Постанова № 6978618, 01.12.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.12.2009 р.                                                             справа №36/221пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів за участю представників сторін: від позивача:Горбач С.Ф., ліквідатор, постанова господарського суду м.Київа від 29.12.2008року у справі№15/800-б про визнання банкрутом

від відповідача:не з’явився, повідомлення про вручення поштового відправлення №12301282

від третьої особи:не з’явився, повідомлення про вручення поштового відправлення №12301215

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Племінний птахозавод імені Чкалова” Ясинуватського району

на рішення

господарського суду Донецької області

від27.08.2009року

у справі№36/221пд /суддя Будко Н.В./

за позовомВиробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром” в особі ліквідатора Горбача Сергія Федоровича м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Племінний птахозавод імені Чкалова” Ясинуватського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”м.Київ

пророзірвання договору №63-8-365 від 02.10.1995року та стягнення 397348,62грн. В С Т А Н О В И В:

Виробничо-наукове об’єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром” в особі ліквідатора Горбача Сергія Федоровича м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Племінний птахозавод імені Чкалова” Ясинуватського району, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” м.Київ, про розірвання договору №63-8-365 від 02.10.95р. та стягнення 397348,62грн./арк. справи 2-5/.

У відповідності з приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №57від 12.08.2009року уточнив позовні вимоги та просить суд розірвати договір №63-8-365 від 02.10.95р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, а також стягнути з відповідача 390487,02грн./арк. справи 44-45/.

Рішенням від 27.08.2009року господарський суд Донецької області /суддя БудкоН.В./ позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 220852,18грн., пеню в сумі 13007,46грн., штраф в сумі 15459,64грн., 3% річних в сумі 6625,56грн., іншій частині позову відмовив./арк. справи 116-118/.

Рішення мотивоване тим, що 02.10.1995року позивач та Державний Племінний Птахозавод імені Чкалова, правонаступником якого згідно Статуту є Відкрите акціонерне товариство “Племінний птахозавод імені Чкалова”, відповідач за цією справою, уклали договір №63-8-365 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно із програмою ПЛ-480 на 1995 рік; у відповідності з п.1.1 цього договору і на підставі рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України позивач укладає з Державним експортно-імпортним банком України фінансову угоду на одержання валютного кредиту в сумі 25,0млн.доларів США для цільової закупівлі приблизно 100тис.тон соєвих шротів, виконує обов’язки постачальника шротів відповідачу та несе відповідальність за своєчасне погашення кредиту разом із процентами за користування ним (п.1.2 договору); за приписами п.1.3 договору відповідач доручає, а позивач зобов’язується поставити шрот соєвий насипом, згідно сертифікату якості американського експортера у кількості 300тн. Вартість поставки соєвого шроту складає 75000 доларів США і є сумою валютного кредиту, яку відповідач зобов’язується своєчасно повернути позивачу разом із процентами за користування ним згідно з Додатком №1 до цього договору. Ціна однієї тони соєвого шроту складає 250 доларів США. В ціну однієї тони шроту входить вартість шроту і доставки його американським судном із США в Іллічівський морський торговий порт Одеської області; на виконання умов даного договору позивач здійснив поставку відповідачу 300тн. соєвих шротів, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №34102772, №34103107, №34103030, №34103029, №34103028, №34103027; між сторонами був укладений уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому за одержаний в 1995 році соєвий шрот (додаток №3 до договору), згідно якого відповідач зобов’язаний сплачувати платежі по кредиту з урахуванням відсотків за користування ним, зокрема:2006 рік –9988,97 доларів США;2007 рік –9656,01 доларів США;2008 рік –9323,04 доларів США;2009 рік - 8990,08 доларів США; 2010 рік –8657,11 доларів США, однак відповідач протягом вказаного періоду взяті на себе договірні зобов’язання належним чином не виконував, платежі по кредиту та відсотки за користування ним не сплачував, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по оплаті кредиту та відсотків за користування ним за 2006, 2007, 2008 рік в сумі 8968,02 доларів США, що еквівалентно 220852,18грн. за курсом НБУ станом на день пред’явлення позову обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд відмовляє позивачу в заявлених вимогах в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту та відсотків за користування ним за період 2009 -2010р.р., оскільки у позивача ще не настало право вимоги на їх стягнення, так як виходячи з п.3.1 договору ці платежі відповідач зобов’язаний здійснити до 01.11.2009р. та 01.11.2010р. відповідно.Разом з цим, господарський суд відмовляє позивачу в заявлених вимогах в частині розірвання договору №63-8-365 від 02.10.95р., оскільки це буде порушувати права позивача так як за відповідачем ще залишилися неоплаченими платежі по кредиту і відсотки за користування ним за період 2009-2010 р.р., право на стягнення яких виникає у позивача з 01.11.09р. та 01.11.10р. відповідно. Суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафних санкцій на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, підставою для застосування пені та штрафу згідно ст. 231 Господарського кодексу України є те, що виконання порушеного зобов”язання фінансується за рахунок державного кредиту, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази; пунктом 4.1 договору №63-8-365 від 02.10.95р. передбачено, що в разі несвоєчасного перерахування коштів згідно п.3.1 договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми платежів за кожний день прострочки, тобто, п.4.1 договору закріплений більший розмір пені, ніж це передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим господарський суд вважає, що позивач правомірно здійснює нарахування пені у розмірі 0,1%. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 13007,46грн., а також штрафу в сумі 15459,65грн., з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню. За розрахунком суду сума 3% річних складає 1466,8 доларів США, однак позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 869,04 доларів США, що еквівалентна 6625,56грн., тобто в меншому розмірі, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство “Племінний птахозавод імені Чкалова” Ясинуватського району у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2009року у справі №36/221пд та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права./арк. справи 129/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суб’єктний стан учасників правовідносин, які регулюються ст. 231 ГК України, обмежується позивачем та урядом України / в особі окремих міністерств/ і не включає всіх подальших учасників купівлі –продажу; згідно висновку суду постачання соєвого шроту було здійснено позивачем у 1995році, а кредитна угода укладені у 1996році; судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги факт відкриття ліквідаційної процедури у відношенні Держплемзаводу імені Чкалова , правонаступником якого є відповідач; 28.05.1999року арбітражним судом Донецької області у справі№3/2б Держплемзавод імені Чкалова було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура; згідно зі ст. 15 Закону України “Про банкрутство” з відповідними змінами та доповненнями на дату винесення постанови з моменту визнання боржника банкрутом вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов’язань банкруту; тобто з 29.05.1999року строк стосовно пред’явлення позивачем будь-яких вимог почав свій перебіг строк позовної давності, який закінчився 30.05.2002року.

