Постанова № 6979055, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 1/437

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Павлюк О.М.- пред. за дов. № 22 від 14.01.09 р.;

від відповідача -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2009

у справі № 1/437 (суддя

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд"

про                                                   стягнення 281877,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза – Трейд" про стягнення 281877,68 грн.- заборгованості за договором № 4600016146 від 24.09.2007 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2009 р. у справі № 1/437 позов Відкритого акціонерного товариства "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза - Трейд" на користь Відкритого акціонерного товариства "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" 281877,68 грн. заборгованості, 4168,77 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2009 р. у справі № 1/437 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо наявності у відповідача заборгованості в розмірі 281877,68 грн., яка виникла в зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 4600016146 від 24.09.2007 р.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза – Трейд" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2009 р.

Представник позивача через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 30.10.2009 р. у справі № 1/437 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 08.12.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судове рішення цим вимогам не відповідає.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При вирішенні даного спору по суті, господарський суд першої інстанції не забезпечив відповідачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року № 1/437 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.10.2009 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2009 року № 1/437 виправлено описку в ухвалу про порушення провадження у справі від 15.09.2009 року, замінивши дату слухання справи на 30.10.2009 року.

Згідно статті 87 Господарського процесуального кодексу України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Для ухвал про порушення провадження у справі передбачено особливості розсилання.

Так відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" викладено правову позицію, згідно з якою: до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; - тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справ.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві зазначив адресу відповідача - 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 110, т.1) відповідач зареєстрований за адресою 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57.

Колегією суддів встановлено, що докази про вручення відповідачу ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 15.09.2009 року та ухвали про виправлення описки від 25.09.2009 року № 1/437 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду враховує, що ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи були порушені місцевим господарським судом внаслідок неповідомлення відповідача належним чином про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, в даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідача не було повідомлено належним чином про час і місце засідання суду, про що свідчить відсутність у матеріалах справи зазначених доказів про вручення відповідачу ухвали суду першої інстанції про порушення провадження. До того ж, розгляд справи за відсутності відповідача призвів до прийняття судового рішення в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не врахована позиція відповідача, не заслухано його доводів, не розглянуто доказів, які підтверджують його правову позицію.

Відповідно до п. 11 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 6 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.

З огляду на вищевикладене та враховуючи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у відповідності пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, що воно є по суті правильним і обґрунтованим.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, правовідносини між Відкритим акціонерним товариством "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" (надалі - покупець) виникли внаслідок укладеного договору поставки № 4600016146 від 24.09.2007р. (далі-договір), відповідно до якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставляти товари, відповідно до поданих покупцем замовлень на адресу, вказану в п. 2.1 даного договору, а покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Виходячи з того, що сторони договору є господарюючими суб'єктами, та враховуючи поняття договору поставки, що міститься в ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення визначено й у статті 712 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача коштів за поставлений товар у відповідності до договору поставки № 4600016146 від 24.09.2007р.

За твердженням позивача, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 281877,68 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дані статті кореспондуються з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 1.3, 2.4 договору сторони визначили, що право власності на товари переходить до покупця в день підписання покупцем накладної, яка засвідчує момент прийняття товарів. Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у накладній, яка має відповідати замовленню. Відступи в накладній від змісту замовлення допускається тільки за згодою покупця.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивачем за замовленням відповідача була здійснена поставка товару

Матеріалами справи підтверджується факт поставки товару відповідачу за період з 03.02.2009 року по 18.02.2009 року на суму 410757,59 грн. відповідно до видаткових накладних :

