Рішення № 6978233, 03.12.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2009 р.Справа № 11/19/3507

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"м. Київ

до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький

про стягнення 13 515 706грн.22коп.

Суддя

Представники сторін:

Від позивача: Романюк В.В. –представник за довіреністю №9/10 від 17.02.2009р.

Від відповідача: не з’явився

Позивач –дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” на свою користь 13515706грн.22 коп. заборгованості, що утворилася через неналежне виконання укладеного між сторонами 30.12.2005р. договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, за №06/05-2139-ТЕ-34, з яких 9118382грн.13коп. –сума основного боргу, 894789грн.61коп. –пеня, 3026368грн.63коп. –сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 476165грн.85коп. –3% річних з простроченої суми.

Ухвалою суду від 29.05.2008р. порушено провадження по справі №19/3507 та призначено справу до розгляду на 13.06.2008р. Про час та місце судового засідання сторони повідомленні належним чином. Отримання відповідачем ухвали суду підтверджено поштовим повідомленням №3721480, з відміткою про вручення 02.06.2008р.

Ухвалою суду від 14 липня 2008 року розгляд справи відкладено на 24.07.2008 року з викликом в судове засідання учасників судового процесу та зобов’язанням учасників судового процесу надати документи, необхідні для вирішення спору.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, відповідач по справі звернувся з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу від 14.07.2008 року у справі №19/3507 скасувати та прийняти постанову про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 31.07.2008 відмовлено відповідачу в прийнятті апеляційної скарги міського комунального підприємства на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 14.07.2008 року, а матеріали справи направлено до господарського суду Хмельницької області для подальшого розгляду по суті.

Розпорядженням голови господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2008 року №542 в зв’язку з закінченням повноважень судді Розізнаної І.В. відповідно до ст. 24 Закону України „Про судоустрій України” справу за № 19/3507 передано на розгляд судді Радчені Д.І.

Ухвалою суду від 10 вересня 2008 року суддею Радченею Д.І. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом повноважних представників сторін.

В призначений час судове засідання не відбулось, через направлення матеріалів справи до Вищого господарського суду України за касаційною скаргою відповідача на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2008 року у справі №11/19/3507.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 5 листопада 2008 року касаційну скаргу відповідача по даній справі повернуто скаржнику, а матеріали справи направлено до господарського суду Хмельницької області для подальшого її розгляду.

В подальшому матеріали справи неодноразово направлялися до вищих інстанцій в зв’язку з оскарженням відповідачем процесуальних документів по справі.

В судовому засіданні, яке відбулось 25 листопада 2009 року повноважний представник позивача повідомив суд про те, що сума основного боргу відповідачем сплачена в добровільному порядку шляхом перерахування грошових коштів та проведення взаємозаліку, що підтвердив відповідними доказами, тому підтримує вимоги в частині стягнення нарахувань за встановленим індексом інфляції, річних та пені.

Відповідач нехтуючи вимогами суду письмовий відзив по справі не подав , в судове засідання за викликом повноважного представника в черговий раз не направив, доказів поважності причин невиконання вимоги суду щодо забезпечення явки повноважного представника в судове засідання не надав, натомість подав письмове клопотання в якому просив відкласти розгляд справи на два тижні для надання можливості отримання офіційного роз’яснення Міністерства фінансів України з приводу виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 року № 1093.

На обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 року № 1093 якою внесено зміни до Постанови Кабінету України № 193 від 05.03.2009 року „Про реалізацію статті 53 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”.

Крім цього, відповідачем заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що на урядовому рівні ведуться переговори з приводу прийняття постанови про врегулювання питань в добровільному порядку, однак доказів на підтвердження данного факту ним суду не подано.

Зважаючи на зміни в законодавстві, зокрема прийняття Кабінетом Міністрів України вищезазначеної постанови, суд як виняток відкладав розгляд справи на іншу дату для надання часу відповідачу надати суду докази на обґрунтування поданих заперечень з врахуванням приписів зазначеної постанови.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судове засідання 03 грудня 2009 року представник відповідача знову ж таки не з’явився, доказів поважності суду, а також і відзив на позов не подав.

Як вже відмічалося судами апеляційної та касаційної інстанцій, що оскарження відповідачем ухвал суду першої інстанції, спрямовані на затягування судового процесу у зв’язку з пересиланням матеріалів справи до суду вищого рівня і є порушенням приписів ст..22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті у відповідності до ст.. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

30 грудня 2005 року між дочірньою компанією "Газ України" НАК „Нафтогаз України” м.Київ (постачальник) та міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” укладено договір за №06/05-2139-ТЕ-34 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

У відповідності до умов даного договору постачальник зобов’язався передати у власність покупцю в 2006році природний газ, а покупець в свою чергу - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Газ, що постачається за даним договором, покупцем використовується виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (п.1.3 договору).

Також сторони домовились, що ціна за 1000,0 куб.м. газу у відповідному періоді споживання газу без врахування вартості транспортування газу територією України встановлюється на рівні граничної ціни, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України для категорії споживачів, до якої належить Покупець. Крім того Покупець сплачує всі податки і збори, встановлені чинним законодавством України.

Сторони домовились, що ціна на газ, змінена у відповідності до п. 5.2. даного договору є обов'язковою для сторін за даним договором з моменту введення її в дію, а у разі зміни ціни на газ, сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами. Важливим є те, що загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Як узгоджено пунктом 3.3 договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці оформляється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та про транспортованого газу.

Згідно п. 3.4 договору, не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією.

