Рішення № 6976620, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/721 07.12.09

За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Восход-4»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»

Про стягнення 6569,15 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 97-ю від 11.12.08 р.

від відповідача: Волошина А.Л. дов. № 4-039 від 20.10.09 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Восход-4»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» про стягнення 3456,00 грн. основного боргу, 959,55 грн. інфляційних нарахувань, 153,60 грн. трьох процентів річних та 2000,00 грн. послуг адвоката, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором встановлення сервітуту № 283-С/В4 від 01.01.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.09 р. було порушено провадження у справі № 37/721, розгляд справи призначено на 02.11.09 р.

У судовому засіданні 02.11.09 р. представник позивача надав суду документи на виконання ухвали від 12.10.09 р., підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.09 р. пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

У даному судовому засіданні було оголошено перерву до 25.11.09 р. та зобовязано позивача надати суду докази використання майна позивача відповідачем з 2000 року та докази звернення до відповідача з письмовою вимогою про стягнення коштів.

25.11.09 р. розгляд справи № 37/721 було відкладено на 27.11.09 р. з технічних причин.

У судовому засіданні 27.11.2009 р. представник позивача надав суду додаткові документи у справі, повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.09 р. повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Судом було оголошено перерву у даному судовому засіданні до 07.12.09 р. для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Житлово-будівельним кооперативом «Восход-4»(підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»(оператор) був укладений договір встановлення сервітуту № 283-С/В4 від 01.01.09 р., відповідно до умов якого підприємство надає оператору права користування каналами, нішами, замоноліченими трубами, трубами-стояками, закладними деталями, шафами для електропроводок в будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 3, кв. 192 (будинок) для розміщення технічних засобів телекомунікацій оператора та подальшого обслуговування з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинку; надає оператору права безперешкодного доступу до технічних засобів телекомунікацій оператора, розташованих біля будинку та в будинку; надає права користування допоміжними приміщеннями будинку, а оператор здійснює оплату за надане підприємством право на умовах, що визначені в даному договорі.

Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. договору встановлення сервітуту № 283-С/В4 від 01.01.09 р., за надання підприємством вищезазначених прав, оператор вносить оплату на користь підприємства в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 96,00 грн. (девяносто шість гривень 00 коп.) без ПДВ в розрахунку на місяць на поточний рахунок підприємства. Всього за квартал в сумі 288,00 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень 00 коп.) без ПДВ. Платежі здійснюються протягом 10 днів по завершенні звітного кварталу на підставі наданого підприємством акту наданих послуг.

Позивач у позовній заяві стверджував, що відповідач фактично з 2000 року використовує майно позивача, але оплату за користування не здійснює, у звязку з чим ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі»має заборгованість по сплаті за користування майном позивача з травня 2006 року по квітень 2009 року.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 3456,00 грн. основного боргу, 959,55 грн. інфляційних нарахувань та 153,60 грн. трьох процентів річних, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором встановлення сервітуту № 283-С/В4 від 01.01.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання за договором встановлення сервітуту № 283-С/В4 від 01.01.09 р. виконав належним чином, тоді як відповідач за користування майном розрахунок провів не в повному обсязі.

Як зазначалось, у відповідності до пункту 5.2. договору встановлення сервітуту № 283-С/В4 від 01.01.09 р., платежі здійснюються протягом 10 днів по завершенні звітного кварталу на підставі наданого підприємством акту наданих послуг.

27.02.2009 р. позивач направив відповідачу супровідним листом від 26.02.2009 р. № 31-ю два примірника акту наданих послуг за перший квартал 2009 року на суму 288 грн. для підписання за вказаним договором, у звязку з чим у відповідача були всі підстави для здійснення розрахунку за перший квартал 2009 року, проте відповідач протягом 10 днів по завершенні звітного кварталу цього не здійснив.

Доказів направлення актів наданих послуг за другий квартал 2009 року позивач суду не представив, у звязку з чим стягувати кошти за квітень 2009 року на даний час підстави відсутні. Також позивачем не доведено належними доказами факту користування відповідачем майном позивача за період до укладення договору встановлення сервітуту, тобто, за період до 01.01.2009р., а також не надано суду документів у підтвердження розміру заявлених до стягнення грошових коштів за період до січня 2009 року.

За таких обставин Господарський суд міста Києва визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 288, 00 грн. плати за сервітут.

Житлово-будівельний кооператив «Восход-4»просить суд також стягнути з відповідача 959,55 грн. інфляційних нарахувань та 153,60 грн. трьох річних процентів за період з 01.06.06 р. до 30.04.09 р., у звязку з невиконанням відповідачем зобовязань щодо оплати за отриманий природний газ.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання в сумі 288,00 грн., то з нього за період з 11.04.09 р. до 30.04.09 р., на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду, підлягають стягненню відповідно 0,47 грн. три річних проценти за прострочення виконання зобовязання. Оскільки позивач у позовній заяві заявив період до стягнення з 11.04.09 р. до 30.04.09 р., то за таких обставин, у нього відсутні підстави для нарахування інфляційної складової боргу.

Житлово-будівельний кооператив «Восход-4» просить суд також стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною , якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Розяснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду договір №03/09 від 22.01.2009 р. про надання юридичних послуг, яким визначено, що власник ПП «Адвокатське експертне обєднання»ОСОБА_1, що діє на підставі статуту та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3517, виданого 27.11.08 р. Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, зобовязався надати клієнту юридичні послуги, перелічені в пункті 1.1. цього договору.

На підтвердження статусу адвоката ОСОБА_1 позивач не надав суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3517 від 27.11.08 р.

Також суду надано меморіальний ордер № 2352583 від 25.03.2009 р., в якому зазначено призначення платежу «передоплата за надання юридичних послуг», та виписки банківської установи про сплату Житлово-будівельним кооперативом «Восход-4»Приватному підприємсству «Адвокатське експертне обєднання»передоплати за юридичні послуги згідно угоди № 03/09 від 22.01.2009 р. 2 000,00 грн.

Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Оцінивши надані позивачем документи в їх сукупності, суд встановив, що за договором №03/09 від 22.01.2009 р. ПП «Адвокатське експертне обєднання»зобовязалося надавати позивачу юридичні послуги, визначені в пункті 1 цього договору. У меморіальному ордері на оплату витрат в сумі 2000,00 грн. також зазначено, що надаються юридичні послуги, а згідно з банківською випискою за 25.03.2009 р. ЖБК «Восход-4»сплатив ПП «Адвокатське експертне обєднання»передоплату за юридичні послуги.

При цьому судом в ході розгляду справи не було встановлено обставин укладання договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 чи з будь-яким іншим адвокатом. Матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів сплати ним адвокату ОСОБА_1 гонорару за надання правової допомоги, як це передбачено ст.33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол №6).

Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_1, незважаючи на те, що він має свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, у даній справі і при вирішенні судом саме даного спору зобовязався надавати позивачу юридичні послуги, а не адвокатські, у звязку з чим у суду відсутні підстави відносити витрати на оплату юридичних послуг ОСОБА_1 до адвокатських витрат в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, тому підстави для їх відшкодування позивачу за рахунок відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України, відсутні.

Таким чином, позов Житлово-будівельного кооперативу «Восход-4»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 48, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»(03126, м. Київ, вул. Михайла Донця, 12-А, код ЄДРПОУ 30931228) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Восход-4»(02192, м. Київ, вул. Малишка, 3, код ЄДРПОУ 22865290) 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 0 (нуль) грн. 47 коп. три річних проценти, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 10 (десять) грн.36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. У клопотанні Житлово-будівельного кооперативу «Восток-4»про відшкодування судових витрат на послуги адвоката в сумі 2 000,00 грн. відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гавриловська І.О.