Ухвала суду № 6979913, 04.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-19549/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Сергейчука О.А.

Суддів                                                            Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                              Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Манохін О.С.;

відповідача: неявка;

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 р.

у справі № 2а-4792/08 (22-а-802/09)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Автозапчастина»

до          Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

про          визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків-Автозапчастина» (далі по тексту –позивач, ТОВ «Харків-Автозапчастина») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000342330/0 від 06.03.2008 року по нарахуванню податку на прибуток у сумі 63 023, 30 грн., в тому числі за основним платежем –43 702 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –19 321, 30 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2008р. у справі № 2а-4792/08 (суддя Перцова Т.С.), яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009р. у справі № 22-а-802/09 (головуючий суддя Мельникова Л.В., судді Григоров А.М., Подобайло З.Г.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення №0000342330/0 від 06.03.2008 року.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2008 р. у справі № 2а-4792/08 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 р. у справі № 22-а-802/09, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.03.2008 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 63 023, 30 грн., в тому числі 43 702 грн. основного платежу та штрафні (фінансові) санкції в сумі 19 321, 30 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Харків-автозапчастина»за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2007 р.»від 21.02.2008 р. №408/23-304/31439826 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»транспортні послуги не включені до собівартості реалізованих товарів, тобто не приймали участь у господарській діяльності, за рахунок чого занижено податок на прибуток в сумі 43 702, 0 грн., в тому числі за 2005 р. –на 5000 грн., за 2006 р. –на 11 347 грн., за 9 місяців 2007 р. –на 27 355 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону). Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті, про що зазначено в оглядовому листі ВАСУ від 06.07.09р. № 982/13/13-09 «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби»(за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що судами попередніх інстанцій цей зв’язок досліджувався, первинні документи товариства позивача судом вивчалися, а тому висновки суду є такими, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Так, судами встановлено, що позивачем здійснено витрати на автотранспортні послуги по перевезенню товарів до покупців та від постачальників, згідно до актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, які були надані податковому органу для перевірки та залучені до матеріалів справи. Товарно-транспортні накладні, на підставі яких здійснено витрати на автотранспортні послуги по перевезенню товарів до покупців та від постачальників, містять усі реквізити первинного документа згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік а фінансову звітність в Україні», що також підтверджується висновками акту перевірки.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що за умовами деяких договорів поставки, перевезення товару було обов'язком контрагента ТОВ «Харків-Автозапчастина». В подальшому між сторонами договорів відбулися зміни умов поставки, про що позивачем було пред’явлено апеляційному суду листування щодо змін відповідних положень договорів.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Як зазначено у рішенні суду першої інстанції, в судовому засіданні щодо підстав нікчемності угоди позивача з ПП «Ай-Петрі»представник відповідача зазначив, що дана угода була підписана з боку ПП «Ай-Петрі»не уповноваженою особою. Однак, на питання суду чи перевіряв відповідач повноваження особи, що підписала договір - представник відповідача відповіді не надав.

Таким чином, належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції відповідач судам не надав, як це передбачено вимогами п. 1 ст. 71 КАС України.

Отже, судами попередніх інстанцій правильно надано оцінку обставинам справи щодо підстав та порядку віднесення та формування валових витрат товариства позивача за перевіряємий період.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2008р. у справі № 2а-4792/08 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009р. у справі № 22-а-802/09 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2008р. у справі № 2а-4792/08 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009р. у справі № 22-а-802/09 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2008р. у справі № 2а-4792/08 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009р. у справі № 22-а-802/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді О.А. Сергейчук