0/10312/10/23-325 від 20.06.2006р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі №А38/236-06 (головуючий суддя Тищик І.В., судді СизькоІ.А., Верхогляд Т.А.) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006 року змінено в частині стягнення витрат по сплаті судового збору, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, не погоджуючись з постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006 р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі №А38/236-06, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.06.2006 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийняті рішення №0000102303/0/10312/10/23-325 та №0000102303/0/10312/10/23-325, яким позивачу якими до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14485, 80 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та 21,04 грн. за порушення ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Зазначені рішення прийняті на підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності № 2/233/32441800 від 23.12.2005р. (далі Акт перевірки).

Проведеною перевіркою було встановлено, що при здійсненні продажу 10 одиниць кранів шарових КЗШс41 на загальну суму 2891,96 грн. розрахункова операція проведена без використання реєстратора розрахункових операцій, без видачі відповідного розрахункового документу; зафіксована відсутність торгового патенту, що являється порушенням п.1 та п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем здійснюється діяльність з оптової торгівлі, що підтверджується довідкою Дніпропетровського обласного управління статистики від 18.04.2003р. за №14000.

Відповідно до чинного законодавства оптовою торгівлею являється діяльність по придбанню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі та іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

В силу пп. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Підпунктом 12 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Як зазначено судами у прийнятих рішеннях, доказів здійснення позивачем торгівлі за грошові кошти матеріали справи не містять. З іншого боку, суд касаційної інстанції не може погодитися із висновками судів про відсутність факту відпущення товару за готівку виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у приміщенні, яке знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 50-Д, корпус 2 здійснюють господарську діяльність два суб'єкти господарювання: ТОВ «Укртрубодеталь»та Приватний підприємець ОСОБА_1, який одночасно є директором ТОВ «Укртрубодеталь». При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не надано належну оцінку договорам оренди зазначених субєктів підприємницької діяльності.

Так, договір оренди від 27.01.2005р., який укладено між ТОВ ПНЦ «Трубосталь»(орендодавець) та ТОВ «Укртрубодеталь», передбачає передачу орендарю за вказаною вище адресою двох приміщень: складу (45 кв.м) та офісу (25 кв.м). Договір оренди від 30.09.2005р., який укладено між ТОВ ПНЦ «Трубосталь»та ПП ОСОБА_1, передбачає передачу орендарю в користування офісного приміщення загальною площею 25 кв.м.

Таким чином, судами не надано оцінку знаходження працівника ОСОБА_2, яка перебуває у трудових відносинах із ПП ОСОБА_1, на території складу ТОВ «Укртрубодеталь», адже як зазначено в Акті перевірки контрольна закупка відбувалася на території складського приміщення позивача.

Крім того, судами не звернено увагу на ту обставину, що довідка від 23.12.2005р. (Додаток 2 до Акту перевірки) складена відповідачем відповідно до Наказу ДПА України № 494 від 20.10.2003р., яким затверджений Порядок обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах і персоніфікації цих осіб, та підписана однією посадовою особою відповідача Барбашевим О.В. та директором ТОВ «Укртрубодеталь»ОСОБА_1

Судами попередніх інстанцій не надано посилань на норми законодавства України щодо необхідності наявності у перевіряючих певного переліку обліково-фінансових документів товариства на підтвердження здійснення факту контрольної закупівлі, а надано висновок про відсутність такого факту тільки на доказах, наданих позивачем.

Щодо надання оцінки поясненням ОСОБА_2 суди безпідставно не прийняли їх до уваги, базуючись на хибному висновку, що ОСОБА_2 одночасно являється менеджером як підприємства-позивача, так і приватного підприємця, оскільки до матеріалів справи залучений наказ № 5-к від 30.11.2005р. директора ТОВ «Укртрубодеталь»про звільнення ОСОБА_2 з посади менеджера збуту за власним бажанням.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі № А38/236-06 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Судді О.А. Сергейчук