Постанова № 6979035, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 16/383

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Максименко В.В.- пред. за дов. серія ВМО№ 656712 від 15.10.2009 року;

від відповідача - Білецька Л.А.- пред. за дов. № б/н від 17.08.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Антикорупційний комітет"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2009

у справі № 16/383 (суддя

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно - розрахункового центру Київської міської філії

до                                                   Громадської організації "Антикорупційний комітет"

про                                                   стягнення 3736,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Інформаційно - розрахункового центру Київської міської філії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Антикорупційний комітет" про стягнення заборгованості у розмірі 3736,20 грн. (3608,29 грн. –основний борг, 40,21 грн. –збитки від інфляції, 6,45 грн. –3% річних, 81,25 грн. - пеня), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг бізнес-мережі № K.U.-4850 від 22.02.2008 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 р. у справі № 16/383 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно - розрахункового центру Київської міської філії задоволено повністю, стягнуто з Громадської організації "Антикорупційний комітет" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно - розрахункового центру Київської міської філії 3608,29 грн. –основний борг, 40,21 грн. –збитки від інфляції, 6,45 грн. –3% річних, 81,25 грн. – пені, 102,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що факт надання послуг згідно договору про надання послуг бізнес-мережі № K.U.-4850 від 22.02.2008 р. доведено матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо виставлення рахунків, проте відповідач в порушення умов договору не виконав своїх зобов'язань та не здійснив оплату за надані послуги зв'язку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 р. у справі № 16/383 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, і не відповідають в повній мірі обставинам справи. Зокрема, апелянт відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували отримання відповідачем рахунків для оплати вартості наданих послуг за договором, а відповідно за переконанням відповідача строк виконання зобов’язання за договором не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. апеляційну скаргу Громадської організації "Антикорупційний комітет" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2009 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2009 року підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2009 року подав відзив на апеляційну скаргу, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.09.2009 р. № 16/383 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (надалі – оператор) та Громадською організацією "Антикорупційний комітет" (надалі – бізнес-абонент) виникли внаслідок укладеного ними 22.02.2008 року договору № K.U. - 4850 про надання послуг бізнес-мережі (надалі - договір), відповідно до умов якого сторони визначили, що на підставі ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій на території України, виданої органом регулювання в сфері телекомунікацій, оператор надає бізнес-абоненту на території України телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі Утел (надалі – послуги), а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються бізнес-абонентом шляхом укладання відповідних додаткових угод до цього договору.

24.03.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 даної угоди встановили, що оператор надає бізнес-абоненту на території України послугу 800, а бізнес-абонент отримує зазначену послугу та сплачує її вартість відповідно до встановлених тарифів (додаток № 1.1 до договору). Під послугою 800 слід розуміти виділення номера 800.

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором про надання телекомунікаційних послуг, порядок надання та отримання яких, а також відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій і споживачами телекомунікаційних послуг регулюються, зокрема, Законом України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 N 1280-IV та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 N 720 (далі - Правила).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дані статті кореспондуються з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Пунктом 5 статі 39 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що оператори телекомунікацій зобов'язані вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, наведена норма пов'язує обов'язок з оплати послуги замовником з обов'язковим фактичним наданням йому такої послуги (послуг).

Статтею 33 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги та виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

Колегією суддів встановлено, що з березня 2008 року по грудень 2008 року позивачем на виконання умов договору надавались телекомунікаційні послуги. Заборгованість в розмірі 3608,29 грн. виникла у відповідача за послуги, які були надані в вересні - листопаді 2008 року. До вересня 2008 року відповідач оплачував надані йому послуги. Факт отримання телекомунікаційних послуг згідно договору до грудня 2008 року відповідачем визнається та не оспорюється, зокрема, в наданих письмових поясненнях від 01.12.2009 року відповідач зазначає, що "позивач з 01.01.2009 року фактично припинив надавати послуги за договором". При цьому відповідач вважає, що строк виконання зобов’язання щодо оплати наданих послуг не настав, оскільки останній не отримав рахунки на оплату.

Суд апеляційної інстанції зазначені доводи відповідача відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 32 Правил споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Пунктами 3.1, 3.3 договору сторони визначили, що не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавались послуги. Бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги протягом 10 робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

Відповідно до п. 35 Правил, розрахунки із споживачем за надані телекомунікаційні послуги можуть здійснюватися як за допомогою квитанцій (з попереднім надсиланням рахунків на адресу абонентів), так і без квитанцій (без надсилання рахунків).

