Постанова № 6978952, 09.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2009                                                                                           № 50/157

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

від третьої особи 1: Новаковська Л.Я. (за дов.),

від третьої особи 2: не з’явився,

від третьої особи 3: не з’явився,

від третьої особи 4: Назіна В.О.

від прокуратури: прокурор відділу прокуратури м. Києва Морозов В.Ю. (за посвідченням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2009

у справі № 50/157 (суддя

за позовом                               Севастопольської міської державної адміністрації

до                                                   Севастопольської міської ради

треті особи           1. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

          2. Державний комітет лісового господарства України

          3. ДП "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство"

          4. ТОВ "Орлинівське мисливське господарство"

          за участю Прокуратури м. Києва

про                                                   визнання недійсним рішення та його скасування

ВСТАНОВИВ:

В липні 2009 року Севастопольська міська державна адміністрація звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Севастопольської міської ради про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради №4028 від 08.04.2008 „Про надання ТОВ „Орлинівське мисливське господарство” в користування мисливських угідь, розташованих на підвідомчій Севастопольській міській раді території” та скасування вказаного рішення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.04.2009 у справі №50/157 в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до довідки виданої ДП „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство”, угіддя, передані на підставі спірного рішення, були надані ДП „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради №1016 від 19.12.2001 строком на 15 років. Посилаючись на статтю 23 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” апелянт зазначає, що строк користування угіддям не сплив, ДП „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” від користування ними не відмовилось та рішення Севастопольської міської ради про вилучення даних угідь з користування ДП „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” не приймалось, у зв’язку з чим оспорюване рішення порушує права законного користувача, а саме, ДП „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство”.

Скаржник також зазначає, що мисливські угіддя, передані в користування ТОВ „Орлинівське мисливське господарство”, охоплюють території ландшафтного заказника загальнодержавного значення „Мис Айя” та ландшафтного державного заказника республіканського значення „Байдарський”, а відповідно до Закону України „Про природно-заповідний фонд України”, на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

          Апелянт також посилається на те, що при винесенні оспорюваного рішення, Севастопольською міською радою не було дотримано регламенту відповідача.

Письмових відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

20.10.2009 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від Севастопольської міської державної адміністрації в порядку статті 100 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про відмову від апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 100 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Розглянувши заяву Севастопольської міської державної адміністрації про відмову від апеляційної скарги вих. №5984/24/2-09 від 15.10.2009 судова колегія ухвалила відмовити в її задоволенні, з огляду на те, що в ній не зазначено жодних причин зміни правової позиції Севастопольської міської державної адміністрації щодо викладених в апеляційній скарзі доводів та не наведено жодної причини для відмови від скарги. Окрім того, такі дії Першого заступника Севастопольської міської державної адміністрації, який підписав заяву про відмову від апеляційної скарги, порушують права позивача та суперечать чинному законодавству України, а саме Закону України „Про мисливське господарство та полювання” та Закону України „При природно-заповідний фонд України”.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників процесу, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Згідно зі статтею 22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Скориставшись своїми повноваженнями, 08.01.2008 Севастопольською міської радою було прийнято рішення №4028 „Про надання ТОВ „Орлинівське мисливське господарство” в користування мисливських угідь, розташованих на підвідомчій Севастопольській міській раді території” (далі – рішення №4028).

Відповідно до пункту 1 вказаного рішення передано ТОВ „Орлинівське мисливське господарство” в користування на 25 років мисливські угіддя загальною площею 12770,5 га, розташованих на підвідомчі Севастопольській міській раді території, в межах, відповідно наданої схеми.

Судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, з наступних підстав.

Рішенням №4028 в користування ТОВ „Орлинівське мисливське господарство” надано мисливські угіддя загальною площею 12770, 5 га.

Факт того, що вищевказані мисливські угіддя охоплюють території ландшафтного заказника загальнодержавного значення „Мис Айя” та ландшафтного державного заказника республіканського значення „Байдарський” сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 5 Закону України „При природно-заповідний фонд України” завдання, науковий профіль, особливості природоохоронного режиму та характеру функціонування природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків визначаються у положеннях про них.

Діяльність та організація ландшафтного заказника загальнодержавного значення „Мис Айя” та ландшафтного державного заказника республіканського значення „Байдарський” визначається Постановою Ради Міністрів Української РСР від 31.05.1991 року №120 та відповідними Положеннями.

Відповідно до Положення про державний ландшафтний заказник республіканського значення „Байдарський” даний заказник створений з метою охорони міжгірно – долинних і низькогірних лісових ландшафтів і місцевостей в південно-західній частині Головної гряди Кримських гір, а також з метою збереження і відновлення унікальних геологічних, біологічних і історичних компонентів пам’ятника природи. Однією з головних цілей створення заказнику є збереження і підтримка екологічного балансу унікальних гідрологічних особливостей водозбору річки Чорної – основного питного джерела водопостачання м. Севастополя (пункт 1).

