Постанова № 6978915, 26.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2009                                                                                           № 8/112

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Нитченко Г.Р. (дов. б/н від 01.06.2009 року)

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Маслозавод "Прилуки"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2009

у справі № 8/112 (суддя

за позовом                               ТОВ "Верекон"

до                                                   ЗАТ "Маслозавод "Прилуки"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 72390,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.08.2009 року у справі № 8/112 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Верекон” (далі – позивач ТОВ „Верекон”) до Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” (далі – відповідач, ЗАТ „Маслозавод „Прилуки”), , про стягнення 72930, 40 грн., позов задоволено повністю; стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Верекон”61988грн. 41 коп. боргу, 5647 грн. 44 коп. пені, 2585 грн. 99 коп. інфляційних нарахувань та 708 грн. 56 коп. процентів річних, 709 грн. 30 коп. держмита, 303 грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5835 грн. 46 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись з рішенням суду, Закрите акціонерне товариство „Маслозавод „Прилуки” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Верекон” в задоволенні позовних вимог відносно 5647 грн. 44 коп. пені, 708 грн. 56 коп. річних, 2585 грн. 99 коп. інфляційних збитків, 5835 грн. 46 коп. витрат на оплату послуг адвоката..

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що дане рішення є незаконним, необгрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2009 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 13.10.2009 року.

12.10.2009 року через відділ документального забезпечення надійшло клопотання від ЗАТ „Маслозавод „Прилуки” з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку з тим, що „представник відповідача не може прибути у судове засідання, оскільки буде перебувати у судовому засіданні по справі №2-870, що розглядається Чернігівським районним судом”.

13.10.2009 року через відділ документального забезпечення від ТОВ „Верекон” надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому ТОВ „Верекон” просить спірне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

13.10.2009 року в судове засідання з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.11.2009 року на 12год.00хв.

26.11.2009 року в судове засідання з’явилися представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача усно просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи,19 грудня 2007р. між сторонами укладений договір підряду №27.1.-12.07(далі – договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався виконати роботу з виготовлення поліграфічної продукції, а відповідач зобов’язувався прийняти виготовлену продукцію та оплатити її.

Відповідно до розділу 2 договору сторони домовилися, що обсяги, асортимент, ціна, терміни виготовлення й постачання продукції погоджуються сторонами і фіксуються у Специфікаціях (додатках до даного договору), які підписуються сторонами окремо на кожне замовлення у відповідності з отриманими підрядником від замовника письмовими заявками на виготовлення продукції.

У пункті 5.1. договору сторони визначили, що ціна продукції відповідає ціні робіт, що включає всі витрати підрядника (позивача у справі) на виготовлення продукції та вартість робіт підрядника та погоджується за кожним окремим замовленням у відповідній Специфікації.

Відповідно матеріалам справи 30 грудня 2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до Договору №№27.1.-12.07 від 19.12.07р., в якій строк дії договору продовжений до 31 грудня 2009р., а в частині здійснення розрахунків –до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань, а також внесені зміни до п.6.1. договору щодо порядку проведення розрахунків за кожну партію виготовленої продукції. Таким чином, матеріалами справи спростовуються заперечення відповідача щодо припинення дії договору з 31.12.08р. та здійснення поставки продукції в позадоговірному порядку.

Правовідносини підряду, які виникли між сторонами на підставі договору підряду №27.1-12.07 від 19.12.07р. регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання умов договору позивачем по видатковій накладній №1-000000018 від 11.02.09р. передано відповідачу продукцію –упаковки „Масло селянське 72,5% (Прилуцьке)”, „Масло Селянське 73%”, „Маса сиркова с курагою”, „Маса сиркова з родзинками”, „Сир 0%” на загальну суму 97382грн.70коп. Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній та копією довіреності серії ЯПМ №546515 від 10.02.09р.

При цьому, як вбачається із наявних у справі копій Специфікацій №9 від 30.01.09р., №10 від 30.01.09р., №11 від 02.02.09р., №12 від 02.02.09р., №13 від 02.02.09р., які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками, зазначені у видатковій накладній відомості щодо кількості продукції, її асортименту та ціні повністю відповідають вказаним Специфікаціям.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем зобов’язання за договором по виготовленню та передачі продукції виконані.

Згідно зі ст.853Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідач не надав доказів наявності на момент прийняття від позивача виготовленої останнім продукції будь-яких недоліків. Продукція, яка передавалася на підставі видаткової накладної №1-000000018 від 11.02.09р., прийнята відповідачем без зауважень.

Згідно ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічна норма міститься у ст.526 Цивільного кодексу України. Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 6.1.1. договору підряду в редакції додаткової угоди до цього договору від 30.12.08р. встановлено, що розрахунок (оплата) у розмірі 100% вартості продукції за кожною Специфікацією замовник зобов’язаний здійснити протягом 20 календарних днів з дати відвантаження продукції (підписання накладних). З огляду на вищевказане судом не приймається до уваги твердження відповідача, що строк виконання зобов’язання по оплаті продукції не настав.

Оскільки виготовлена продукція була отримана відповідачем 11.02.09р., то оплату цієї продукції відповідач повинен був здійснити в строк до 03.03.09р. включно.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з банківської виписки по рахунку позивача, відповідачем в строк до 03.03.09р. сплачено лише 4000грн. При цьому, станом на 11.02.09р. у відповідача існувала заборгованість по оплаті переднього замовлення у сумі 605грн.71коп., а тому позивачем правомірно зі сплачених відповідачем 4000грн. на оплату продукції поставленої 11.02.09р. зараховано 3394грн.29коп. В даному випадку суд приймає до уваги, що в призначеннях платежу відповідачем зазначалося рахунки-фактури, які не відповідали дійсності, що підтверджується листом позивача №24/1 від 06.07.09р. та листом відповідача №486 від 10.07.09р.,таким чином відповідач партію продукції, яка отримана ним 11.02.09р., своєчасно оплатив лише в сумі 3394грн.29коп.

Після закінчення встановленого договором строку оплати у період з 08.04.09р. по 24.06.09р. відповідачем було сплачено 32000грн., що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок з його рахунку та наданим відповідачем платіжним доручення №216 від 24.06.09р. Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість по оплаті виконаних робіт та переданої продукції становила 61988грн.41коп.

Оскільки відповідач належним чином свої зобов’язання за договором не виконав, що підтверджується матеріалами справи, на момент вирішення спору по суті доказів сплати заборгованості в повному обсязі суду не надав, з нього має бути стягнуто 61988грн.41коп. боргу.

Відповідно до п.11.2. договору підряду за прострочення оплати за порушення строків оплати замовник зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

          З урахуванням цієї умови договору позивач просить стягнути з відповідача 5647грн.44коп. пені, нарахованої за період з 04.03.09р. по 15.06.09р.

          Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином прийняті на себе зобов’язання, у встановлений договором строк товар не оплатив, заявлена до стягнення сума пені обчислена з урахуванням умов договору, проведеними відповідачем платежами, із застосуванням облікової ставки НБУ в розмірі, що діяла під час прострочення, тому суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача має бути стягнуто 5647грн.44коп. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання встановлена відповідальність такого боржника у вигляді сплати ним на вимогу кредитора суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Позивачем заявлено до стягнення 2585грн.99коп. інфляційних нарахувань, які обчислені позивачем за період з 04.03.09р. по 15.06.09р. включно, із застосуванням офіційних індексів інфляції за весь час прострочення, та з урахуванням проведених відповідачем платежів на часткову оплату виготовленої продукції.

Як вбачається з договору підряду від 19.12.07р., сторонами не встановлений інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання, а тому позивачем заявлена до стягнення сума процентів річних –708грн.56коп., яка обчислена за період з 04.03.09р. по 15.06.09р. саме виходячи із встановленого законом розміру - 3% та з урахуванням проведених відповідачем платежів на часткову оплату виготовленої продукції.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних є обґрунтованими та правомірними, в зв’язку з чим з відповідача має бути стягнуто 2585грн.99коп. інфляційних нарахувань та 708грн.56коп. процентів річних.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому не приймаються судом до уваги.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення їх розміру.

Згідно ст.. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень

На думку апеляційної інстанції ЗАТ „Маслозавод „Прилуки” не доведено вимог апеляційної скарги, а тому вони не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку.

Колегія суду також не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги щодо стягнення судових витрат.

Так на думку ЗАТ „Маслозавод „Прилуки”позивачем недоведено розмір та підстави виплати гонорару Нитченко Ганні Ростиславівні .

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та адвокатом Нитченко Г.Р. 01.06.2009 року було укладено договір №41/в-06.09 про надання адвокатських послуг (далі – договір)

Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Адвокат за завданням Замовника зобов’язується здійснювати представницькі повноваження, захист його прав і законних інтересів при веденні справи за його позовом до Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” у Господарських судах України, а Замовник зобов’язується оплатити Адвокату його послуги.

П.п. 5.1, 5.2 договору передбачено, що плата за надання Адвокатом адвокатських послуг за цим договором здійснюється авансовим платежем готівкою протягом 20 банківських днів з дати підписання цього договору на підставі видаткового касового ордеру. Вартість послуги становить 6000, 00 грн.

Як вбачається з видаткового касового ордеру від 25.06.2009 року Нитченко Г.Р. позивачем, на виконання умов договору було перераховано 6000, 00 грн.

Відповідно до ст.. 12 Закону України „ Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Статею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язанні з розглядом справи, покладаються : при задоволенні позову-на відповідача, при відмові у позові-на позивача, а при частковому задоволенні позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналіз умов договору дає можливість зробити висновок, що він укладений та виконаний відповідно до вимог діючого законодавства, а отже і витрати за цим договором, пов’язані з розглядом справи та оскільки задоволено повністю, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

На дамку колегії суду саме сума в розмірі 6000 грн. повинна бути покладена на відповідача, виходячи зі змісту ст. 48 ГПК України та вищезазначених матеріалів справи, та рішення суду першої інстанції задоволено повністю..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суду вважає за необхідне в частині стягнення судових витрат рішення змінити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Змінити рішення господарського суду Чернігівської області від 11.08.2009 року. у справі №8/112 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» до Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” про стягнення 72930, 40 грн. в частині стягнення судових витрат.

2.           Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” (17500 Чернігівська обл. м. Прилуки вул. Дружби народів, 36 код ЄДРПОУ 30713561 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон» (03057 м. Київ, вул.. Ежена Потьє, 12 код ЄДРПОУ33500834) 6000, 00 грн.витрати за послуги адвоката.

3.           В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 11.08.2009 року у справі № 8/112 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки”-без задоволення.

4.          . Доручити господарському суду Чернігівської обл.. видати відповідний наказ.

5.          . Справу № 8/112 повернути господарському суду м. Києва.

6.           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законої сили

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.12.09 (відправлено)