Постанова № 6979436, 10.11.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

10.11.09 Справа № 06/153-38

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЯкімець Г.Г.

суддівЗварич О.В.

Давид Л.Л.

розглянув апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств, м.Луцьк

на рішення Господарського суду Волинської області від 29.09.2009р.

у справі № 06/153-38

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3, с.Муравище Ківерцівського району Волинської області

до відповідача Волинської обласної спілки споживчих товариств, м.Луцьк

про стягнення 13118,20 грн.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.09.2009р. у справі № 06/153-38 з врахуванням уточнення позовних вимог частково задоволено позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3, с.Муравище Ківерцівського району Волинської області та стягнуто з Волинської обласної спілки споживчих товариств, м.Луцьк на користь позивача 6977,72грн., в т.ч. 4735,23 грн. основного боргу, 861,37 грн. пені, 259,92 грн. 3% річних, 1121,24 грн. збитків завданих інфляцією, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в позові про стягнення 6140,44 грн. відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.509, 526, 546, 548, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230-232 Господарського кодексу України та умов укладеного сторонами договору.

Не погоджуючись з рішенням суду, скаржник, відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм процесуального права та припинити провадження у справі за п.1 ст.80 ГПК України, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Волинської області, керуючись ст.1 ГПК України, однак при цьому копію свідоцтва про реєстрацію субєктом господарської діяльності до матеріалів позову не подав, а суд першої інстанції в свою чергу таких доказів реєстрації СПД на день звернення до суду не витребував.

Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, розгляд справи здійснити за його відсутності. В якості додатку до відзиву позивач подав належним чином засвідчену копію Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, з якої вбачається, що ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 11.02.2000р. зареєстрований Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області як фізична особа підприємець, номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР НОМЕР_3.

Виходячи з наведеного та приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оцінивши наявні матеріалами справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - підприємець ОСОБА_3 звернувся із позовом до відповідача Волинської облспоживспілки про стягнення 13118,20 грн. заборгованості в т.ч. 10000 грн. основної заборгованості, 1209 грн. пені, 339,45грн. 3% річних та 1568,89грн. інфляційних витрат. У заяві про уточнення позовних вимог в частині стягнення пені позивач просив стягнути останню в розмірі 1190,14 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі укладеного сторонами договору про надання послуг від 28.12.2007р., предметом якого було прибирання території ринків, що включає в себе підмітання та очищення від снігу в зимовий період. На виконання вимог цього договору позивачем фактично було виконано робіт на суму 222000 грн., що підтверджується актами виконаних робіт з січня 2008р. по червень 2008р. Відповідно до п.4 договору, за виконання робіт по прибиранню територій замовник сплачує виконавцю щомісяця плату в сумі 37000 грн. Оплата робіт здійснюється після підписання акту виконаних робіт. Однак, відповідач виконані підрядні роботи оплатив частково: в сумі 212000 грн., що стверджується банківськими виписками, та в сумі 5626 грн., що стверджується платіжним дорученням від 11.03.2009р., проведеним банком 13.03.2009р., чого позивач при визначенні суми позову не врахував. Непогашеною залишилася заборгованість в сумі 4374 грн., яку відповідач визнає.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 10000 грн. підлягає задоволенню в частині стягнення визнаної відповідачем непогашеної суми у розмірі 4374 грн., а в частині стягнення основного боргу у розмірі 5626 грн., який погашений відповідачем до заявлення позову, слід відмовити. Однак, суд першої інстанції помилково задоволив позов в частині стягнення основного боргу в сумі 4735,23грн. та в частині стягнення основного боргу в сумі 5264,77 грн. відмовив. Відтак, рішення суду першої інстанції в цих частинах підлягає скасуванню.

Статями 546, 548 ЦК передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) в розмірі, визначеному законом або передбаченому договором (ст.ст.230-232 ГК України).

Згідно із п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6 договору про надання послуг в разі несвоєчасної оплати вартості товару, покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З огляду на допущене відповідачем прострочення платежу, відповідно до зазначених норм Закону та умов договору, виходячи з заявленої до стягнення суми пені згідно з уточненням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р. 1190,14 грн. пені.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з наведеної норми та обставини прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання, до стягнення з відповідача підлягає 266,75 грн. - три відсотки річних, з яких: 209,59 грн. обраховано із суми боргу у розмірі 10000 грн. за період з 01.07.2008р. по 12.03.2009р., 57,16 грн. обраховано із суми боргу 4374 грн. за період з 13.03.2009р. по 18.08.2009р., та 1217,46 грн. інфляційних втрат, з яких: 1060 грн. обраховано із суми боргу у розмірі 10000 грн. за період з 01.07.2008р. по 12.03.2009р., 157,46 грн. обраховано із суми боргу 4374 грн. за період з 13.03.2009р. по 18.08.2009р.

Однак, суд першої інстанції, обраховуючи суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, виходячи із обставини часткової сплати відповідачем після заявлення позову суми основного боргу, допустив помилки при розрахунках, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 861,37 грн. пені, 259,92 грн. трьох відсотків річних і 1121,24 грн. інфляційних втрат, та відмови в позові про стягнення 348,49 грн. пені, 79,52 грн. трьох відсотків річних і 447,65грн інфляційних втрат.

Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задоволити частково в сумі стягнення 7048,35 грн., в решті позову про стягнення 6050,13 грн. відмовити. При цьому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки процесуальні підстави для припинення провадження, як цього вимагає скаржник в апеляційній скарзі, відсутні.

Тому з огляду на викладене та керуючись ст.ст.44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств, м.Луцьк задоволити частково.

2.Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 29.09.2009р. у справі № 06/153-38.

3.Позовні вимоги задоволити частково.

4.Стягнути з Волинської обласної спілки споживчих товариств (43016, м.Луцьк, вул.Ковельська, 13, ЄДРПОУ 01743401) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_4 в АКб «Мрія»м.Ківерці, МФО 303473) 7048,35 грн. заборгованості, в тому числі: 4374 грн. основного боргу, . 1190,14 грн. пені, 266,75 грн. трьох відсотків річних, 1217,46 грн. інфляційних втрат, а також 71,28 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 127,44 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В решті позовних вимог про стягнення 6050,13 грн. відмовити.

6.Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ.

7.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8.Матеріали справи повернути до місцевого суду.

Головуючий суддяЯкімець Г.Г.

СуддяЗварич О.В.

СуддяДавид Л.Л.