Пунктом 3 Положення про державний ландшафтний заказник республіканського значення „Байдарський” визначено, що даний заказник входить до складу природно-заповідного фонду.

На території зазначеного заказника забороняється проведення будь-яких видів робі, проїзд транспорту, випас худоби, будівництво, організація місць відпочинку, полювання, мисливство, розпайка земель, риболовство, пошкодження трав’яного покрову тощо (пункт 13.1 Положення про державний ландшафтний заказник республіканського значення „Байдарський”).

Пунктом 1 Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Мис Айя” передбачено, що даний заказник створений для з метою збереження унікального ландшафтного комплексу в зоні контакту Головної гряди Кримських гір і Чорного моря на західній окраїні Південного берегу Криму, а також генофонду рослинного та тваринного світу.

Відповідно до пункту 1.3. Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Мис Айя” зазначений заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, в відношення якого встановлено особливий режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів.

Згідно з пунктом 3.1. Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Мис Айя” на території заказника забороняється будь-яка діяльність, яка суперечить цілям і завданням, передбаченим цим Положенням та діючим законодавством України.

На території заказника забороняється, зокрема, будь-яке порушення ґрунтового покриву, будь-які види рубок, знищення та відлов всіх видів тварин, розорення їхніх гнізд, нір, інших сховищ та жител, збір яєць та пуху, всі види мисливства, в тому числі промислове та любительське рибальство та ін.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України „При природно-заповідний фонд України” землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення (частина 2 статті 7 Закону України „При природно-заповідний фонд України”).

На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (частина 3 статті 7 Закону України „При природно-заповідний фонд України”).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України „При природно-заповідний фонд України” території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частиною другою вищевказаної статті передбачено, що встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Статтею 1 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” визначено, що мисливство – це вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.

ТОВ „Орлинівське мисливське господарство” в користування якого надано мисливські угіддя загальною площею 12770, 5 га, що охоплюють території ландшафтного заказника загальнодержавного значення „Мис Айя” та ландшафтного державного заказника республіканського значення „Байдарський” є мисливським господарством, яке здійснює свою діяльність для використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спорту і мисливського собаківництва.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України „Про мисливське господарство та полювання” з метою раціонального використання мисливських тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання в заборонених для цього місцях, зокрема, на території та на об’єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положення про них.

Положеннями про ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Мис Айя” та ландшафтний державний заказник республіканського значення „Байдарський” встановлено, що на території вказаних заказників заборонено будь-які види мисливства та полювання.

Отже, оспорюване рішення Севастопольської міської ради №4028 від 08.04.2008 суперечить меті створення, діяльності заказників загальнодержавного значення „Мис Айя” і „Байдарський” та цільовому призначенню земельних ділянок, які є територією заказників.

З висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення не стосується та не зачіпає прав і інтересів Севастопольської міської державної адміністрації, у зв’язку з чим у позивача немає підстав для звернення з позовом до суду, судова колегія не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права є визнання недійсними актів органів державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 16, 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” Севастопольська міська державна адміністрація здійснює нагляд за додержанням законодавства в сфері земельних відносин, охорони природно-заповідного фонду, природних ресурсів та виконує інші наглядові функції у даній сфері відносин, в т.ч. має відповідні повноваження щодо захисту цієї компетенції в судовому порядку з метою запобігання порушенню чинного законодавства України - в означених сферах.

Вказані повноваження підтверджують процесуальну дієздатність позивача, визначену статтею 60 Закону України „Про природно-заповідний фонд України”.

Отже, доводи суду першої інстанції є необґрунтованими.

Що стосується підвідомчості спору, судова колегія зазначає, що даній спір підвідомчий господарському суду, з огляду на наступне.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом (абзац 5 пункту 5.2. Рекомендацій Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007 р. № 04-5/120)

Отже, відносини, які виникли між відповідачем та ТОВ „Орлинівське мисливське господарство” на підставі рішення Севастопольської міської ради №4028 від 08.04.2008 є господарськими, оскільки Севастопольська міська рада, в даному випадку, виступає не як суб’єкт владних повноважень, а як суб’єкт господарювання, власник майна, який своїм рішенням надав належне йому майно в користування за плату відповідно до Закону України „Про мисливське господарство та полювання”.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем доведено, що на території мисливських угідь загальною площею 12770, 5га, що охоплюють території ландшафтного заказника загальнодержавного значення „Мис Айя” та ландшафтного державного заказника республіканського значення „Байдарський” заборонено здійснювати будь-які види мисливства та полювання.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації задовольнити.

Рішення Господарського суду м .Києва від 15.04.2009 у справі № 50/157 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Севастопольської міської ради №4028 від 08.04.2008 „Про надання ТОВ „Орлинівське мисливське господарство” в користування мисливських угідь, розташованих на підвідомчій Севастопольській міській раді території”.

Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 04055587,) на користь Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 04055587,) 85, 00 грн. державного мита за подання позовної заяви та 118, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 04055587,) на користь Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 04055587,) 42, 50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 50/157 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді