Постанова № 6979689, 07.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 63/61-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Геймур О.С. (дов. № 2/25юр-12 від 17.08.2009р.)

відповідача - Сахань В.О. (дов. № б/ від 25.08.2009р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАЛАЙН", м. Харків (вх. № 3001 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.09р. по справі № 63/61-09

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАЛАЙН", м. Харків

про стягнення 68200,42 грн., -

встановила:

У липні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Дніпровагонмаш" (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАЛАЙН" (м. Харків), в якому просило зобов’язати відповідача виконати умови договору № 999 від 31 липня 2008 року та стягнути з відповідача пеню в сумі 68200,42 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 999 від 31 липня 2008 року.

25.08.2009 року позивач в порядку статті 22 ГПК України уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 68200,42 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 999 від 31 липня 2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2009р. по справі № 63/61-09 (суддя Погорелова О.В.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфралайн" (м. Харків) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (м. Дніпродзержинськ) 45256,81 грн. пені, 452,56 грн. державного мита та 207,41 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 17.09.09р. по справі № 63/61-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у своїх запереченнях по апеляційній скарзі вважає оскаржене відповідачем рішення законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 31 липня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір за № 999 (далі – Договір), відповідно до умов якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) зобов'язався на власний ризик виконати реконструкцію системи опалення у виробничих приміщеннях, які належать позивачу, а саме: локомотивно-вагонне депо з побутовими приміщеннями, АБК (ЦЖТ); - АБК, бокси гаражу (ЦБТ); IV проліт зварювально-складального цеху корпусу № 2, а позивач зобов'язався оплатити і прийняти виконані відповідачем роботи. Пунктом 2.1. Договору обумовлено, що строк виконання робіт складає 63 дні з моменту отримання відповідачем передплати.

Відповідно до пункту 3.1. Договору позивач перерахував на рахунок відповідача 50% передплати - 334857,50 грн., що підтверджується рахунком СФ-0000017 від 19.09.2008 р. та платіжним дорученням № 8130 від 25.09.2008 р. (а.с. 20-21). Таким чином, строк виконання робіт визначений - 24.12.2008 р.

Згідно з пунктом 2.4. Договору відповідач зобов’язався здійснити матеріально-технічне забезпечення ремонту, виконати ремонт матеріалами належної якості і власними засобами.

Приймаючи оскаржене рішення господарським судом з’ясовано, що відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, виконавши роботи лише з реконструкції опалення у ЦБТ та поставив обладнання всього на загальну суму 222724,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів від 14.10.2008 р., від 13.11.2008 р. та від 24.11.2009 р. (а.с. 22, 23, 24).

02.02.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 2/25 юр-01 з вимогою терміново виконати прийняті на себе зобов'язання за договором №999 від 31.07.2008 р., проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За таких обставин господарський суд визначився, що відповідач в порушення умов укладеного Договору, свої зобов’язання щодо виконання робіт за Договором в установлений строк не виконав.

Відповідно до пунктів 6.1. та 6.2. Договору, у разі порушення строків виконання робіт, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робот за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня. Скориставшись своїм правом позивач заявив до стягнення 68200,42 грн. пені, в зв’язку із порушенням відповідачем своїх зобов’язань в частині порушення строків виконання робіт.

Оцінивши ці вимоги та надані на їх підтвердження докази, господарський суд визначився, що розрахунок пені здійснено без врахування положень чинного законодавства, а тому дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 45256,81 грн. за період з 24.12.2008 року по 27.05.2009 року.

Але з такими висновками господарського суду про задоволення вимог про стягнення пені категорично не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом про стягнення пені в розмірі 68200,42 грн. позивач послався на те, що відповідач в порушення свого договірного обов’язку не узгодив проекти з Держанаглядохоронпраці.

При розгляді справи у суді першої інстанції позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, наголошував на факті неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 999 від 31.07.2008р. в частині неузгодження проектів та, як наслідок, порушенням строків виконання підрядних робіт.

Між тим, приймаючи оскаржене рішення господарський суд обмежився лише висновками про те, що відповідач взагалі прострочив виконання свого обов’язку по виконанню робіт з реконструкції опалення у ЦБТ та поставки обладнання, не з’ясувавши обставини, які пов'язані з предметом доказування у даній справі.

Так, фактично предметом спору у даній справі є вимога про стягнення пені, яка застосована позивачем в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за умовами Договору № 999 від 31.07.2008р., а саме ненаданням проектної документації на узгодження з Держанаглядохоронпраці. При цьому, предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність вини, необхідної для застосування відповідальності у вигляді сплати пені.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно частини 3 статті 219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Крім того, вирішуючи питання про звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов’язань у вигляді пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд повинен об'єктивно оцінити причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання.

