Рішення № 6976794, 17.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/35017.11.09 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" до                              Приватного підприємства "Хронос"

про                              стягнення 87 064,45 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Корчев Ю.Д.

від відповідача - не з’явився

У судовому засіданні 17.11.2009 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Хронос" на користь позивача 87064,45 грн. заборгованості (7715,46 грн. основного боргу, 1701,51 грн. інфляційних нарахувань, 292,24 грн. три проценти річних, 29034,12 неустойки, 48321,12 грн. ціни викупу одягу) за договором № 83 від 18.10.2007р. про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/350.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2009 було задоволено клопотання позивача та продовжено строк вирішення спору у справі № 15/350 та відкладено розгляд справи на 29.09.2009р.

29.09.2009р. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" звернувся до Господарського суду міста Києва з уточненою позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Хронос" на користь позивача 87064,45 грн. заборгованості (7715,46 грн. основного боргу, 1852,70 грн. інфляційних нарахувань, 357,36 грн. три проценти річних, 31374,74 неустойки, 45764,19 грн. ціни викупу одягу) за договором № 83 від 18.10.2007р. про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу.

29.09.2009р. Відповідач - Приватне підприємство "Хронос" надав суду відзив на позовну заяву, в якому вважає позов необґрунтованим, оскільки договір № 83 від 18.10.2007р. про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу, на який Позивач посилається як на підставу своїх вимог, не підписаний зі сторони Відповідача уповноваженою особою. Крім того, Відповідач у відзиві стверджує, що він взагалі не знав про існування цього договору.

29.09.2009 в судовому засіданні відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.11.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2009 відкладено розгляд справи № 15/350 на 17.11.2009р.

Відповідач у судове засідання від 17.11.2009р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (далі - Позивач) та Приватним підприємством "Хронос" (далі - Відповідач) укладено Договір № 83 про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу (далі - Договір) (належним чином засвідчена копія наявна у справі), відповідно до умов якого Відповідач (Замовник) отримує від Позивача (Продавця) робочий одяг, причому Позивач зобов'язується доставляти, прати та обслуговувати робочий одяг та забезпечувати заміну зношеного робочого одягу, що використовувався за прямим призначенням. Позивач володіє наданими виробами та має виключне право на їх прання та обслуговування.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо дійсності Договору № 83 від 18.10.2007р. про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу, зважаючи на наступне:

Відповідно до ст. 204. Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач не звертався до суду із вимогою про визнання недійсним Договору № 83 від 18.10.2007р. про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 83 від 18.10.2007р. про послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу та всі додатки до нього підписані Остапчуком Р.І. та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 3.4.1. Інструкції "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 р. N 17, встановлено, що печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Доказів передачі печатки іншій особі, втрати печатки суду не надано. Суду не надані також інші документи, які б свідчили про те, що яка-небудь особа підприємства-відповідача, зокрема п. Остапчук Р.І., була притягнута до відповідальності за незаконне використання печатки.

Згідно ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із змінами та доповненнями) зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

В даному випадку Відповідачем було схвалено Договір шляхом часткової оплати послуг наданих за Договором (відповідні банківські виписки містяться в матеріалах справи).

На виконання умов Договору в період з листопада 2007 року по квітень 2008 року Позивач надав Відповідачу послуги по обслуговуванню наданого робочого одягу на загальну суму 15687,37 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 10 Договору, плата за оренду робочого одягу та інші витрати, що підлягають оплаті, ґрунтуються на поточних цінах. Ціни можуть бути змінені тільки по взаємному узгодженню сторін з попереднім повідомленням за 1 місяць. Будь-які зміни цін фіксуються в письмовому вигляді. Періодичність виставляння рахунку - один раз у 4 тижні, строк сплати - 14 днів з дати рахунку.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті вартості послуг по обслуговуванню наданого робочого одягу у повному обсязі не виконав.

Станом на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача складає 7715,46 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати вартості наданих послуг по обслуговуванню наданого робочого одягу, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 7715,46 грн. основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку Позивача заявлено про стягнення з Відповідача 1852,70 грн. інфляційних нарахувань та 357,36 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача компенсацію на суму вартості послуг за 12 місяців за порушення Відповідачем зобов’язань по Договору.

Відповідно до умов ч. 2 ст. 13 Договору, якщо Відповідач (Замовник) порушує свої зобов’язання по Договору, Позивач має право на отримання від Відповідача компенсації на суму вартості послуг за 12 місяців.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з розрахунком Позивача розмір компенсації становить - 31374,74 грн.

Згідно умов п. 12 Договору, при припиненні дії Договору Відповідач викупає у Позивача робочий одяг, що перебуває у використанні Відповідача.

На момент припинення Договору у Відповідача перебував одяг загальною вартістю 45764,19 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Оскільки Позивачем було передано Відповідачу робочий одяг, який належав Позивачу на праві власності і який не було йому повернуто, тому одяг є втраченим для Позивача.

Крім того, через відмову Відповідача від послуг за Договором, Позивачу було надано збитки у формі неодержаного прибутку (втрачена вигода).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Зважаючи на вищевикладене, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу упущену вигоду та вартість втраченого майна.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 87064,45 грн. (7715,46 грн. основного боргу, 1852,70 грн. інфляційних нарахувань, 357,36 грн. три проценти річних, 31374,74 грн. компенсації, 45764,19 грн. ціни викупу одягу).

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 870,64 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Хронос" (02125, м. Київ, просп. Визволителів, 1, код ЄДРПОУ 30727143, банківські реквізити: р/р 26000001329001 в Філії ВАТ КБ "Надра" КРУ Київ, МФО 320564), а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 8, код ЄДРПОУ 34355058, банківські реквізити: р/р 2600055591 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) 7715 (сім тисяч сімсот п’ятнадцять) грн. 46 коп. основного боргу, 1852 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят дві) грн. 70 коп. інфляційних нарахувань, 357 (триста п’ятдесят сім) грн. 36 коп. три проценти річних, 31374 (тридцять одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 74 коп. компенсації, 45764 (сорок п’ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 19 коп. ціна викупу одягу, 870 (вісімсот сімдесят) грн. 64 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 04.12.2009