№ ПХ -138 від 03.02.2009 року на суму 10125,66 грн. (а.с. 56, т.1),

№ ПХ -140 від 03.02.2009 року на суму 12254,75 грн. (а.с. 57, т.1),

№ ПХ -139 від 03.02.2009 року на суму 10171,28 грн. (а.с. 58, т.1),

№ ПХ -149 від 04.02.2009 року на суму 17762,30 грн. (а.с. 59, т.1),

№ ПХ -148 від 04.02.2009 року на суму 17875,32 грн. (а.с. 60, т.1),

№ ПХ -150 від 05.02.2009 року на суму 14390,78 грн. (а.с. 61, т.1),

№ ПХ -151 від 05.02.2009 року на суму 21008,27 грн. (а.с. 62, т.1),

№ ПХ -159 від 06.02.2009 року на суму 7471,97 грн. (а.с. 63, т.1),

№ ПХ -158 від 06.02.2009 року на суму 10642,09 грн. (а.с. 64, т.1),

№ ПХ -160 від 06.02.2009 року на суму 31687,94 грн. (а.с. 65, т.1),

№ ПХ -163 від 10.02.2009 року на суму 9977,00 грн. (а.с. 66, т.1),

№ ПХ -162 від 10.02.2009 року на суму 16408,98 грн. (а.с. 67, т.1),

№ ПХ -164 від 10.02.2009 року на суму 9843,49 грн. (а.с. 68, т.1),

№ ПХ -172 від 11.02.2009 року на суму 10621,99 грн. (а.с. 69, т.1),

№ ПХ -174 від 11.02.2009 року на суму 11013,79 грн. (а.с. 70, т.1),

№ ПХ -173 від 11.02.2009 року на суму 14253,60 грн. (а.с. 71, т.1),

№ ПХ -183 від 12.02.2009 року на суму 19496,06 грн. (а.с. 72, т.1),

№ ПХ -182 від 12.02.2009 року на суму 17581,22 грн. (а.с. 73, т.1),

№ ПХ -184 від 13.02.2009 року на суму 12171,55 грн. (а.с. 74, т.1),

№ ПХ -187 від 13.02.2009 року на суму 20478,78 грн. (а.с. 75, т.1),

№ ПХ -186 від 13.02.2009 року на суму 12755,00 грн. (а.с. 76, т.1),

№ ПХ -185 від 13.02.2009 року на суму 10193,16 грн. (а.с. 77, т.1),

№ ПХ -193 від 16.02.2009 року на суму 10282,81 грн. (а.с. 78, т.1),

№ ПХ -192 від 16.02.2009 року на суму 10178,59 грн. (а.с. 79, т.1),

№ ПХ -191 від 16.02.2009 року на суму 13882,03 грн. (а.с. 80, т.1),

№ ПХ -198 від 17.02.2009 року на суму 9537,41 грн. (а.с. 81, т.1),

№ ПХ -197 від 17.02.2009 року на суму 13428,74 грн. (а.с. 82, т.1),

№ ПХ -207 від 18.02.2009 року на суму 8292,11 грн. (а.с. 83, т.1),

№ ПХ -206 від 18.02.2009 року на суму 16716,37 грн. (а.с. 84, т.1),

№ ПХ -205 від 18.02.2009 року на суму 10254,55 грн. (а.с. 85, т.1).

Вищевказані видаткові накладні підписані повноважними особами сторін та скріплені печаткою юридичної особи відповідача та позивача. Відповідач не заперечує факт отримання товару згідно даних накладних.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегією суддів встановлено, що відповідно п. 4.3 договору сторони визначили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару, зокрема, покупець перераховує кошти за поставлений товар на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу після 7 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем в порушення вищенаведених норм чинного законодавства не подано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем, не надано належних доказів, що спростовують факт отримання товару від позивача. В свою чергу, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що підписані сторонами видаткові накладні свідчать про виконання Відкритим акціонерним товариством "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" умов договору щодо поставки та фактичного прийняття цього товару відповідачем, внаслідок чого в останнього виникло зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідності до умов договору. Відповідач поставлений товар оплатив частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за правильним та обґрунтованим розрахунком позивача, становить 281877,68 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 281877,68 грн. визнається Київським апеляційним господарським судом таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету частина мита, сплаченого за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції, оскільки воно ним сплачено понад встановлений розмір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза – Трейд" задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2009 року у справі N 1/437 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3.          Позов Відкритого акціонерного товариства "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 30437110) на користь Відкритого акціонерного товариства "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна 2, код 00951787) 281877 (двісті вісімдесят одну тисячу вісімсот сімдесят сім) грн. 68 коп. - боргу; 2818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 87 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          На підставі даної постанови повернути Відкритому акціонерному товариству "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна 2, код 00951787) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 1349,90 грн. згідно платіжного доручення № 1018 від 15.06.2009 року (оригінал платіжного доручення N 1018 від 15.06.2009 року залишити в матеріалах справи господарського суду міста Києва N 1/437.).

6.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п. 4 зазначеної постанови суду.

7.          Матеріали справи № 1/437 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.12.09 (відправлено)