Представник Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром” вважає рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2009року у справі №36/221пд законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки

Представники Відкритого акціонерного товариства “Племінний птахозавод імені Чкалова” Ясинуватського району, Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”м.Київ у судове засідання не з’явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №12301282, №12301215./арк. справи 138, 140/.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, сторони, що належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористались своїм правом на участь представників у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з’явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 02.10.1995року між Виробничо-науковим об’єднанням птахівничої промисловості “Укрптахопром” та Державним Племінним Птахозаводом імені Чкалова, правонаступником якого згідно Статуту є Відкрите акціонерне товариство “Племінний птахозавод імені Чкалова”, укладений договір №63-8-365 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно із програмою ПЛ-480 на 1995 рік./арк. справи 12-13/.

За умовами п.1.1 даного договору сторони визнають повноваження позивача, що виникають із обов’язків, покладених на нього наказом Мінсільгосппроду України від 04.08.95р. №217 та доручення Прем’єр-Міністра України від 18.08.95р. №4211/96 про призначення позивача позивальником валютного кредиту в сумі 25,0млн.доларів США, виконавцем контракту на поставку в Україну із Сполучених Штатів Америки 100тис. тон соєвих шротів, а також відповідальним за своєчасне погашення кредиту та процентів за користування ним, згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 фінансовий рік.

Згідно з п.1.1 цього договору і на підставі рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України позивач укладає з Державним експортно-імпортним банком України фінансову угоду на одержання валютного кредиту в сумі 25,0млн.доларів США для цільової закупівлі приблизно 100тис.тон соєвих шротів, виконує обов’язки постачальника шротів відповідачу та несе відповідальність за своєчасне погашення кредиту разом із процентами за користування ним /п.1.2 договору/.

