Постанова № 6979060, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 12/303

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Дорошенко О.М.- представник за довіреністю № 4051 від 13.06.2009 р.;

від відповідача - Осадчий П.Ю.- представник за довіреністю № 15 від 08.12.2009 р.; Дворський М.В.- представник за довіреністю № 14 від 30.09.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.10.2009

у справі № 12/303 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амcтор"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка"

про                                                   спростування недостовірної інформації та надання права на відповідь

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амcтор" до засновника та видавника газети "ДЕЛО" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" про спростування негативної інформації: "Амстор" доторговался"; "11 марта заканчивается срок погашения облигаций "Амстора" на общую сумму 50 миллионов гривен. Кроме того, до 13 марта компании предстоит выплатить купонные платежи по 5 выпускам на 10,8 миллионов гривен. Однако средств на выплату у розничной сети нет."; "По итогам 2008 года убытки "Амстора" составили 616 миллионов гривен. А чистый долг компании равен 1,8 миллиарда гривен"; "жертва собственных планов"; "именно значительные вложения в строительство новых магазинов привели к плачевному состоянию компании"; "Долги будут выбивать банкиры", - у той же спосіб, в який вона була розповсюджена, а саме – шляхом спростування негативної недостовірної інформації тим же способом, що вона була поширена, а саме –шляхом опублікування спростування у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, а також про право на відповідь, яку позивач просить розмістити в тому ж номері друкованого видання, що і спростування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2009 р. у справі № 12/303 позов задоволено повністю, визнано недостовірними та такими, що ганьблять ділову репутацію і дискредитують ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор", такі відомості, які були поширені в статті "Амстор доторговался", опублікованій в газеті "Дело" № 36(789) від 11 березня 2009 року:          "Амстор" доторговался";          "11 марта заканчивается срок погашения облигаций "Аматора" на общую сумму 50 миллионов гривен. Кроме того, до 13 марта компании предстоит выплатить купонные платежи по 5 выпускам на 10,8 миллионов гривен. Однако средств на выплату у розничной сети нет."; "По итогам 2008 года убытки "Аматора" составили 616 миллионов гривен. А чистый долг компании равен 1,8 миллиарда гривен";          "жертва собственных планов";"именно значительные вложения в строительство новых магазинов привели к плачевному состоянию компании";          "Долги будут выбивать банкиры". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" спростувати за його власний рахунок поширену ним негативну недостовірну інформацію в десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, опублікувавши на першій сторінці газети "Дело" на тій же шпальті фотографію, розміщену в статті "Амстор" доторговался" і спростування тим же шрифтом наступного змісту: "ОПРОВЕРЖЕНИЕ ИНФОРМАЦИИ, ИЗЛОЖЕННОЙ В СТАТЬЕ "АМСТОР ДОТОРГОВАЛСЯ":

11 марта 2009 года в газете "Дело" была опубликована статья "Амстор" доторговался".

В статье распространена негативная недостоверная информация о негативных финансовых результатах деятельности розничной торговой сети "Амстор", которая порочит его деловую репутацию.

В статье "Амстор" доторговался", опубликованной 11 марта 2009 года в газете "Дело", распространена следующая негативная информация (цитаты из статьи):

-          "Амстор" доторговался;

-          "11 марта заканчивается срок погашения облигаций "Аматора" на общую сумму 50 миллионов гривен. Кроме того, до 13 марта компании предстоит выплатить купонные платежи по 5 выпускам на 10,8 миллионов гривен. Однако средств на выплату у розничной сети нет.";

-          "По итогам 2008/ года убытки "Аматора" составили 616 миллионов гривен. А чистый долг компании равен 1,8 миллиарда гривен”;

-          "жертва собственных планов";

-          "именно значительные вложения в строительство новых магазинов привели к плачевному состоянию компании";

-          "Долги будут выбивать банкиры".

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" разом зі спростуванням негативної недостовірної інформації протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили безкоштовно розмістити на сторінках 1 і 3 газети "Дело" на тій же шпальті тим же шрифтом, яким була надрукована стаття "Амстор" доторговался", відповідь позивача на статтю "Амстор" доторговался" обсягом не більше 2 650 друкованих символів, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Аматор" 85,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2009 р. у справі № 12/303 скасувати рішення та залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, апелянт відзначає, що суд першої інстанції прийняв рішення про права і обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідач відзначає, що в оскаржуваній статті описується діяльність ТОВ "Амстор", а не ТОВ "ТД "Амстор", а тому належним позивачем, за переконанням відповідача, є ТОВ "Амстор". Відповідач вважає, що Господарський суд міста Києва безпідставно розглянув справу про недостовірність інформації без залучення до участі у справі автора статті Сороколєтової О.В. Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" в апеляційній скарзі вказує на те, що відсутні норми чинного законодавства, які надають право позивачу визнати недостовірною інформацію, а також разом зі спростуванням негативної недостовірної інформації вимагати надрукувати відповідь на ту чи іншу недостовірну інформацію. Апелянт вважає, що в цій частині висновки суду першої інстанції є суперечливими, оскільки зобов’язуючи спростовувати, суд виходив з того, що така інформація є недостовірною, зобов’язуючи відповідача надати право відповіді, суд не врахував, що право відповіді не передбачає такої умови, що інформація має бути недостовірною.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2009 р.

