Рішення № 6978108, 18.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2009 р. Справа № 60/169-09

вх. № 7594/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Василенко І.Ю., довіреність № 08-11/3710/2-08 від 25.12.2008р.

Швачка Ю.О., довіреність №08-11/2357/2-09 від 04.11.2009р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Управління Держкомзему у місті Харків, м. Харків

про стягнення 25618,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Управління Держкомзему у місті Харків суми основного боргу у розмірі 24935,39 грн., пені у розмірі 682,93 грн. та зобов`язання відповідача виконувати в повному обсязі умови договору від 27.02.2009р. №8/1-В. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує умови договору №8/1-В на відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг від 27.02.2009р. в частині сплати за послуги охорони та з обслуговування пожежної безпеки, з урахуванням чого виникла вищезазначена заборгованість та нараховано згідно п.4.3. Договору пеню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 жовтня 2009 року о 11:40 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2009 року розгляд справи було відкладено на 18 листопада 2009 року о 15:00.

Представники позивача у судовому засіданні підтримують позовні вимоги, просять суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надали 18.11.2009 р. клопотання (вх. №28616) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів, а саме копію рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008р., копії платіжних доручень, копії рахунків - фактур, копії актів прийому - здачі виконаних робіт, копії рахунків Харківської міської ради та розрахунки до них, копію договору на послуги з обслуговування протипожежної автоматики від 02.03.2009р. №2В52, додаткову угоду від 01.06.2009р., копію договору на надання охоронних послуг від 23.02.2009р. №17-20373, копію договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №3434 та додаткові угоди до нього, розрахунок пені та копію довіреності представника позивача. Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав 18.11.2009 р. клопотання (вх. №28518) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його, оскільки воно не підтверджено документально та відповідач недовів, що він не має можливості направити іншого представника в судове засідання.

Окрім того, відповідачем було надано заяву про залучення до матеріалів справи доказів сплати за комунальні послуги. Суд приходить до висновку про задоволення заяви відповідача про залучення даних документів та долучає їх до матеріалів справи.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

23 липня 2007 року між Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр» та позивачем було укладено договір №3434 оренди нежитлових приміщень, які розташовані в нежитловій будівлі літ. «К-10» по вул. Квітки-Основяненка, 7 в місті Харкові для розміщення адміністративних приміщень.

Актом прийому - передачі нежитлового приміщення від 23 липня 2007 року позивач прийняв дане приміщення в оренду.

Відповідно до п.4.10, 4.12 даного Договору позивач зобов`язався здійснити укладення договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо-, теплопостачання, послуги водовідведення та електрифікації), договорів на оплату експлуатаційних витрат та договору на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідними розпорядчими документами обслуговуючих підприємств, з дати підписання акту приймання-передачі та узгодити призначення приміщень з органами пожежної безпеки та санітарно-епідеміологічною службою за місцем знаходження об'єкта оренди.

Згідно додаткової угоди №1 до договору оренди викладено п.1.3. Договору в наступній редакції: майно передається в оренду з метою використання: розміщення бюджетної організації, яка фінансується за рахунок міського бюджету - 2848,90 кв.м.

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору п.1.2. було змінено та викладено його в такій редакції: "Майно - загальною площею 2705,99 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Квітки - Основ`яненко, 7, літ. "К-10" знаходиться на балансі комунального підприємства "Міський інформаційний центр".

За актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 20 березня 2008 року позивач повернув Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" частину приміщення площею 142,91 кв.м.

Судом встановлено, що 27 лютого 2008 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Управлінням Держкомзему у місті Харків було укладено договір №1328 позички нежитлових приміщень площею 597,8 кв.м, які розташовані в будівлі літ. «А-10» по вул. Квітки-Основяненка, 7.

Згідно п.1.1. Договору його предметом є безоплатне користування майном. Право на укладання договору позички отримано "Користувачем" (відповідачем) на підставі рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008р. "Про комунальну власність м. Харкова", яким затверджено перелік об`єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички.

Згідно п.3.1.4. та 3.1.5. договору позички №1328 від 27.02.2008р. відповідач зобов`язався додержуватися і виконувати правила пожежної безпеки відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" та нести звичайні витрати по утриманню майна, що передане у користування, у належному стані.

Додатковою угодою №2 до спірного договору позички від 25.02.2009р. строк дії договору було продовжено до 27.02.2010р.

Як вбачається із матеріалів справи 27 лютого 2009 року між Харківською міською радою (позивачем) та Управлінням Держкомзему у місті Харків (відповідачем) було укладено договір №8/1-В на відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1.1. Договору позивач сплачує комунальні та експлуатаційні послуги приміщень, розташованих в м. Харкові по вул. Квітки -Основ`яненка, 7, а відповідач здійснює відшкодування позивачу зазначених витрат пропорційно займаної площі нежитлових приміщень.

