Рішення № 6976810, 23.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/27423.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс - Д»

про стягнення 67966,46 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Варава Ю.В.(довіреність № 17-03/09 від 17.03.2009р.)

Від відповідача: не зЧявились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс –Д»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за неналежне виконання зобов’язань за Договором фінансового лізингу № L314-03/07 від 15.03.2007 р. у розмірі 67 966,46 грн., з яких: 61013,50 грн. –сума основного боргу, 3722,43 грн. –інфляційні, 624,87 грн. - 3% річних, 2605,37 грн. –пеня за періоди, вказані у Додатку № 1 до позовної заяви відповідно до кожного з спірних рахунків –фактур.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 14.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/274 та призначено справу до розгляду на 28.09.2009 р. о 12:20 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.10.2009 р. о 10:10 год. у зв»язку з неявкою представників сторін у судове засідання та неподанням останніми витребуваних судом доказів по справі.

14.10.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав супровідний лист з клопотанням про приєднання документів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

19.10.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 19.10.2009 р. не з»явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 02.11.2009 р. о 15:40 год.

Представник відповідача в судове засідання 02.11.2009 р. втретє не з"явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2009 р. о 14:50 год.

10.11.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав супровідний лист з клопотанням про приєднання документів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено. Зокрема, до матеріалів справи приєднано Витяг з ЄДРПОУ серії АД № 103801 щодо ТОВ «Макс –Д»станом 09.11.2009 р., з якого вбачається, місцезнаходженням останнього є: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 р., відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 39/274 продовжено на один місяць.

У судове засідання 23.11.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвал суду від 14.09.2009 р., від 19.09.2009 р. та від 02.11.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/274 від 14.09.2009 р., від 19.09.2009 р. та від 02.11.2009 р. були направлені відповідачу за його адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та безпосередньо відповідачем у Договорі фінансового лізингу № L314-03/07 від 15.03.2007 р., яка відповідає даним з Витягу ЄДРПОУ серії АД № 103801 щодо ТОВ «Макс –Д»станом 09.11.2009 р, а саме: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67. Підтвердженням надсилання відповідачу названих ухвал суду є відповідні відмітки на їх зворотньому боці.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/274 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 19.10.2009 р., 02.11.2009 р. та 23.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 23.11.2009 р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав повністю та пояснив, з яких підстав заявлено позов (надалі –Заява).

Відповідно до вищеназваної заяви про збільшення позовних вимог, позивач фактично просив стягнути з відповідача заборгованість за неналежне виконання зобов’язань за Договором фінансового лізингу № L314-03/07 від 15.03.2007 р. у загальному розмірі 120264,63 грн., з яких: 107954,11 грн. –сума основного боргу, 3591,82 грн. –інфляційні, 1232,51 грн. - 3% річних, 7486,19 грн. –пеня за періоди, вказані у Додатку № 1 до Заяви відповідно до кожного з спірних рахунків –фактур.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз’яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Оскільки позивачем у Заяві було збільшено суму позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, новою ціною позову є 120264,63 грн., з яких: 107954,11 грн. –сума основного боргу, 3591,82 грн. –інфляційні, 1232,51 грн. - 3% річних, 7486,19 грн. –пеня за періоди, вказані у Додатку № 1 до Заяви відповідно до кожного з спірних рахунків –фактур.

В судовому засіданні, призначеному на 23.11.2009 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

15.03.2007 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(надалі - Лізингодавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс - Д»(надалі - Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № L314-03/07 (надалі - Договір), згідно з п.1.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до Договору, надалі - Графік) та не може бути менше одного року. Додаток № 1 до Договору - Графік лізингових платежів є невід'ємною частиною Договору (п. 9.3 Договору).

Згідно п. 4.1. Договору сторони узгодили, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Відповідно п. 5.3 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору, надалі –Загальні умови), Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Згідно п. 5.4 Загальних умов Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

На виконання умов Договору сторони 30.03.2007 року сторони підписали та скріпили печатками Акт приймання передачі предмета лізингу від 15 березня 2007 року (Додаток № 3 до Договору), отже першим періодом лізингу є квітень 2007 року, другим - травень 2007 року і т.д. в прямому порядку.

Згідно п. 2 Графіку сторони узгодили, що зазначений в цьому Графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за курсом НБУ до євро на перший робочий день першого лізингового періоду. Коригування (зміна) розміру лізингових платежів за другий та наступні лізингові періоди здійснюється за правилами п. 3 цього Графіку.

Так, відповідно до п. 3 Графіку встановлено, що у випадку зміни на день складання рахунку Лізингодавця за другий та наступні лізингові періоди встановленого НБУ курсу гривні до євро, зазначені в цьому Графіку лізингові платежі за кожний з періодів лізингу змінюються пропорційно зміні курсу на день складання рахунку за відповідний лізинговий період. Розрахована таким чином сума підлягає сплаті Лізингоодержувачем.