Відповідно до ч. 2 п. 108 Правил у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Проаналізувавши умови договору, суд апеляційної відзначає, що наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов’язку сплатити надані послуги, оскільки умовами договору чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто строк оплати прив’язаний до строку, що минув після настання останнього дня розрахункового місяця, а не до строку, що минув після надсилання рахунків-фактури, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк. Колегією суддів прийнято до уваги, що у разі неотримання рахунку відповідач повинен був звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму, проте вказані дії абонентом вчинені не були.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те що, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору не провів оплату телекомунікаційних послуг позивача, тим самим заборгувавши йому 3608,29 грн., а тому місцевий господарський суд правильно постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 3608,29 грн. основного боргу.

Однак, апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 81,25 грн., 3 % річних - 6,45 грн. та 40,21 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами нарахованих згідно умов договору та статті 625 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору сторони погодили, що у разі затримки оплати за надані послуги бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. Оплата обов’язкова. При неповній оплаті боргу в першу чергу погашається сума пені.

Враховуючи строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг, який встановлений у п. 3.3 договору, а також приймаючи до уваги умови п. 4.2 договору, колегія суддів відзначає, що вданому випадку пеня може бути нарахована протягом шести місяців за період прострочення, починаючи з 1 числа місяця, другого за розрахунковим.

Тобто, за прострочення оплати вартості телекомунікаційних послуг у вересні 2008 року в розмірі 1577,96 грн. пеня може бути нарахована лише з 01.11.2008 року, у листопаді 2008 року в розмірі 1374,85 грн. - з 01.12.2008 року, у грудні 2008 року – з 01.01.2009 року.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 81,24 грн., яка нарахована останнім за період з 21.09.2008 року по 20.12.2008 року, при цьому щомісяця позивач нараховував пеню з 21 числа розрахункового місяця, а не з 1 числа місяця, другого за розрахунковим, як це передбачено умовами договору, тобто позивач невірно визначив період нарахування штрафних санкцій. Суд першої інстанції на вказані порушення не звернув увагу.

З метою усунення вказаних порушень, колегія суддів здійснила перерахунок пені та встановила, що за заявлений позивачем період розмір пені становить 34,89 грн. (1577,96 грн. * 50 днів (01.11.2008 р. – 20.12.2008 р.) * 12 % (розмір облікової ставки НБУ )/366 + 1374,85 грн. * 20 днів (01.12.2008 р. – 20.12.2008 р.) * 12,00 % (розмір облікової ставки НБУ )/366). В задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 46,36 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правих підстав для стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи до уваги те, що позивач невірно визначив день, з якого виникає прострочення виконання грошового зобов'язання, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 4,02 грн. (1577,96 грн. * 31 днів (01.11.2008 р. – 01.12.2008 р.) * 3 % ) та інфляційні витрати в розмірі 23,67 грн. (1577,96 грн. *1.015 % (середній індекс інфляції за період з 01.11.2008 р. – 01.12.2008 р.). В задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % в розмірі 2,43 грн. та 16,54 грн. інфляційних витрат слід відмовити.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до пунктом 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних. При цьому враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарських судах першої та апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Громадської організації "Антикорупційний комітет" залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року у справі № 16/383 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно - розрахункового центру Київської міської філії задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації "Антикорупційний комітет" (юридична адреса – 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 1/3, фактична адреса – 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65 код ЄДРПОУ: 2608059) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно - розрахункового центру Київської міської філії (02192, м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1, п/р 26000402028729 в КРД "Райффайзен Банк Аваль" код ЄДРПОУ: 01189910) 3608,29 грн. (три тисячі шістсот вісім грн. 29 коп.) основного боргу, 23,67 грн. (двадцять три грн. 67 коп.) – інфляційних витрат, 4,02 грн. (чотири грн. 02 коп.) – 3% річних, 34,89 грн. (тридцять чотири грн. 89 коп.) –пені, а також понесені ним по справі судові витрати – 100,22 грн. (сто грн. 22 коп.) – державного мита, 307,04 грн. (триста сім грн. 04 коп.) –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 46,36 грн., 3 % в розмірі 2,43 грн. та 16,54 грн. інфляційних витрат відмовити."

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно - розрахункового центру Київської міської філії (02192, м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1, п/р 26000402028729 в КРД "Райффайзен Банк Аваль" код ЄДРПОУ: 01189910) на користь Громадської організації "Антикорупційний комітет" (юридична адреса – 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 1/3, фактична адреса – 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65 код ЄДРПОУ: 2608059) 0,89 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

5.          Матеріали справи № 16/383 повернути Господарському суду міста Києва.

6.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.12.09 (відправлено)