Постанова № 6979063, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 33/401

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Силантьєва О.С.- представник за довіреністю № 11-7694 від 04.08.2009 року; Юрчик К.Й.- представник за довіреністю № 16-9594 від 06.11.2008 року;

від відповідача - Лисенко І.О.- представник за довіреністю № б/н від 01.10.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2009

у справі № 33/401 (суддя

за позовом                               Київського міського центру зайнятості

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд"

про                                                   стягнення 257613,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" про стягнення заборгованості у розмірі 199700,00 грн., штраф – 13979,00 грн., та пеню – 43934,00 грн. та про повернення проектної документації, переданої відповідачеві для погодження на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при головному управлінні містобудування та дизайну міського середовища, кошти за яку були перераховані.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 р. у справі № 33/401 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" на користь Київського міського центру зайнятості суму основного боргу в розмірі 199700,00 грн., пеню в сумі 22065,21 грн., штраф в сумі 13979,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2357,44 грн., а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 р. у справі № 33/401 скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог Київського міського центру зайнятості відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору місцевим господарським судом не було здійснено всебічного, повного і об’єктивного розгляду усіх обставин справи та неповно з’ясовано всі обставини справи, висновки суду, які викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, що за переконанням відповідача є підставою для скасування рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено в зв'язку з тим, що в процесі розгляду справи у суду виникла необхідність витребування у сторін додаткових доказів.

Представники позивача в судове засідання апеляційної інстанції 03.11.2009 року не з’явилися. Позивач через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що представник Сілантьєва О.С. знаходиться у відпустці з 26.10.2009 року по 03.12.2009 року. Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача та заслухавши представника відповідача, відхилила подане клопотання як безпідставне, оскільки позивач є юридичною особою, в судовому засіданні 13.10.2009 року приймали участь три представники позивача, а отже позивач мав можливість направити в судове засідання будь-якого іншого представника.

В судовому засіданні 03.11.2009 року представник відповідач надав додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено, в зв'язку з неподанням позивачем витребуваних доказів.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду Бондаря С.В. від 05.11.2009 року було продовжено строк розгляду справи № 33/401 на один місяць.

В судовому засіданні 17.11.2009 року представник позивача надав розрахунок заборгованості за договором підряду.

В судовому засіданні 17.11.2009 року представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду апеляційної скарги у більш тривалий строк, ніж встановлено статтею 102 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року по справі №33/401 за клопотанням обох сторін на підставі частини 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 08.12.2009 року, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

20.11.2009 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду представник позивача подав новий розрахунок заборгованості за договором, а також завірену копію графіку проектування прибудови будівлі до існуючої по вул. Жилянській,47-Б.

Представники Київського міського центру зайнятості в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.12.2009 року просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 07.07.2009 р. у справі № 33/401 скасувати частково, постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 р. у справі № 33/401 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог Київського міського центру зайнятості відмовити повністю.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судове рішення цим вимогам не відповідає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Київським міським центром зайнятості (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" (надалі – підрядник) був укладений договір на виконання проектних робіт № 648 від 07.11.2007 року, відповідно до умов якого підрядник зобов’язується виконати своїми силами та засобами проектні роботи: прибудови адміністративної будівлі до існуючої (надалі –роботи) на вул. Жилянській, 47-Б у Голосіївському районі м. Києва (надалі –об’єкт) та передати замовнику проектну документацію, а замовник зобов’язується прийняти проектну документацію та оплатити виконані роботи.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, є зобов'язальними, що випливають з договору підряду на проведення проектних робіт.

Так, згідно статті 324 Гопсодарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Стаття 887 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до статті 890 Цивільного кодексу України встановлено обов'язки підрядника, за якими підрядник зобов'язаний, зокрема, виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Згідно п. 2.1 договору сторони визначили, що ціна договору встановлюється у національній валюті України та визначається згідно кошторису (а.с.113-126, т. 1) та становить 2542958,00 грн.

Відповідно п. 2.3, 2.3.1 договору встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником поетапно протягом 10 банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт. Замовник надає авансу підряднику у розмірі 30 % від вартості робіт за договором.