Пункт 1.3 договору передбачає, що відповідач доручає, а позивач зобов’язується поставити шрот соєвий насипом, згідно сертифікату якості американського експортера у кількості 300тн. Вартість поставки соєвого шроту складає 75000 доларів США і є сумою валютного кредиту, яку відповідач зобов’язується своєчасно повернути позивачу разом із процентами за користування ним згідно з Додатком №1 до цього договору. Ціна однієї тони соєвого шроту складає 250 доларів США. В ціну однієї тони шроту входить вартість шроту і доставки його американським судном із США в Іллічівський морський торговий порт Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору позивач здійснив поставку відповідачу 300тн. соєвих шротів, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №34102772, №34103107, №34103030, №34103029, №34103028, №34103027./арк. справи 20-22/.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що погашення кредиту в сумі 75000 доларів США та процентів за користування ним здійснюється на протязі 15 років, як це передбачено Додатком №1 до цього договору, шляхом перерахування ВНО відповідної суми грошових коштів у національній валюті по курсу долару на УМВБ на день перерахувань. Перерахування першого платежу здійснюється до 01.11.1996р. Послідуючі платежі здійснюються кожного наступного року до 1 листопада.

Між сторонами був укладений уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому за одержаний в 1995 році соєвий шрот (додаток №3 до договору), згідно якого відповідач зобов’язаний сплачувати платежі по кредиту з урахуванням відсотків за користування ним, зокрема:

-2006 рік –9988,97 доларів США;

-2007 рік –9656,01 доларів США;

-2008 рік –9323,04 доларів США;

-2009 рік - 8990,08 доларів США;

-2010 рік –8657,11 доларів США. /арк. справи 16/.

Предмет позовних вимог - розірвання договору №63-8-365 від 02.10.1995р. та стягнення 397348,62грн., у тому числі основний борг в сумі 220852грн 18коп.за період 2006 – 2008рік; пеня за період з 14.01.2009року по 14.07.2009року в сумі 13007грн.46коп.; штраф в сумі 15459грн.64коп., 3% річних в сумі 6625грн.56коп., заборгованість за період з 2009-2010рр. в сумі 134542грн.18коп. /арк. справи 2-5/.

Господарський суд Донецької області дійшов висновку щодо підставності та правомірності заявлених позовних вимог відносно стягнення суми 220852,18грн. основного боргу.

Судова колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Частиною 3 статті 691 ЦК України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений частиною 3 статті 691 ЦК України, згідно п.3.2 договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар.

Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки за період 2006 –2008роки строк сплати боргу відповідачем настав, має місце порушення зобов'язань відповідачем, отже, позивач має право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за договором.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №86 від 25.05.2009року про сплату боргу./арк. справи 10/.

Оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження виконання відповідачем своїх зобов’язань за період 2006-2008роки, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по оплаті кредиту та відсотків за користування ним за 2006, 2007, 2008 рік в сумі 8968,02 доларів США, що еквівалентно 220852,18грн. за курсом НБУ станом на день пред’явлення позову обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог за період 2009-2010роки судова колегія зазначає, що у позивача ще не настало право вимоги на їх стягнення, так як виходячи з п.3.1 договору ці платежі відповідач зобов’язаний здійснити до 01.11.2009року та 01.11.2010року відповідно, що унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Посилання скаржника на той факт, що 28.05.1999р. арбітражним судом Донецької області у справі №3/2б було визнано Держплемптахозавод ім. Чкалова (правонаступником якого є ВАТ “Племінний птахозавод імені Чкалова”) банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, а згідно ст. 15 Закону України “Про банкрутство”, в редакції на дату винесення постанови арбітражного суду, з моменту визнання боржника банкрутом вважаються такими що минули строки усіх боргових зобов’язань банкрута, у зв’язку з чим відповідач стверджує, що з 29.05.1999року почав свій перебіг строк позовної давності, який закінчився 30.05.2002року не приймається судовою колегією виходячи з того, що матеріали справи не містять належних доказів у підтвердження факту визнання зазначеного підприємства банкрутом, зокрема, відсутня належним чином засвідчена у відповідності зі ст. 36 ГПК України копія постанови суду про визнання банкрутом.

