Ухвала суду № 69771384, 12.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4183/13-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/4388/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 12.10.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із вказаною заявою мотивуючи тим, що 23 липня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено рішення у справі №369/4183/13-ц, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк», стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором №490069452 від 16 травня 2008 року.

Згідно договору факторингу №2016-3 АБ/ДГ від 26 вересня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» передало право грошової вимоги до боржника за кредитним договором №490069452 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», у звязку з чим останнє звернулося до суду із заявою про заміну в порядку ст. 378 ЦПК України стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, заявник подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, просив її скасувати та постановити нову про задоволення заяви. Обґрунтував скаргу тим, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали не взято до уваги те, що до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на підставі договору про відступлення права вимоги №2016-3 АБ/ДГ від 26 вересня 2016 року перейшли права кредитора за зазначеним кредитним договором. За таких умов товариство має право бути стягувачем у даній справі. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

23 липня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалене заочне рішення у справі №369/4183/13-ц, яким було задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк», стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором №490069452 від 16 травня 2008 року у сумі 173 629 грн. 23 коп., та судові витрати по справі у розмірі 3441,00 грн.

У відповідності до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно вимог ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З представлених до суду матеріалів вбачається, що 26 вересня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу №2016-3 АБ/ДГ. Згідно п. 2.1. зазначеного договору ПАТ «Альфа-Банк» передає ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких сторони зазначають в додатку до цього договору. До фактора переходять усі права, які належать клієнту за основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені основними договорами. В п.2.5 договору факторингу також вказується й на те, що до фактора переходить й право вимоги за договорами забезпечення, в тому числі договорами поруки/застави/іпотеки. При цьому перехід права вимоги за договорами забезпечення відбувається на підставі укладеного сторонами договору про відступлення права вимоги за такими договорами.

На підтвердження свого твердження про набуття прав стягувача за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2013 року у даній справі, заявник надав до суду копію вищевказаного договору факторингу, акту приймання-передачі реєстру боржників від 26.09.2016 року, а також «витяг з реєстру боржників 1-2 від 26 вересня 2016 року». При цьому вказаний «витяг» містить підпис лише директора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» і є фактично «документом», який заявник видав сам собі, оскільки підпису іншої сторони договору факторингу такий витяг не має. За таких умов факт передачі клієнтом фактору права вимоги саме за спірним кредитним договором залишився недоведеним.

Окрім наведеного, навіть наданий до суду «витяг з реєстру боржників» містить відомості про боржника ОСОБА_2, в той час як згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2013 року заборгованість на користь ПАТ «Альфа Банк» була стягнута із ОСОБА_3. При цьому доказів передачі новому кредитору права вимоги саме до ОСОБА_3 відповідно до положень 2.5 договору факторингу, до суду представлено не було, що й стало підставою для відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Обовязок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу свого рішення лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування судом самостійно таких доказів було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Оскільки заявником не було належним чином доведено факт переходу до нього права вимоги саме до ОСОБА_3, колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_4