Із наявних у справі матеріалів випливає, що господарським судом у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів не було досліджено обставин щодо наявності чи відсутності вини відповідача у невиконанні зобов'язання, що свідчить про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти та всебічності розгляду у судовому процесі всіх обставин справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач - ВАТ «Дніпровагонмаш»не довів належними та допустимими доказами обставини, які зумовили неналежне виконання зобов'язання з боку відповідача, в зв’язку з чим приходить до висновку, що є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Аналізуючи умови Договору № 999 від 31.07.2009р. колегія суддів визначає, що за своєю правовою природою він є змішаним та містить в собі елементи договорів будівельного підряду та підряду на проведення проектних робіт.

Частиною 1 статті 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Згідно статті 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх. Аналогічні положення містить стаття 887 Цивільного кодексу України.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу встановлена обов’язковість виконання сторонами умов договору.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські обов'язки належним чином відповідно до договору.

В даному випадку позивач та відповідач з самого початку не узгодили умовами Договору в належній формі строки і порядок надання завдання на проектування об’єктів виробничого призначення та інших вихідних даних для виконання проектних робіт, а також не конкретизували строки розробки технічного завдання на розробку робочого проекту систем опалення та технічних умов №1 на проектування газопостачання міні –котельні. Більше того, положеннями укладеного між сторонами у справі Договору сторонами не передбачено і чіткого порядку узгодження проектної документації з органами державної влади та місцевого самоврядування і хто саме повинен подавати цю документацію для узгодження.

Натомість, виходячи зі змісту частини 1 статті 888 Цивільного кодексу України, колегія суддів визначає, що обов’язок передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації, покладається саме на позивача.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів про те, коли саме позивач погодив вихідні дані та проектну документацію, узгодив її з відповідними органами та передав відповідачу для виконання проектних робіт.

Таким чином, факт порушення строків узгодження проектної документації з відповідними органами саме з боку відповідача не знайшов свого підтвердження, а тому колегія суддів вважає, що відповідач не може нести відповідальність за порушення строків виконання підрядних робіт за спірним Договором, оскільки відсутня його вина у їх затримці.

Так, згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Виходячи з вказаних положень закону, вина особи полягає у невжитті нею об’єктивно існуючих заходів, що залежать від неї і спрямовані на недопущення порушення зобов’язання.

Як свідчать матеріали справи, позивач на протязі всього розгляду справи судом першої інстанції не конкретизував з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі, в чому саме полягає вина відповідача в порушенні строків виконання робіт.

Враховуючи вимоги вищевказаних норм, а також те, що рішення суду має бути законним та справедливим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені в розмірі 68200,42 грн., через що в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. А згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Разом з цим, згідно зі статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку колегії суддів, позивач матеріально не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог до відповідача щодо стягнення суми пені в розмірі 68200,42 грн., а відповідач навпаки підтвердив наявність правових підстав для залишення цих вимог позивача без задоволення.

Посилання позивача на пункт 2.8. спірного Договору, яким відповідачу надано право по письмовому узгодженню з позивачем (Замовником) залучати до виконання робіт інші організації на умовах субпідряду, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки положення даного пункту Договору на спірні правовідносини сторін у справі не поширюються та в даному випадку не впливають на характер та обсяги відповідальності відповідача. Окрім того, даним пунктом також не визначено ким саме повинні надаватись вихідні дані для узгодження та порядок надання цих документів.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що факт надання вихідних даних позивачем, які були використані при розробці проектної документації, підтверджується наявним у справі експертним висновком Донецького експертно-технічного центру, та проектом міні котельні і опалення об’єкта, виконаного іншою організацією, котрий в порушення умов Договору наданий відповідачем після порушення провадження у даній справі. Однак вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ці документи належним чином не фіксують порушення відповідачем порядку та строків узгодження проектної документації, натомість свідчать про фактичне виконання відповідачем означених робіт.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним покласти судові витрати, пов’язані із розглядом даної справи, на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 525, 526, частиною 1 статті 530, пунктом 1 статті 612, статтями 614, 629, частиною 1 статті 877, статтею 887, частиною 1 статті 888 Цивільного кодексу України, статтями 193, 218, частиною 3 статті 219, статтею 324 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 32, 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАЛАЙН" (м. Харків) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2009р. по справі № 63/61-09 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Українська, 4, код ЄДРПОУ 05668919, р/р 26003043538501 у ВАТ "Сведбанк" м. Київ, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРАЛАЙН" (61001, м. Харків, вул. Гани, 10, оф. 206, код ЄДРПОУ 34860135, р/р 26009006011262 у ФВАТ "Перший інвестиційний банк", МФО 350783) 340,00 грн. державного мита по скарзі.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 07 грудня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді