Постанова № 6979396, 26.11.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.09                                                                                           Справа № 16/46

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                        Давид Л.Л.

Суддів                                                            Кордюк Г.Т.

          Мурської Х.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно - Український автомобільний дім», б/н від 28.08.2009 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2009 р.

у справі № 16/46 (суддя – Іванчук С.В.)

за первісним позовом Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петроліум», с. Солонка, Львівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно - український автомобільний дім», м. Львів

про стягнення 174694,10 грн. заборгованості та 34938,82 грн. заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно - український автомобільний дім», м. Львів

до Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петроліум», с. Солонка, Львівська область

про визнання договору укладеним

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом: Кушнір Т.В. –представник (доручення №02/03/09/1 від 02.03.2009 р.);

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Гордійчук В.В. –представник (довіреність б/н від 28.07.2009 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2009 р. у справі № 16/46 задоволено позовні вимоги Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петроліум», с. Солонка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-український автомобільний дім», м. Львів в частині стягнення136676,40 грн. основного боргу, 19105,62грн. процентів за користування чужими коштами та 1557,82 грн. державного мита та 91,13 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-український автомобільний дім», м. Львів до Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петроліум», с. Солонка про визнання договору укладеним відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що у відповідності до вимог ст. ст. 638 –649 Цивільного кодексу України та ст. ст. 179 –187 Господарського кодексу України укладення договору це досягнення згоди з усіх істотних умов договору, що тягне за собою факт його укладення і є юридичним фактом. Станом на 22.04.2008 року сторонами не досягнуто згоди в належній формі з усіх істотних умов, а відтак немає підстав вважати що станом на дату перерахування коштів 22.04.2008 року існували договірні відносини між ТзОВ «Західно-український автомобільний дім»та СП ТзОВ «Львів-Петроліум». В задоволенні зустрічного позову про визнання договору укладеним відмовлено, з огляду на те, що договір купівлі –продажу двох автомобілів Аксор 2628 станом на 22.04.2008 року не був оформлений єдиним документом. Крім цього, Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту досягнення між сторонами всіх істотних умов. Отже, не може вважатися укладеним 22.04.2008 року договір купівлі-продажу двох автомобілів в силу вимог Цивільного та Господарського кодексів України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західно-український автомобільний дім», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, б/н від 28.08.2009 р., в якій покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Судом зроблено, на думку Скаржника, невірний висновок, щодо моменту укладення договору купівлі - продажу транспортних засобів. Зокрема, Скаржник стверджує, що внаслідок оплати коштів позивачем за первісним позовом, між відповідачем та спільним українсько-голландським підприємством у формі ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»22.04.08р. укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів, в якому сума 136 676,40 грн. становить 5 (п'ять) відсотків вартості 2-х автомобілів Аксор 262 8К з кузовними надбудовами, Suрег МЕDIUM RСV та ліфтером ZELLER Lifter tyre 320. В подальшому відносини між сторонами оформлені договором купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/801 від 17.06.08р.

Скаржник також вважає, що кошти оплачені на підставі рахунку № 18/04/08 від 18.04.2008 року, який відповідачем виставлено спільному українському-голландському підприємству у формі ТзОВ «Львів-Петроліум»на суму 136 676,40 грн. за 2 (два) автомобілі Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег МЕDIUM RСV та ліфтером ZELLER Lifter tyre 320.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового, яким останній просить в первісному позові –відмовити, а зустрічний позов –задовольнити, оскільки такий є обґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила доводи апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими виходячи з того, що на дату перерахування коштів (22.04.2008 року) між СП ТзОВ «Львів-Петроліум»та ТзОВ «Західно - український автомобільний дім»не існувало жодних договірних відносин. Таким чином, кошти в сумі 136676,40 грн. отримані ТзОВ «Західно - український автомобільний дім»безпідставно. За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула грошові кошти без достатньої правової підстави, зобов'язана їх повернути. Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Пунктом 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. У відповідності з п. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір проценту не встановлено, позивач зазначає що належить застосувати ст. 1048 ЦК України до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами. Позивач зазначає, що відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 ЦК України. Таким чином, стягненню підлягає сума коштів, набутих відповідачем без достатньої правової підстави та відсотків за користування чужими коштами за весь період користування. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Західно-український автомобільний дім»- без задоволення, як безпідставну та необґрунтовану.

В судовому засіданні 26.11.2009 р. представники сторін підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, та у запереченні на неї.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

22.04.2008 року СП ТзОВ «Львів-Петроліум»на р/р 26000001305874/980 ТзОВ «Західно - український автомобільний дім», код ЄДРПОУ 32053671, було перераховано кошти в сумі 136676,40 грн., в тому числі: з поточного рахунку №26004301931/980 у Філії - Львівське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»платіжним дорученням №164 від 22.04.2008 року перераховано кошти в сумі 45000,0 грн. із призначенням платежу - перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг.рах№18\04\08 від 18.04.08р. в т.ч.ПДВ7500; з поточного рахунку №260010060573 у філії ВАТ «Укрексімбанк»у м. Львові. Платіжним дорученням №324 від 22.04.2008 року перераховані кошти в сумі 91676,40 грн. із призначенням платежу - перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг.рах№18\04\08 від 18.04.08р. в т.ч. ПДВ 15279,40грн. (Т-1, а.с.37).

Факт отримання коштів в сумі 136676,40 грн. ТзОВ «Західно - український автомобільний дім»підтверджено матеріалами справи та визнається відповідачем за первісним позовом.

Порядок та особливості укладення договорів, зокрема, господарських, а також вирішення переддоговірних спорів врегульовані статтями 638 - 649 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та статтями 179 - 187 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Як вбачається з приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину згідно частини 3 статті 203 ЦК України має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За приписами норм статей 181, 183-185 цього Кодексу, додержання сторонами загального порядку укладення господарських договорів є обов'язковим. Умовами пункту 1 статті 638 ЦК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пунктом 1 статті 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як вбачається із вищезазначених норм укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, що тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом. Надання належної форми результату досягнення згоди з усіх істотних умов є надання належної форми самому договору. Законодавець зазначає, що договір укладається у наступному порядку: пропозиція укласти договір (оферта) має передувати, прийняттю пропозиції (акцепту) другою стороною. Надання належної форми договору, тобто результату досягнення згоди з усіх істотних умов, і є належною формою досягнення згоди з усіх істотних умов. Належна форма досягнення згоди, не лише торкається питання надання договору належної форми, а і питання належної форми самого порядку (процесу) укладення договору. У першу чергу порядок укладення договору стосується вимог до оферти (ст. 641 ЦК України), та акцепту (ст. 642 ЦК України), як документів з однієї сторони, так і вимог щодо надання оферті і акцепту, як діям сторін майбутнього договору, юридичного значення. Так, прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір (п. 2 ст. 642 ЦК України). Відповідність названих дій (дії) умовам, що відображені у пропозиції укласти договір, і надає названій дії юридичне значення, що дозволяє говорити про юридичне значення факту укладення договору в цілому. Коли договір укладається шляхом складання одного документу, чи обміну листами, виникають питання залежності констатації факту укладення договору від реквізитів названих документів, наявність або відсутність яких посвідчує або навпаки заперечує волевиявлення його сторін щодо досягнення ними згоди з усіх істотних умов. Слід також зазначити, що не лише відсутність досягнення згоди з усіх обумовлених сторонами договору умов тягне факт не укладення договору. Не визначення всього кола істотних умов, що призводить до недосягнення згоди з усіх істотних умов, також веде до неукладенності договору. Обов'язковою умовою, у відношенні якої сторони мають досягнути згоди, є умова про предмет договору. Так, домовляючись про предмет договору, сторони мають домовитися і про зміст зобов'язання, тобто про ті права та обов'язки, які формують основу змісту зобов'язання, яке має виникнути на підставі названого договору, і про ті дії які мають вчинити сторони виконуючи та реалізовуючи охоплені предметом договору права та обов'язки і про об'єкти, що сторони за договором мають передати одна одній. Предмет договору є тією умовою, відповідно до якої, у першу чергу, відбувається кваліфікація договору та визначається його юридична природа. Слід відносити до істотних умов не лише ті умови, досягнення згоди у відношенні яких відбувається у момент укладення договору, але і тих, без досягнення згоди у відношенні яких неможливо виконати зобов'язання, яке виникло на підставі названого договору. Важливим моментом при укладенні договору також є те, що пропозиція укласти договір має містити не лише істотні умови договору, а і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Намір на майбутнє вважати себе зобов'язаною у разі прийняття пропозиції породжує стан правового зв'язку між оферентом та акцептантом до виникнення договірного зобов'язання, тобто до виникнення правовідношення, що може бути породжене договором.

Зміст договору купівлі-продажу повинен відповідати вимогам глави 54 ЦК України. Так, договір купівлі-продажу є оплатним, двосторонньо зобов'язуючим та консенсуальним, основною і визначальною його ознакою є перехід майна у власність покупця. Сторонами в договорі купівлі-продажу —продавцем і покупцем —виступають всі учасники цивільного обігу —громадяни, юридичні особи та держава. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма суттєвими умовами, якими є предмет та ціна. Предметом договору купівлі-продажу, згідно із ст. 656 ЦК України, може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. В останньому випадку про це повинно бути зазначено у договорі. Продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому виразі. Змістом договору купівлі-продажу є взаємні права та обов'язки сторін. Основним обов'язком продавця є передача речі покупцеві, а його правом —вимога до покупця щодо сплати вартості речі (майна). Основним обов'язком покупця є сплата обумовленої ціни, а його правом —вимога до продавця щодо передачі обумовленої договором речі (майна).