Згідно п.1.2. Договору позивач здійснює оплату комунальних та експлуатаційних послуг нежитлового приміщення (будівлі), вказаного у п.1.1. цього договору, а відповідач відшкодовує їй вартість сплачених послуг.

Пунктом 1.3. Договору сторони встановили, що нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Харків, вул. Квітки - Основ`яненка, 7.

Пунктом 1.4. Договору сторони встановили, що відповідач здійснює відшкодування згідно займаної нежитлової площі за договором позички №1328 від 27.02.2008р. із змінами.

Відповідно до п.2.1. Договору відповідач відшкодовує згідно рахунків позивача витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, розрахунок вартості яких підтверджують щомісячні рахунки та акти виконаних робіт підприємств - постачальників комунальних та експлуатаційних послуг.

Пунктом 2.5. цього Договору передбачено, що нарахування плати за комунальні та експлуатаційні послуги та їх відшкодування здійснюється з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Згідно пункту 3.3. цього Договору відповідач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі відшкодовувати позивачу суми витрат за комунальні та експлуатаційні послуги.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем були сплачені комунальні та експлуатаційні послуги постачальникам цих послуг, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, рахунками - фактури та актами прийому-здачі виконаних робіт, що були надані позивачем згідно супровідного листа 18.11.2009 р. за вх. № 28616 та на виконання вищезазначених умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки №34 від 25.05.2009р. на суму 18929,33 грн., №40 від 22.06.2009р. на суму 12533,89 грн., №55 від 15.07.2009р. на суму 10968,89 грн. та рахунок №63 від 18.08.2009р. на суму 11341,29 грн., всього на суму 53773,40 грн. які відповідачем були отримані, що підтверджується відомостями на отримання рахунків по відшкодуванню на експлуатаційні та комунальні витрати.

Згідно п.2.2. Договору сума відшкодування перераховується відповідачем на поточний рахунок позивача протягом 10 днів з дати рахунку, який надається позивачем.

Судом встановлено, що відповідач частково виконав свої зобов`язання по відшкодуванню експлуатаційних та комунальних послуг на загальну суму 28838,01 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, а саме №№ 275, 276, 279, 274, 278, 277, 280, 281 від 29.05.2009 року на загальну суму 13673,49 грн.; №№ 303, 302, 298, 300, 297, 299, 301 від 25.06.2009 р. на загальну суму 4993,64 грн.; №№ 328, 326, 330, 327, 329, 325 від 21.07.2009 р. на загальну суму 4974,75 грн.; №№ 347, 350, 349, 348, 351 від 27.08.2009 р. на загальну суму 5196,13 грн.

Таким чином, відповідачем залишилась несплаченою сума заборгованості у розмірі 24935,39 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У попередніх судових засіданнях відповідач наголошував про несплату заборгованності, у зв`язку з повідомленням позивача про відмову від послуг охорони та технічного обслуговування системи пожежної безпеки.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач дійсно направляв позивачу листи (№173/13 від 18.05.2009р., №1966 від 21.04.2009р) з проханням розглянути питання про зменшення відшкодування експлатаційних послуг шляхом виключення відшкодування витрат на послуги охорони та технічного обслуговування системи пожежної безпеки.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідачем не надано доказів внесення змін до спірного договору на відшкодування витрат, з урахуванням чого суд приходить до висновку про безпідставність відмови відповідача від виконання своїх зобов"язань в частині оплати цих послуг охорони та технічного обслуговування системи пожежної безпеки.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 24935,39 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 682,93 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.3. Договору №8/1-В від 27.02.2009р. у разі несвоєчасного виконання зобов`язань за даним договором відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування позивачем пені у розмірі 682,93 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок є вірним, таким, що відповідає умовам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд зобов`язати відповідача виконувати в повному обсязі умови договору від 27.02.2009р. №8/1-В.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси господарюючих суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

А у відповідності з ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення відношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Перелік способів захисту майнового права та інтересу відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та п.11 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України є вичерпним, якщо законом або договором не передбачено іншого способу захисту.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не відповідає приписам вищенаведених статей господарського та цивільного кодексів та позивачем не вказано, які саме умови договору не виконуються відповідачем, в чому полягає порушення прав позивача на момент звернення з позовом про зобов"язання відповідача виконувати в повному обсязі умови спірного договору, така вимога є загальною та не може бути самостійним способом захисту, оскільки не визначає конкретних дій, які зобов"язан вчиняти відповідач і від яких він ухиляється, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 256,18 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Задовольнити заяву відповідача про долучення документів.

Позов задовольнити частково в сумі 25618,32 грн.

Стягнути з Управління Держкомзему у місті Харків (61003, м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненко, 7, код ЄДРПОУ 25859048) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) основну суму боргу у розмірі 24935,39 грн., пеню у розмірі 682,93 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 256,18 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виконувати в повному обсязі умови договору №8/1-В від 27.02.2009р. - відмовити.

Повний текст рішення підписано 20 листопада 2009 року.

Суддя

справа №60/169-09