Замовником на розрахунковий рахунок підрядника був перерахований аванс в сумі 749700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 31.01.2008 р. на суму 199700 грн. та від 07.11.2007 р. № 6208 на суму 550000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що Київський міський центр зайнятості станом на 31.01.2008 профінансував виконання робіт на суму 749700,00 грн., проте фактично відповідачем було виконано роботи на загальну суму 550000,00 грн., що підтверджується актом № 648-01 здачі-приймання проектних та вишукувальних робіт від 12.12.2007 року.

Доводи відповідача про те, що ним були виконані роботи на суму 199700,00 грн. колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Згідно статті 857 Цивільного кодексу України виконана підрядником робота має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

За статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідач не надав доказів фактичного виконання робіт по договору на виконання проектних робіт № 648 від 07.11.2007 року (копії ескізного проекту, інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних вишукувань), а надав тільки том 1 архітектурно-планувальних рішень.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача надав докази направлення актів № ЦЗ-1-03 здачі прийняття проектно-вишукувальної продукції на суму 199700,00 грн., які позивач отримав тільки 25.03.2009 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції.

Відповідно до частин 1, 6 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 11-3014 від 27.03.2009 року, відправлений відповідачеві цінним листом з описом вкладення, відповідно до якого позивач повідомляє , що відповідач не виконав істотних умов договору, а саме не розробив проектну документацію в порядку та на умовах, визначених договором. Також позивач повідомив відповідачеві, що доказом виконання роботи за договором підряду може бути пред’явлення конкретних результатів роботи. Цим же листом позивач повідомив, що у зв’язку з невиконанням умов договору та для усунення недоліків повертає акт № ЦЗ-1-03 здачі-прийняття проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції за договором № 648/11/07 від 07.11.2007 року.

          З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відзначає, що акт № ЦЗ-1-03 здачі прийняття проектно-вишукувальної продукції на суму 199700,00 грн., який підписаний лише представником відповідача, правомірно не прийнятий судом першої інстанції як належний доказ виконання робіт відповідачем.

Доводи відповідача про те, що акт № ЦЗ-1-03 здачі прийняття проектно-вишукувальної продукції на суму 199700,00 грн. передавався позивачу раніше, а позивач безпідставно ухиляється від підписання акту та прийняття робіт, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки відповідачем не надано жодних доказів надіслання позивачу зазначеного акту до 25.03.2009 року. В свою чергу, позивач правомірно та мотивовано відмовився від підписання акту № ЦЗ-1-03 здачі-прийняття проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції за договором № 648/11/07 від 07.11.2007 року, про що повідомив відповідача листом № 11-3014 від 27.03.2009 року.

Відповідно до п. 6.8. договору підрядник зобов’язується протягом трьох місяців звітувати за використання авансу. При невиконанні своїх зобов’язань у терміни, передбачені цим договором, підрядник протягом п’яти банківських днів повертає замовнику кошти, отримані авансом у повному обсязі.

Відповідачем в порядку, визначеному статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не було надано належних доказів того, що він звітував перед позивачем протягом трьох місяців з дня отримання авансу в розмірі 199700,00 грн. (31.01.2008 року), що свідчить про порушення відповідачем умов договору.

Таким чином, з огляду на невиконання підрядником зобов'язань, визначених договором, щодо звітування перед позивачем стосовно отриманого авансу, в силу пункту 6.8 договору, у нього виник обов'язок протягом п'яти банківських днів після спливу трьох місяців з дня отримання авансу в розмірі 199700,00 грн. повернути замовнику усі перераховані грошові кошти.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо правомірності заявлених вимог по стягненню з відповідача згідно пункту 6.8 договору грошових коштів у розмірі 199700,00 грн.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги про повернення проектної документації, переданої відповідачеві для погодження на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при головному управлінні містобудування та дизайну міського середовища, кошти за яку були перераховані, оскільки позивач в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України не суду жодних доказів на підтвердження надання відповідачеві проектної документації для погодження на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при головному управлінні містобудування та дизайну міського середовища.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції відзначає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягненні з відповідача згідно пункту 6.8 договору грошових коштів у розмірі 199700,00 грн. та відмови в позові в частині заявлених вимог щодо повернення проектної документації, переданої відповідачеві для погодження на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при головному управлінні містобудування та дизайну міського середовища, кошти за яку були перераховані є законними, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, доводи апеляційної скарги відповідача їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування в цій частині рішення суду першої інстанції не вбачається.

Позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 43934,00 грн. та штрафу у розмірі 13979,00 грн. не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог - пені в сумі 22065,21 грн. та штрафу в сумі 13979,00 грн. підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 43934,00 грн. та штрафу у розмірі 13979,00 грн., при цьому позивачем не наданий обґрунтований розрахунок нарахованих штрафних санкцій, а також не визначено підстав стягнення вказаних сум.

До матеріалів справи долучені розрахунки претензійної заборгованості (а.с. 13, 33, 131, т. 1), в яких вказані різні суми нарахованих штрафних санкцій, та які не містять обґрунтованого розрахунку та підстав нарахування пені та штрафу.

Судом першої інстанції зазначено, що представники позивача надали пояснення по справі та розрахунок претензійної заборгованості та просили стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 199700,00 грн., пеню в розмірі 35946,00 грн., штраф у сумі 13979,00 грн.

Вищевказані посилання не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не зменшував позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідну заяву до суду першої інстанції не подавав.

          Відповідно до змісту умов договору, зокрема, п. п. 6.6, 6.7, 6.8 договору, вбачається, що сторонами встановлена відповідальність підрядника за порушення строків виконання робіт у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості, а також встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день складання цього договору, яка сплачується підрядником за порушення строків повернення авансу.

          Тобто за умовами договору відповідальність підрядника у вигляді сплати пені наступає тільки у випадку прострочення виконання робіт, а у вигляді сплати штрафу в двох випадках : порушення строків виконання підрядних робіт та порушення строків повернення авансу.

          Виходячи із змісту розрахунків претензійної заборгованості вбачається, що позивачем нарахована пеня в розмірі 0,1 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення та штраф в розмірі 7 % від вказаної суми, тобто штрафні санкції нараховані замовником у відповідності до п.п. 6.6, 6.7 договору за порушення строків виконання робіт.

          Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна підстави або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмова від позову є виключним правом позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. (Лист Вищого господарського суду від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

          В порушення вищенаведених норм суд першої інстанції самостійно змінив підстави в частині заявлених вимог щодо стягнення пені та стягнув пеню у відповідності до п. 6.8 договору, який встановлює відповідальність підрядника за порушення строків повернення авансу у вигляді сплати штрафу, розмір якого визначається подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла на день складання цього договору.

Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який встановлює обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у випадку невиконання та порушення грошового зобов’язання, проте в даному випадку, як встановлено колегією суддів, позивач просить стягнути пеню за порушення негрошового зобов'язання.

Так у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Норми Господарського кодексу України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності по зобов'язаннях суб'єктів господарювання, даними нормами передбачено застосування штрафних санкцій, зокрема, пені, за порушення будь-яких господарських зобов’язань, а не тільки за невиконання грошового зобов’язання, а тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення строків виконання робіт у вигляді пені в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт відповідає нормам чинного законодавства та повинна застосовуватись судом у розмірі, який визначений сторонами в договорі, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства існують обмеження розміру пені, що підлягає стягненню за порушення грошового зобов’язання, а не будь-якого іншого зобов’язання.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 43934,00 грн. та штрафу у розмірі 13979,00 грн., які нараховані у відповідності до п.п. 6.6, 6.7 договору, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Згідно п. 3.3 договору сторони визначили, що зобов’язання підрядника щодо виконання робіт вважаються виконаними у повному обсязі з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що роботи мають бути виконані в строк – грудень 2008 року. При цьому графік проектування прибудови будівлі до існуючої по вул. Жилянській,47-Б, який поданий представником позивача через канцелярію суду апеляційної інстанції для долучення до матеріалів справи 20.11.2009 року, колегією суддів апеляційної інстанції не приймається, оскільки вказаний доказ не досліджувався в суді першої інстанції, а позивач в розумінні частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України належним чином не обґрунтував неможливість подання вказаного доказу суду першої інстанції.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та письмових пояснень, позивач вважає, що відповідач прострочив виконання робіт на суму 199700,00 грн., в зв’язку з порушенням підрядником строку виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані штрафні санкції.