Як виходить з позовної заяви з урахуванням уточнень, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату платежів та відсотків за ним за 2008 рік в сумі 13007,46грн. та штраф в сумі 15459,65грн на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно ч.2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що порушене зобов’язання фінансувалося за рахунок державного кредиту, що дає підстави позивачу застосовувати вимоги ст. 231 ГК України.

Зокрема, між Міністерством сільського господарства і продовольства України від імені Уряду України та Товарно-кредитною корпорацією США 21.11.1994р. укладено Міжурядову угоду щодо надання кредиту для фінансування контрактів на закупівлю та транспортування соєвого шроту в Україну в сумі 25,0млн. доларів США в рамках кредитної програми ПЛ-480 на 1995 рік.

Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 04.08.1995р. №217 та окремим дорученням Прем”єр-Міністра України від 18.08.1995р. №4211/96 позивач визначений позичальником кредиту в сумі 25,0млн. доларів США в рамках міжурядової програми ПЛ-480.

Між Міністерством фінансів України, позивачем та третьою особою укладено Кредитну угоду №07/04-113 від 07.10.1996р. Надання кредиту здійснювалося шляхом перерахування Товарно-кредитною корпорацією (США) коштів безпосередньо на користь американських експортерів та транспортних компаній в рахунок кредиту за поставлений соєвий шрот та транспортування його в Україну проти безвідзивних документарних акредитивів по кредиту США ПЛ-480 в сумі 25млн. доларів США, що залучається позивачем.

Оскільки пунктом 4.1 договору №63-8-365 передбачено, що в разі несвоєчасного перерахування коштів згідно п.3.1 договору відповідач сплачує позивачу пеню, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 13007,46грн. за період 14.01.2009року по 14.07.2009року, а також вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості в сумі 15459,65грн. на підставі ст. 231 ГК України є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Скаржник вважає, що позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції на підставі ст. 231 Господарського кодексу України так як жодна із сторін не є державним підприємством, але, на думку судової колегії суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дане твердження є невірним виходячи з того, що виконання порушеного зобов’язання фінансується за рахунок державного кредиту, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 869,04 доларів США, що еквівалентна 6625,56грн.

Як встановлено судом першої інстанції, сума 3% річних складає 1466,8 доларів США із розрахунку: стосовно платежу за 2006 рік в сумі 9988,97 доларів США: за період з 01.11.06р. по 01.07.09р.: 9988,97 доларів США х 973 дня х 3% / 365 = 798,84 доларів США; стосовно платежу за 2007 рік в сумі 9656,01 доларів США: за період з 01.11.07р. по 01.07.09р.: 9656,01 доларів США х 608 днів х 3% / 365 = 482,53 доларів США;стосовно платежу за 2008 рік в сумі 9323,04 доларів США: за період з 01.11.08р. по 01.07.09р.: 9323,04 доларів США х 242 дня х 3% / 365 = 185,43 доларів США.

Оскільки встановлено, що позовні вимоги щодо основного боргу за період 2006-2008роки підлягають задоволенню, має місце прострочення з боку відповідача грошового зобов’язання, відповідно вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6625,56грн., оскільки суд не має підстав для виходу за межі позовних вимог, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.

Позивач звертався до відповідача з претензією –пропозицією 386/1 від 25.05.2009року, в якій пропонує відповідачу розірвати договір у 20-ти дений строк у зв’язку з простроченням відповідачем свого грошового зобов’язання за договором.

У позовній заяві, позивач також посилається на факт наявності істотної зміни обставин за договором, а саме: визнання банкрутом позивача та ліквідацію його в строки встановлені постановою господарського суду міста Київа від 29.12.2008року у справі№15/800-б.

Суд апеляційної інстанції вважає позовну вимогу щодо розірвання умов договору №63-8-365 від 02.10.1995року на підставі ст. 652 ЦК України в зв’язку з істотною зміною обставин такою, що задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторонами не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, визнання позивача банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури не є підставою для розірвання договору у розумінні ст. 652 ЦК України.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 53, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Відновити строк на подання апеляційної скарги.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2009року у справі №36/221пд залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Племінний птахозавод імені Чкалова” Ясинуватського району –без задоволення.

Головуючий          

Судді:          

Надруковано: 6 прим.

                              1-позивачу

                              2-відповідачу

                              3-у справу

4-третій особі

                              5-ГСДО

          6-ДАГС