На виконання умов укладеного договору №06/05-2139-ТЕ-34 від 30.12.2005р., а також Додаткових угод: №1 від 15.03.2006р., №2 від 22.05.2006р., №3 від 16.06.2006р., №4 від 29.06.2006р. та №5 від 13.10.2006р., позивачем в період з січня по грудень 2006 року передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 122554тис. куб. м. на загальну суму 47027211грн.31коп., підтвердженням чого є акти приймання передачі природного газу, підписані повноважними представниками та завірені печатками обох сторін, а також від газорозподільної організації – ВАТ „Хмельницькгаз”, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п. 6.1 договору, перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця. Подальші платежі проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” на свою користь 9118382грн.13коп. заборгованості, що рахувалася за ним станом на травень 2008р. через неналежне виконання укладеного між сторонами 30.12.2005р. договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, за №06/05-2139-ТЕ-34.

Умовами договору (п.7.1, 7.2) передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. В разі неоплати у строки, зазначені у п.6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Крім цього, сторонами п.7.5 договору обумовлено, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

На підставі цього, а також ст. 231 ГК України та 625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 894789грн.61коп. –пені, 3026368грн.63коп. –сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 476165грн.85коп. –3% річних з простроченої суми.

В процесі розгляду спору в суді відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти для зарахування їх для погашення заборгованості за отриманий природний газ в 2006 році, в підтвердження цього позивачем надано суду для огляду в судовому засіданні (належним чином завірені копії до справи) виписки з особового рахунку про рух коштів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом при вирішенні спору, керуючись п.п. 4 перехідних положень ЦК України та ГК України, застосовуються положення ЦК України та ГК України, оскільки зобов’язання між сторонами в частині проведення розрахунків продовжують існувати.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі укладеного між сторонами 30.12.2005р. договору №06/05-2139-ТЕ-34 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій та додаткових угод до нього, за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків передбачених законодавством.

Так, 30 грудня 2005 року між сторонами по справі укладено договір за №06/05-2139-ТЕ-34 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, у відповідності до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю в 2006році природний газ, а покупець в свою чергу - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На виконання умов укладеного договору №06/05-2139-ТЕ-34 від 30.12.2005р. та додаткових угод до нього, позивачем в період з січня по грудень 2006 року передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 122554тис. куб. м. на загальну суму 47027211грн.31коп., підтвердженням чого є акти приймання передачі природного газу, підписані повноважними представниками та завірені печатками обох сторін, а також від газорозподільної організації –ВАТ „Хмельницькгаз”, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Свої зобов’язання відповідач належним чином не виконав в результаті чого за ним станом на травень 2008р. рахувалася заборгованість перед позивачем в сумі 9118382грн.13коп.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань, позивачем, згідно п.п. 7.1, 7.2, 7.5 договору, а також ст. 231 ГК України, нараховано до стягнення з відповідача 894789грн.61коп. –пені, яка нарахована за період з 19.11.2007р. по 19.05.2008р.

На думку суду, позивачем правомірно нараховано до стягнення суму пені враховуючи наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі ( одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.1 та 7.2. договору №06/05-2139ТЕ-34 від 30.12.2005р. сторони обумовили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. В разі неоплати у строки, зазначені у п.6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Крім цього, сторонами п.7.5 договору обумовлено, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Фактично сторони погодили інший період нарахування пені, а саме: в межах строку позовної давності ( п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, згідно з якою позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки ), тобто за весь період прострочки.

Позивач з позовною заявою, датованою 19.05.2006р., звернувся до суду 23.05.2008р., про що свідчить відтиск поштового штемпеля на поштовому конверті про дату відправки кореспонденції.

Отже, на думку суду, позивач з врахуванням п.п.7.2., 7.5. договору та ч.2 ст.258 ЦК України мав право нараховувати пеню за період з 23.11.2006 р. по 23.05.2008 р., а фактично нарахував її за період з 19.11.2007 р. по 19.05.2008 р.

Слід зазначити, що суд провівши нарахування пені за період прострочення з 23.11.2006 р. по 23.05.2008 р., прийшов до висновку, що розмір пені збільшується, а тому суд погоджується з розрахунком позивача розміру пені за період з 19.11.2007р.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач нарахував 3026368грн.63коп. –суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 476165грн.85коп. –3% річних з простроченої суми.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд, перевіривши правильність обрахування сум індексу інфляції та 3%річних, прийшов до висновку, що вони нараховані правомірно а тому підлягають задоволенню.

Однак, як повідомив позивач, в процесі розгляду спору в суді відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти на погашення решти боргу в сумі 9118382грн.13коп. за отриманий в 2006 році природний газ, підтвердженням чого є копії банківських виписок з особового рахунку позивача (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Відповідно до п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Розглянувши надані позивачем докази, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення суми основного боргу 9118382грн.13коп. припинити, оскільки вона відповідачем погашена після порушення провадження по справі 11/19/3507.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в решті позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ до міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький про стягнення 13515 706 грн. 22 коп. задовольнити частково.

Стягнути з міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький, вул.. вул.. Пересипкіна, 5 (код ЄДРПОУ 0335671) на користь Дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ, вул.. Полуденка, 1 (код ЄДРПОУ 31301827) – 4397324грн. 09коп. (з яких 894789 грн. 61 коп. пеня за прострочку виконання грошових зобов’язань, 3026368 грн. 63 коп. нарахування за встановленим індексом інфляції та 3% річних в сумі 476165 грн. 85 коп.), а також 25500грн. витрати по оплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження по справі в частині стягнення 9118382грн.13коп. припинити.

                              Суддя                                                                      

Помічник судді Монастирська Н.М.

Віддруковано 3 примірники:          

1- позивачу,

2- відповідачу,

3- до справи.