Відповідно до п. 6.1 Загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

- у випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки EURIBOR (Індикативна процентна ставка пропозиції міжбанківських депозитів в ЄВРО першокласних банків в Європейських економічних та Грошових Союзах. EURIBOR визначається на 11.00 (одинадцяту годину рівно) за центральноєвропейським часом для пропозицій СПОТ (Т+2). При реалізації Договору ставка EURIBOR визначається на відповідну дату за даними сайту www.euribor.org , а у разі неможливості отримати такі дані - системи РЕЙТЕРС) на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу (п. 6.1.1 Договору);

- у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором (п. 6.1.2 Договору);

- у разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення (п. 6.1.3 Договору).

- в інших випадках, визначених Договором та додатками до нього (п. 6.1.4 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Загальних умов, змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Отже, у випадку зміни встановленого НБУ курсу гривні до євро, а також ставки EURIBOR на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у Графіку, лізингових платежів.

Позивач зазначив, що в порушення умов Договору, Графіку та Загальних умов відповідач не виконує свої зобов»язання щодо сплати рахунків –фактур на загальну суму 107954,11 грн., перелік яких наведено на стор. 2 Заяви про збільшення позовних вимог та останні знаходяться в матеріалах справи, за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року (20- 31 періоди), з огляду на що у останнього утворилась заборгованість за Договором у сумі 98449,57 грн. (основний борг). При цьому, спірні рахунки –фактури містять зазначення їх дати до сплати, значення розміру ставки EURIBOR, курсу НБУ грн../євро та коефіцієнт індексації платежу станом на дату виставлення відповідного рахунка – фактури.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зібрані у справі докази свідчать, що між сторонами по справі укладено договір фінансового лізингу, а, отже, саме він та відповідні положення статей параграфа 6 глави 58 (лізинг), глави 58 (найм (оренда)), глави 52 (купівля –продаж), параграфа 3 глави 54 (поставка) Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), параграфа 5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»(надалі –Закон України «Про фінансовий лізинг»), визначають права та обовЧязки сторін, зокрема зі здійснення передбаченого Договором фінансового лізингу № L314-03/07 від 15.03.2007 р.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на докази по справі, а саме: Акт приймання-передачі предмета лізингу від 15 березня 2007 року, суд прийшов до висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу № L314-03/07 від 15.03.2007 р. в повному обсязі та належним чином.

Судом також встановлено, що позивач на виконання умов Договору, Графіку та Загальних умов виставив позивачу до сплати рахунки –фактур за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року (20- 31 періоди), перелік яких наведено на стор. 2 Заяви про збільшення позовних вимог. Загальна сума цих рахунків –фактур (основний борг за Договором) фактично становить 98449,57 грн., а не 107954,11 грн., як зазначено позивачем у заяві про збільшення позовних вимог. Проте відповідач спірні рахунки –фактури станом на час звернення позивача з позовом до суду не оплатив, чим порушив свої договірні зобов'язання, зокрема щодо сплати рахунків –фактур у передбачені Договором, Графіком та Загальними умовами строки.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 98449,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В іншій частині основного боргу у розмірі 9 504,54 грн. позивачу належить відмовити (107954,11 грн. –98449,57 грн. = 9504,54 грн.) з огляду на відсутність доказів (відповідних рахунків –фактур) в цій частині.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3591,82 грн. інфляційних, 1232,51 грн. 3% річних та 7486,19 грн. пені за періоди, вказані у Додатку № 1 до Заяви відповідно до кожного з спірних рахунків –фактур.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату будь –якого платежу (його частини) за Договором Лізингоодержувач (відповідач) сплачує Лізингодавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру індексу інфляції, трьох процентів річних та пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3591,82 грн. індексу інфляції, 1232,51 грн. 3% річних та 7486,19 грн. пені за періоди, вказані у Додатку № 1 до Заяви відповідно до кожного з спірних рахунків –фактур., обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю. При цьому суд звертає увагу, що нарахування сум індексу інфляції, трьох процентів річних та пені здійснювалось позивачем саме від суми основного боргу в розмірі 98449,57 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судові засідання не з'явився, доказів сплати лізингових платежів не надав.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 1107,60 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,35 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 625, 626, 806 ЦК України, ст.ст. 193, 292 ГК України, та ст.ст. 22, 32 -34, 44, 49, 69, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс - Д»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67; п/р 26000337388001 в РЦ КБ «ПриватБанк», МФО 320649, код ЄДРПОУ 31484528) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 28А; п/р 2600514928 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 34480657) суму основного боргу у розмірі 98449,57 грн. (дев»яносто вісім тисяч чотириста сорок дев»ять гривень 57 коп.), 1232,51 (одну тисячу двісті тридцять дві гривні 51 коп.) 3% річних, 3591,82 грн. (три тисячі п»ятсот дев»носто одну гривню 82 коп.) індексу інфляції, 7486,19 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 19 коп.) пені, 1107,60 грн. (одну тисячу сто сім гривень 60 коп.) державного мита та 217,35 грн. (двісті сімнадцять гривень 35 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 27.11.2009р.