Постанова № 6978906, 03.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2009                                                                                           № 11/330

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Орел П.В., довіреність №108 від 13.11. 2009 року.

від відповідача за первісним позовом: Шабрат В.І., довіреність № 090807/3 від 07.08.2009 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдінг-Україна»

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2009

у справі № 11/330 (суддя

за позовом                               Підприємства з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдінг-Україна»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІПКАР"

про                                                   стягнення 2409000,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар»

до Підприємства з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдінг-Україна»

про стягнення 472336,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПІІ «Жіскур Холдінг-Україна» звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до ТОВ «Віпкар» про стягнення з відповідача 2409000,00 гривень вартості проведеного ремонту в орендованому приміщенні.

          Під час розгляду справи у місцевому господарському суді ТОВ «Віпкар» подало зустрічний позов про стягнення з ПІІ «Жіскур Холдінг-Україна» заборгованості по орендній платі у розмірі 421467,30 грн., пені у розмірі 37628,73 грн., інфляційних витрат у розмірі 8597, 60 грн., 3% річних у розмірі 4642,77 грн.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2009р. у первісному позові відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ПІІ «Жіскур Холдінг-Україна» на користь ТОВ «Віпкар» заборгованість по орендній платі у розмірі 421467,30 грн., пеню у розмірі 33667,87 грн., 3% річних у розмірі 4576,07 грн., інфляційні витрати у розмірі 7333,84 грн., в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПІІ «Жіскур Холдінг-Україна» подало на нього апеляційну скаргу у якій просив суд скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог ПІІ «Жіскур Холдінг-Україна» повністю та про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Віпкар» повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема заявник посилається на те, що договір суборенди № 2007-01/12 від 20.09.2007 р. є розірваним з дати відправлення позивачем листа-відповіді відповідачу про прийняття пропозиції щодо розірвання договору. У зв’язку із цим апелянт стверджує про те, що з 17.03.2009 р. припинився обов’язок позивача по сплаті орендних платежів.

ТОВ «Віпкар» рішення місцевого господарського суду просило залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

По первісному позову:

20.09.2007р. між ТОВ «Віпкар» (орендодавець) та ПІІ «Жіскур Холдінг-України» (орендредавар) був укладений договір суборенди № 2007-01/12.

          Згідно даного Договору орендодавець передає орендарю у платне користування (суборенду) – нежитлове приміщення, площею 317 кв.м., яке розташоване на підвальному поверсі нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 1-3/2А.

          Орендодавець передав, а орендар прийняв зазначене приміщення 21.09.2007р., про що свідчить акт прийому-передачі.

          Пунктом 1.4. Договору передбачено, що даний Договір укладається строком на 10 місяців, починаючи від дати його підписання та діє до відповідної дати 2008 року.

          Додатковою угодою № 4 до Договору сторони погодили, що Договір пролонгується з 01.09.2008р. та діє до 01.08.2009 року.

          В подальшому орендар, посилаючись на фінансову кризу та скорочення продаж, звернувся до орендодавця з пропозицією про перегляд розміру орендної плати.

          Орендодавець листом № 92 від 05.03.2009 повідомив орендаря про неможливість зміни умов Договору та встановлення орендної плати нижче собівартості оренди, яку сплачує орендодавець, і запропонував орендарю здійснити оплату у відповідності з умовами Договору або розірвати Договір і повернути орендодавцю приміщення згідно Акту прийому-передачі з 16.03.2009. Орендодавець також зазначив, що оскільки пропозиція про зміну ціни оренди є неприйнятною, то у відповідності з пунктом 3.6. Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 01.09.2008р. при недосягненні згоди відносно зміни розміру орендної плати Договір підлягає розірванню.

          Листом № 24 від 17.03.2009р. орендар повідомив орендодавця про прийняття пропозиції про розірвання Договору та посилаючись на п. 4.1.4. Договору просив компенсувати вартість проведеного орендарем ремонту орендованого приміщення в розмірі 2044800,00 грн.

          Пунктом 4.1.4. Договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання даного Договору з ініціативи орендодавця але не в наслідок застосування оперативно-господарських санкцій відповідно до умов п. 4.2.3. даного Договору, орендодавець компенсує орендарю вартість проведеного орендарем ремонту приміщення.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В п. 2.3. Договору сторони зазначили, що після закінчення строку дії Договору чи в разі його дострокового розірвання або припинення, орендар повинен протягом 10 (десяти) днів повернути орендодавцю приміщення в належному стані з урахуванням нормального зносу. Приміщення вважається повернутим орендодавцю після укладання та підписання Акту приймання-передачі.

