Рішення № 6976616, 12.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/33112.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Райффайзен Лізинг Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш"

3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Віадукт"

про стягнення 421 318,11 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Федорова Т.В. –дов. № 26-12/08-7 від 26.12.09,

від відповідача Ілляшенко М.О. –дов. № 008/01/09 від 09.01.09,

третя особа Бесклінська Л.В.- дов. № 346 від 14.10.09,

В судовому засіданні 12.11.09 за згодою сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Обставини справи і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 421’318,11 грн. з яких 401,032,50 грн. борг, 5614,45 грн. інфляційні втрати, 3329,11 грн. три проценти річних та 11342,05 грн. збитки.

Позов мотивований тим, що укладена між сторонами угода купівлі-продажу №Р2998-09/08 від 17.09.08 була припинена угодою від 01.02.09 про припинення дії договору купівлі-продажу відповідно до якої відповідач зобов’язаний повернути 401’032,50 грн., а відтак відповідно до ст.1212 ЦК України підстава отримання плати за проданий товар відпала, однак свої зобов’язання відповідач не виконав, грошові кошти не повернув.

04.09.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Віадукт", витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 29.09.09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.09 розгляд справи відкладено на 15.10.09, через неявку представника відповідача та часткове виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі позивачем.

Розгляд справи неодноразово 15.10.09, 04.11.09 відкладався через невиконання вимог ухвал суду, неявку відповідача та за його клопотаннями.

22.10.09 позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 401’032,50 грн., інфляційні втрати в сумі 5614,45 грн., та три проценти річних в сумі 3329,11 грн.

04.11.09 ухвалою суду за клопотанням сторін продовжений строк вирішення спору оскільки це передбачено ст.69 ГПК України

Розгляд справи ухвалою суду був відкладений на 12.11.09.

В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги і просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 360’000,00 грн. за угодою від 01.02.09 про припинення дії договору купівлі продажу від 17.09.08, інфляційні втрати в сумі 5614,45 грн., та три проценти річних в сумі 3329,11 грн. з підстав прострочення грошового зобов’язання.

Позивач вказав, що до порушення провадження у справі відповідач сплатив 41032,50 грн.

Відповідач в судовому засіданні визнав наявність непогашеної заборгованості надав документи про погашення 41032,50 грн. і просив не стягувати інфляційні витрати та три проценти річних посилаючись на вкрай тяжке фінансове і матеріальне становище.

Представник третьої особи, зазначив, що оскільки угода купівлі-продажу припинена, і предмет продажу не перейшов до покупця, то грошові кошти повинні бути повернуті згідно до умов угоди.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу, які з’явились ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені вимоги ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які з’явились, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю"Райффайзен Лізинг Аваль" (лізінгодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віадукт" (лізингоотримувач) 17.09.08 був укладений договір фінансового лізингу № L2998-09/08 відповідно до умов якого останній самостійно обрав предмет лізингу гусеничний екскаватор ZX 330LC-3 з гідро лінією вартістю 1334052,50 грн. (додаток №2 до договору «Специфікація») і продавця: ТОВ «Юромаш».

17.09.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю"Райффайзен Лізинг Аваль" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Віадукт"(лізингоотримувач) був укладений договір купівлі-продажу №Р2998-09/08 предметом якого є гусеничний екскаватор ZX 330LC-3 з гідро лінією (далі-товар) (додаток №1 до договору «Специфікація») вартістю 1334052,50 грн.

Відповідно до п.2.1 договору №Р2998-09/08 ціна товару становить еквівалент 275000, 00 дол. США, що за курсом НБУ 4,851100грн./ 1 дол. США становить 1334052,50 грн.

Згідно до п.2.2-2.2.2 договору №Р2998-09/08 оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку в два етапи: І-ий 30% - 400215,75 грн. протягом 10 банківських днів з дати сплати лізингоотримувачем за договором фінансового лізингу авансового лізингового платежу; 2-ий 70%- 933836,75 грн. протягом 5 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі товару.

На виконання договору купівлі-продажу позивач сплатив відповідачу 401’032,50 грн. за договорами купівлі-продажу №Р2998-09/08 (і фінансового лізингу № L2998-09/08), що підтверджується платіжним дорученням №19252 від 30.09.08.

Товар 09.10.09 був зареєстрований інспекцією державного технічного нагляду м. Києва за ТОВ з ІІ «Юромаш»днз 47033АА, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію машини серія АБ № 599633.

В подальшому лізингоотримувач відмовився від товару про що 10.10.08 повідомив лізингодавця.

Відповідно до угоди від 01.02.09 Покупець і продавець і лізингоотримувач припинили дію договору купівлі-продажу №Р2998-09/08 і погодили у строк до 30.03.09 повернути 401032,50 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Внаслідок укладення угоди б/н від 01.02.09 між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), припинені зобов’язання з договору купівлі-продажу і виникли нові цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто норми інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави підлягають застосуванню і у випадку, коли перерахування грошової суми здійснено на виконання договору, який в подальшому був припинений угодою сторін, а тому позовні вимоги є законним і обґрунтованим.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо повернення сплачених продавцю коштів, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, грошові кошти не повернув, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 401’032,50 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Станом на час пред’явлення позову заборгованість перед позивачем становила 360’000,00 грн. оскільки відповідач 23.06.09 погасив частково заборгованість, сплативши 41032,50 грн., що підтверджено банківською випискою позивача та відповідача.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 3329,11 грн. та інфляційних витрат у розмірі 5614,45 грн. з урахуванням наданих розрахунків, обґрунтованість яких відповідачем не спростована.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстави не застосовувати положення ст. 625 ЦК України, про що просить відповідач, відсутні.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 3329,11 грн. та втрати від інфляції в сумі 5614,45 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у повному обсязі оскільки спір виник через неправильні дії відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (02160,м Київ, вул. М.Раскової,11 а, п/р 260080130797 в ТОВ «БМ Банк», МФО 380913, код ЄДРПОУ 32849408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(01133, м Київ, б-р Лесі Українки,9 корп.5 оф.101 п/р 2600514928 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») 360’000(триста шістдесят тисяч),00 грн. 5614,45 грн. інфляційні втрати, 3329,11 грн. три проценти річних, 4213,18 грн. державного мита,315,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі і може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

          Суддя                                                                                 І.Д. Курдельчук

дата підписання 04.12.09