За приписами статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному об'ємі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено статтями 849 та частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

Так, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2 статті 849 Цивільного кодексу України).

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 858 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 858 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Колегією суддів встановлено, що позивач скористався наданим йому правом, в зв’язку із зволіканням виконання відповідачем зобов’язань за договором на виконання проектних робіт № 648 від 07.11.2007 року та систематичним порушенням умов договору, позивач направив відповідачеві лист № 11-7625 від 09.09.2008 року з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку, повернення суми авансу та сплати штрафу.

Виходячи із змісту претензії № 11-7625 від 09.09.2008 року (а.с. 12, т. 1) суд апеляційної інстанції встановив, що позивач відмовився від договору у відповідності до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач виконував роботи настільки повільно, що закінчення їх у строк стало явно неможливим. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що відповідачем не надані належні докази виконання робіт вчасно.

Оскільки відмова від договору підряду у названому випадку встановлена законом, то договір вважається розірваним, якщо замовник заявив таку відмову і зобов'язання за таким договором припиняються (ст. ст. 651, 653 Цивільного кодексу України).

Київський апеляційний господарський суд відзначає, що вимоги про стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання робіт є безпідставними, оскільки позивач відмовився від договору шляхом надсилання листа № 11-7625 від 09.09.2008 року, а отже відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України договір є розірваним з 10.09.2008 року.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що роботи мають бути виконані в строк – грудень 2008 року, проте як встановлено судом апеляційної інстанції договір є розірваний з ініціативи замовника з 10.09.2008 року, що свідчить про відсутність вини відповідача у порушенні строків здачі виконаних робіт.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнення пені та штрафу з відповідача не є правомірним з огляду на відмову позивача від договору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до п. 2 ст. 103, ч. 1 п.п. 1, 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року у справі № 33/401, яким суд першої інстанції стягнув з відповідача пеню в сумі 22065,21 грн. та штрафу в сумі 13979,00 грн., прийнято при неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального та процесуального права, а також неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються колегією суддів на сторін у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року у справі № 33/401 задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року у справі № 33/401 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" на користь Київського міського центру зайнятості пені в сумі 22065,21 грн. та штрафу в сумі 13979,00 грн. та розподілу судових витрат, з прийняттям в цій частині нового рішення.

3.          В задоволенні позовних вимог Київського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" щодо стягнення пені в сумі 22065,21 грн. та штрафу в сумі 13979,00 грн. відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" (02094, м. Київ, вул. Краківська,11-А; р/р 26000031667601 в КБ "Укрсоцбанк", МФО 322012, код ЄДРПОУ 32959795) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, в доход Державного бюджету України (р/р 31110095700011 Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності: 095) витрати по сплаті державного мита в сумі 1997,00 грн.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" (02094, м. Київ, вул. Краківська,11-А; р/р 26000031667601 в КБ "Укрсоцбанк", МФО 322012, код ЄДРПОУ 32959795) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, в доход Державного бюджету України, України (р/р 31213259700011, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, Банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077968, код економічної класифікації доходів: 22050000) 91,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року у справі № 33/401 залишити без змін.

7.          Стягнути з Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б; р/р 37179301900001 в Управлінні Державного казначейства м. Києва, МФО 820019, ЄДРПОУ 03491091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд" (02094, м. Київ, вул. Краківська,11-А; р/р 26000031667601 в КБ "Укрсоцбанк", МФО 322012, код ЄДРПОУ 32959795) 180,22 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

8.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

9.          Матеріали справи № 33/401 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.12.09 (відправлено)