Таким чином, сторони правомірно визначили, що акт прийому-передачі приміщення оформлюється протягом 10 днів після закінчення строку дії Договору чи в разі його дострокового розірвання або припинення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що угода про розірвання Договору суборенди, як це передбачено п. 8.1. Договору, не підписана, а тому сторонами не було погоджено розірвання Договору, і вказаний Договір діяв до 01.08.2009 року.

          Так, Договір укладений сторонами в простій письмовій формі. Лист № 92 від 05.03.2009, направлений орендодавцем з пропозицією провести оплату згідно визначених умов або розірвати Договір, складений у письмовій формі, підписаний Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар» Ліпніцкім В.Г. та підпис скріплено печаткою товариства.

Лист № 24 від 17.03.2009, направлений орендарем, в якому він приймає пропозицію розірвати Договір, також складений в письмові формі, підписаний директором Підприємства з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдінг-України» Скібіцькою Е.О. та підпис скріплений печаткою зазначеного Підприємства.

          Згідно з статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

          Згідно з п. 8.1. Договору зміни та доповнення до даного Договору є чинними, якщо вони складені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Орендодавець отримав лист № 24 від орендаря 17.03.2009 року, про що свідчить відмітка орендодавця за вхідним № 170309/1.

Таким чином, судом встановлено, що сторони в своїх листах № 92 та № 24 досягли згоди про розірвання Договору, а тому Договір є розірваним з 17.03.2009 року.

Відмовляючи у первісному позові з підстав недоведеності орендарем факту погодження з орендодавцем проведення ремонтних робіт у орендованому приміщенні та узгодження кошторису суд першої інстанції в своєму рішенні послався на пункт 4.3.5. Договору, в яком зазначено, що орендар зобов’язується не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, перепланування, реконструкцію, переоснащення та проводити невідокремлювані поліпшення приміщення. До проведення ремонтних робіт їх кошторис повинен бути узгоджений з орендодавцем. А також пункт 4.4.2. Договору, згідно з яким орендар має право за згодою орендодавця проводити в разі необхідності в приміщені поточний та капітальний ремонт.

Судовою колегією береться до уваги положення п. 1.5. Договору, у якому орендар проінформований про те, що приміщення до моменту прийняття його в оренду орендарем було предметом оренди відповідно до договору суборенди № 0112/05/273 від 07 грудня 2005 року між ТОВ «Віпкар» та СП «Марком». Крім того у п. 1.6. Договору вказано, що орендар приймає на себе всі зобов’язання СП «Марком» щодо повернення приміщення та всіх його інженерних систем до стану, придатного до користування та про зобов’язання щодо належного документального оформлення всіх наслідків реконструкції та ремонту в Приміщенні відповідно до договору суборенди № 0112/05/273 від 07 грудня 2005 року між ТОВ «Віпкар» та СП «Марком».

Листом № 63/05 від 31.05.2006р. СП «Марком» звернулось до ТОВ «Віпкар» з пропозицією про оформлення сумісного входу та детальне узгодження умов проекту оформлення входу.

Листом № 19-07/01 від 19.06.2006р. ТОВ «Віпкар», зокрема, пропонує СП «Марком» розробити власний проект та отримати всі необхідні дозволи та узгодження на виконання будівельних робіт.

Таким чином, суд дійшов висновку, що орендодавцем згідно умов пунктів 1.5. та 1.6. Договору було покладено на орендаря обов’язок щодо проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні, що є згодою орендодавця на проведення зазначених робіт.

Згідно зі ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

В свою чергу, суд першої інстанції відмовляючи у задоволені первісного позову посилається на ч. 5 ст. 778 Цивільного кодексу України, в який зазначено, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості. Натомість суд першої інстанції не встановив чи були поліпшення, зроблені орендарем у приміщені, відокремлюваними від приміщення без нанесення йому шкоди, чи їх не можна було відокремити без шкоди для приміщення.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позивач не надав суду доказів того, що поліпшення, зроблені ним у приміщенні є відокремлюваними.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд в частині відмови у задоволення первісного позову залишає рішення суду першої інстанції без змін.

По зустрічному позову:

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата на місяць складає 60000,00 грн., включаючи ПДВ.

