Постанова № 6978943, 25.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2009                                                                                           № 10/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Вороненко Р.М. – представник за довіреністю б/н від 31.07.2009 р.

від відповідача -не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2009

у справі № 10/104 (суддя

за позовом                               ТОВ "Ферон-Лайт"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості 139221,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферон-Лайт» (далі-позивач) у травні 2009 року звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» (далі-відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 142641,69 грн., пені у розмірі 6502,78 грн., 3670,50 грн. інфляційних витрат, 925, 00 грн. 3 % річних.

27.08.2009 року позивач заявою змінив підставу позову і просив стягнути з відповідача заборгованість в оплаті ціни товару переданого відповідачу у власність на підставі видаткових накладних (т. 2/2), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем вимоги про оплату у визначений термін.

Окрім цього, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, у тому числі 10000 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що усупереч умовам укладеного Договору оренди приміщення від 01.03.2007 р., відповідач своїх зобов'язаннь по сплаті платежів за вказаним договором не виконав.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.09.2009 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферон-Лайт”139221,01 грн. –боргу, 7000,00 - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, 1392,21 грн. –державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2009 у справі № 10/104 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати апелянт просив покласти на позивача.

Вважав, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, тому воно підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що відповідач отримував товар на протязі року за різними накладними, своєю вимогою позивач повинен був зазначити, які саме накладні він вимагає оплатити. Однак позивач в своїй вимозі не зазначив перелік накладних, що підлягають оплаті. Таким чином, позивачем не був встановлений строк оплати накладних, перелічених в позовній заяві, вимога щодо оплати саме тих накладних не пред’явлена, а строк виконання зобов’язання по оплаті ще не наступив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.11.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 р. розгляд справи було відкладено на 25.11.2009 у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У судове засідання 25.11.2009 р. з’явився представник позивача. Представники відповідача не скористалися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 та копія реєстру рекомендованої та простої кореспонденції за 16.11.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті апеляційної скарги і просив суд відмовити відповідачу у задоволені апеляційної скарги, залишивши рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2009 у справі № 10/104 без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРОН-ЛАЙТ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВЕНА» (покупець) було укладено договір поставки № 180 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 9.1. договору покупець оплачує поставлений товар не раніше як після реалізації покупцем кожної одиниці товару третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника 4 та 20 числа кожного місяця.

Згідно з пунктом 8.1. договору, термін реалізації поставленого товару становить 90 календарних днів, зі спливом яких, відповідно до пункту 8.2. договору, покупець зобов’язаний або повернути нереалізований товар або сплатити його повну вартість.

Як вірно встановлено судом першої інстанції з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, позивач, згідно видаткових накладних за період з 27.03.2008 р. по 03.02.2009 р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 491316,91 грн.

Відповідач частково оплатив отриманий ним товар в сумі 225308,25 грн. та частково повернув товар на суму 126787,65 грн., що підтверджується реєстрами кредитових платежів та накладними на повернення товару.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків (а.с. 93-94, т. 1), проведеного сторонами, у відповідача обліковується заборгованість у розмірі 139 221,01 грн. за отриманий товар за видатковими накладними.          

Крім того, 16.04.2009 р. відповідачу було направлено вимогу про сплату грошового зобов’язання в сумі 142641,69 грн., яку відповідач отримав 21.04.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але залишив без реагування.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідач порушив умови договору, а також вимоги статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України та у встановлений договором строк свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару у розмірі 139 221,01 грн. не виконав.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції 10000 грн. на послуги адвоката, на підставі договору про надання послуг від 01.04.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферон-Лайт» та адвокатом Вороненко Р.М. було укладено договір про надання правової допомоги від 01.04.2009 р.

Квитанцією № 957665 позивач на підставі договору сплатив адвокату Вороненко Р.М. 10000 грн.

Господарський суд м. Києва визнав за можливе покласти судові витрати за послуги адвоката в обсязі 7000 грн., з таким висновком погоджується колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оскільки розрахунок є законним за формою, і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Окрім цього, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем було подано клопотання (28.10.2009 р. № 02-7.2./482) про віднесення до судових витрат сплачених адвокату Вороненко Р.М. 3000 грн. за підготовку справи у суді апеляційної інстанції відповідно до ст. 44 ГПК України та відповідно до ст. 49 ГПК України розподілити між сторонами в залежності від результату розгляду справи.

В обґрунтування зазначеної суми витрат позивачем надано копію договору про надання юридичних послуг від 23.10.2009 р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 224, копію квитанції до прибуткового касового ордену серія 02АААР 957674на суму 3000 грн.

Так, ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Ст. 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

          Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (аналогічна позиція міститься в п. 1 роз’ясненні Вищого Арбітражного Суду України від 04.03.1998 р. N 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Таким чином, з відповідача витрати на послуги адвоката в даній справі підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, відсутні передбачені ст. 104 ГПК України підстави для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, у зв’язку із чим у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2009 року у справі № 10/104 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» (14000, м. Чернігів, пр.-т. Перемоги, 67, кв. 2-3, код 14245188, п/р 26008302830378 в ПІБ м. Чернігова, МФО 353456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферон-Лайт» (42333, Сумська область, Сумський район, с. Велика Чернеччина, вул. Червона, буд. 30, код 35287986, п/р 26008001314475 в філії ЗАТ ОТП банк м. Суми, МФО 337977) 3000 ( три тисячі) грн. на відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

08.12.09 (відправлено)