Відповідно до ч. І ст. 208 ЦК України, правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлена спеціальна вимога для письмових правочинів юридичної особи. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Письмовою формою вважається таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному або в кількох документах. Єдиного документа у вигляді договору купівлі-продажу , 22.04.08р. сторонами не укладалось.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи, позивачем за зустрічним позовом направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом рахунок № 18/04/08 від 18.04.2008 року (Т-1, а.с.64), який, як зазначає сторона, є пропозицією (акцептом) укласти договір купівлі-продажу 2-х автомобілів Аксор 262 8К з кузовними надбудовами, Suрег МЕDIUM RСV та ліфтером ZELLER Lifter tyre 320. Відповідач за зустрічним позовом заперечує факти виставлення такого рахунку та його отримання. Доказів, що підтверджують вручення чи надіслання вказаного рахунку, суду не подано. При цьому, в платіжних дорученнях є посилання на зазначений рахунок.

Судом встановлено, що в рахунку постачальником визначено ТзОВ "Західно - Український автомобільний дім" (79013 м. Львів, вул. Антоновича,59) платником визначено СП "Львів - Петроліум ТзОВ" . Виставлений рахунок на оплату 5% за 2(два) автомобілі Аскор 2628 К на суму 136 676,40грн. з ПДВ, курс євро зазначений НБУ-І,5%= 9,015360 +1,5 % + 8,1355 грн/євро. Рахунок дійсний протягом двох банківських днів та підписаний рахунок генеральним директором Щур Є.В.

Відтак, судом зроблено правильний висновок, про те що в рахунку № 18/04/08 від 18.04.2008 року не зазначено ціни кожного автомобіля, загальної вартості автомобілів, не визначено предмету, а саме: не зазначено індивідуалізаційні (назва, асортимент, комплектність), ознаки якості товару. Із наявного в матеріалах справи рахунку не вбачається пропозиції купівлі-продажу автомобілів, не вбачається також вираження наміру особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, а також не вбачається і зобов'язань іншої сторони щодо оплати повної вартості автомобілів, строків оплати, поставки автомобілів. Тобто представлений суду рахунок, є нічим іншим ніж пропозицією/вимогою оплатити кошти.

Платіжними дорученнями №164 від 22.04.2008 року (Т-1, а.с.36) та №324 від 22.04.2008 року (Т-1, а.с.37)перераховано кошти в сумі 45000 грн. та в сумі 91676,40 грн. із призначенням платежу: „перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг.рах № 18\04\08 від 18.04.08р. в т.ч.ПДВ". Судом правильно встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, за яким було передано аванс, останній підлягає поверненню.

Інших доказів волевиявлення сторін щодо укладення договору ,про який зазначає позивач за зустрічним позовом, суду не надано. Відтак, суд дійшов вірного висновку, що станом на 22.04.09 р. сторонами не досягнуто згоди в належні формі з усіх істотних умов, а відтак не може погодитися що 22.04.09р. договір купівлі-продажу двох автомобілі Аскор 2628 між ТзОВ "Західно-Український Автомобільний дім" та спільним українсько-голландським підприємством у формі СП ТзОВ "Львів-Петроліум" укладено. Відтак, як вбачається із матеріалів справи, на дату перерахування коштів 22.04.2008 року , між СП ТзОВ «Львів - Петроліум»та ТзОВ «Західно український автомобільний дім»не існувало договірних відносин.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

За умовами договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 17.06.08р., укладеного між ТзОВ «Львів - Петроліум»та ТзОВ «Західно - український автомобільний дім»не враховані оплачені кошти та не погоджені сторонами в зарахування даної суми в оплату за автомобілі на виконання даного договору (Т-1, а.с.47-56). Доказів зарахування обома сторонами спірної суми в подальшому в оплату згідно договору також не представлено.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін автомобілі, зазначені як в призначеннях платежу у платіжних дорученнях №164 від 22.04.2008 року, №324 від 22.04.2008 року, так і в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 17.06.08р. відповідачем позивачу не передавалися.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. У відповідності до п. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір проценту не встановлено, підлягає застосуванню ст. 1048 ЦК України до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відтак, суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом, щодо повернення грошових коштів в розмірі 136 676,40 грн. та процентів за користування чужими коштами.

У відповідності до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2009 р. у справі №16/46 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-український автомобільний дім», б/н від 28.08.2009 р. –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Справу №16/46 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя                                                                                Давид Л.Л.

Суддя                                                                                                    Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                                    Мурська Х.В.