У відповідності до п. 3.7. Договору при зростанні протягом дії Договору встановленого НБУ курсу долара США відносно того, що був на момент його підписання, сума орендної плати в гривнях збільшується пропорційно такому зростанню.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата вноситься орендарем кожний місяць протягом строку дії Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендна плата за кожний наступний місяць сплачується орендарем не пізніше 15 числа поточного місяця.

Орендодавець просить стягнути орендну плату з орендаря згідно рахунків за березень, квітень, травень, червень та липень 2009 року.

Судом встановлено, що орендар здійснив оплату (згідно банківських виписок 22.05.2009, 09.06.2009, 11.06.2009 та 30.11.2009) орендної плати за березень в сумі 50 169, 27 грн.

Пунктом 3.6. Договору у редакції додаткової угоди № 4 від 01.09.2008р. передбачено, що неузгодження сторонами щодо зміни розміру орендної плати є підставою для припинення даного Договору суборенди.

Як свідчать матеріали справи, сторони не дійшли згоди щодо зменшення розміру орендної плати.

          Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно зі ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

          Апеляційним судом встановлено, що сторони досягли згоди про дострокове розірвання Договору суборенди з 17 березня 2009 року, що підтверджується листами № 92 від 05.03.2009р. та № 24 від 17.03.2009р.

          Отже обов’язок орендаря по сплаті орендних платежів відповідно до ст. 653 та умов Договору припинився 17.03.2009р. з моменту досягнення згоди сторін про дострокове розірвання Договору.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що у випадку, якщо період оплати менше одного календарного місяця, сума оплати визначається за формулою: сума оплати = (кількість днів періоду оплати в поточному місяці / кількість днів поточного місяця) х сума місячної орендної плати.

Виходячи з наведеної формули розмір орендної плати з 01 по 17 березня 2009 року становить: (17 днів періоду оплати / 31 дні у березні) х 91485,14 грн. = 50169,27 грн.

Судова колегія відзначає, що на підставі договору суборенди № 0909/2009 від 09.09.2009р., укладеного ПІІ «Жіскур Холдінг-України» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амотера», позивач за первісним позовом згідно Акту прийому-передачі від 14.09.2009р. прийняв у суборенду, зокрема, підвальне приміщення площею 332,4 кв.м., яке знаходиться у нежитловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 1-3/2А, яке було предметом Договору суборенди № 2007-01/12 від 20.09.2007 р. Отже, прийняття приміщення ПІІ «Жіскур Холдінг-України» є можливим лише після повернення приміщення. Разом із тим колегія суддів також відзначає, що дату фактичного повернення позивачем орендованого приміщення відповідачу встановити неможливо в зв’язку з тим, що сторони не оформили таке повернення актом прийому-передачі. Доказів оформлення такого факту будь-якими документами сторони суду не надали.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення з ПІІ «Жіскур Холдінг-Україна» заборгованості по орендній платі у розмірі 421467,30 грн., пені у розмірі 37628,73 грн., інфляційних витрат у розмірі 8597, 60 грн., 3% річних у розмірі 4642,77 грн.

На підставі наведеного, рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 р. підлягає скасуванню в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог. В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Віпкар» належить відмовити повністю. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 р. у справі № 11/330 скасувати в частині часткового задоволення зустрічного позову та стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдінг-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар» заборгованість по орендній платі у розмірі 421467 (чотириста двадцять одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. 30 коп., пеню у розмірі 33667 (тридцять три тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 4576 (чотири тисячі п’ятсот сімдесят шість) грн. 07 коп., інфляційні витрати у розмірі 7333 (сім тисяч триста тридцять три) грн. 84 коп., державне мито у розмірі 4670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 45 коп. та 233 (двісті тридцять три) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та прийняти в цій частині нове рішення.

2.          У зустрічному позові відмовити повністю.

3.          В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 р. у справі № 11/330 залишити без змін.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар» (04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 9-А, ідентифікаційний код 33059721, п/р 26004012602001 в АТ «Укрінбанк», МФО 300142) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдінг-Україна» (01006, м. Київ, вул. Тельмана, 5, ідентифікаційний код 25408854, п/р 260023970201 в ЗАТ «Банк Петрокомерц-Україна», МФО 300120) державне мито у розмірі 14380,23 грн. за розгляд апеляційної скарги.

5.          Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

08.12.09 (відправлено)