Представник позивача через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 14.10.2009 р. у справі № 12/303 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судове рішення цим вимогам не відповідає.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При вирішенні даного спору по суті, господарський суд першої інстанції не забезпечив відповідачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 року № 12/303 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.09.2009 року.

15.09.2009 року судове засідання не відбулось, в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009 року № 12/303 розгляд справи призначено на 14.10.2009 року о 12-55.

Згідно статті 87 Господарського процесуального кодексу України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Для ухвал про порушення провадження у справі передбачено особливості розсилання.

Так відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" викладено правову позицію, згідно з якою: до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; - тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справ.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві зазначив адресу відповідача – 02140, м. Київ, пр. Бажана, 36, оф. 245. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідач зареєстрований за адресою 02140, м. Київ, пр. Бажана, 36, оф. 245.

Колегією суддів встановлено, що докази про вручення відповідачу ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 15.09.2009 року та ухвали про призначення справи до розгляду від 21.09.2009 року № 12/303 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду враховує, що ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи були порушені місцевим господарським судом внаслідок неповідомлення відповідача належним чином про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, в даному випадку є підстави для висновку, що відповідача не було повідомлено належним чином про час і місце засідання суду, про що свідчить відсутність у матеріалах справи зазначених доказів про вручення відповідачу як ухвали суду першої інстанції про порушення провадження, так і ухвали про відкладення розгляду справи. До того ж, розгляд справи за відсутності відповідача призвів до прийняття судового рішення в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не врахована позиція відповідача, не заслухано його доводів, не розглянуто доказів, які підтверджують його правову позицію.

Відповідно до п. 11 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 6 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.

З огляду на вищевикладене та враховуючи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у відповідності пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, що воно є по суті правильним і обґрунтованим.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції причиною виникнення даного спору стало намагання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амcтор" спростувати інформацію, яку воно вважає недостовірною.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Статтею 94 Цивільного кодексу України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

У пункті 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Відповідно до статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Підстави та порядок спростування інформації, а також право на відповідь фізичної чи юридичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, регламентують стаття 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та стаття 277 Цивільного кодексу України.

За приписами частини шостої статті 277 Цивільного кодексу України візична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини четвертої статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.

При цьому під поняттям "спростування" розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов'язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання своєї думки тощо.

В свою чергу, під "правом на відповідь" слід розуміти право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права.

Отже, при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною.

Відповідно до п. 9 У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 " Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Таку ж правову позицію щодо необхідності притягнення автора як відповідача викладено й у постанові Верховного Суду України від 27.03.2007 зі справи № 52/175-06.

Отже, разом з Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" відповідачем у даному судовому спорі має бути й автор статті, зміст якої оспорюється позивачем.

Відповідно до частини першої статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

У статті 1 названого Кодексу зазначені: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні); громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності; крім того, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною першою статті 12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарських судів віднесено такі справи:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, згідно з приписами статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України господарські суди не мають повноважень, необхідних для залучення фізичних осіб до участі у справі як відповідачів.

З урахуванням відповідних законодавчих приписів та з огляду на необхідність залучення до участі у справі як відповідача автора спірних статей (Сороколетова О.) спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України. Така справа може бути розглянута загальним судом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з пунктом 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду, яке прийнято з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а провадження у справі № 12/303 - припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

З огляду на вищевикладене, сплачене держане мито в розмірі 85,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 п. 13 Постанови КМУ № 1258 від 21.12.2005 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" повернення коштів для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

З огляду на вищевикладене, сплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при поданні апеляційної скарги (подання) не сплачуються, а тому сплачені відповідачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню відповідачу з Державного бюджету України.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 80, 99, 101, п. 3 ч. 1 ст. 103, п. 2 ч. 3 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.           Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2009 року у справі № 12/303 скасувати повністю.

3.          Провадження у справі № 12/303 припинити.

4.          На підставі даної постанови повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38, р/р 26003959968354 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537, код 32516492) з Державного бюджету України сплачене згідно платіжного доручення № 33984 від 03.07.2009 року державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та 315 (триста п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які перераховані згідно платіжного доручення № 33985 від 03.07.2009 року. Оригінали платіжних доручень залишити в матеріалах справи Господарському суду міста Києва № 12/303.

5.          На підставі даної постанови повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Видавництво Економіка" (02140, м. Київ, пр. Бажана, буд. 36, офіс 245, код 33343853) з Державного бюджету України 315 (триста п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які перераховані згідно платіжного доручення № 944 від 03.11.2009 року. Оригінал платіжного доручення № 33985 від 03.07.2009 року залишити в матеріалах справи Господарському суду міста Києва № 12/303.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38, р/р 26003959968354 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537, код 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Економіка" (02140, м. Київ, пр. Бажана, буд. 36, офіс 245, код 33343853) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита з апеляційної скарги.

7.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п. 6 зазначеної постанови суду.

8.          Матеріали справи № 12/303 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.12.09 (відправлено)