Рішення № 6976474, 25.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/36525.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ» до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Уралбуд-Україна" про           стягнення 42 509,69 грн. Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача –Софійська І.Ю.

від відповідача –не з»явилися

У судовому засіданні 25.11.2009 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ»(далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного Товариства з обмеженою відповідальністю "Уралбуд-Україна" (далі –відповідач) на користь позивача 42 509,69грн. (41000,00 грн. основного, 1 509,69 грн. пені) заборгованості згідно з договором № 87/ФО від 01.08.2007 року (далі –договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/365.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 продовжено строк розгляду спору у справі №15/365.

Позивач подав уточнення до позовної заяви, відповідно до якого сума основного боргу відповідача складає 30 000,00 грн. та пені -1 509,69грн.

Відповідач в жодне із судових засідань не з’явився, відзив на позовну заяву та доказів спростування викладених в позовній заяві доводів позивача не надав, про причину нез’явлення господарський суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (Виконавець та відповідачем (Замовник) укладено договір № 80/ФО від 01.08.2008 року (далі –Договір), за умовами якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов"язання забезпечити фізичну охорону приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. 40- річчя Жовтня,60, при цьому відповідач зобов"язався своєчасно сплачувати вартість послуг позивача згідно умов Договору.

Позивач виконав свої зобов"язання перед відповідачем з надання послуг фізичної охорони, про що свідчить Акт здачі-приймання робіт №ОУ-0000293 від 31.10.2008 на суму 30 000,00грн.,підписаний та скріплений печатками обох сторін 9копія наявна у матеріалах справи).

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк за надані послуги не розрахувався.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на вимоги викладених норм та невиконання відповідачем умов договору з останнього підлягає стягненню на користь позивача 350264,40грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 000, 00 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України пеня є однією форм неустойки.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1. Договору встановлено , що у випадку несвоєчасної оплати за цим договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У зв’язку з простроченням платежу за надані послуги позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1 509,69 грн., що відповідає розрахунку позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи надмірну величину штрафних санкцій та ступінь виконання відповідачем зобов’язання за договором, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 1000,00 грн.

Договором (п.7.2) встановлено зобов"язання відповідача сплатити 5% річних від простроченої суми за користування коштами.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 31000,00грн. (30000,00-основного боргу, 1000,00 грн. –пені).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Але, у разі , коли господарський суд на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою держаного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі сплаченій позивачем.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 425,09 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4800,00 витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ» задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уралбуд- Україна" (м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13-А, код ЄДРПОУ 33939633 банківські реквізити: р/р 26009137345100 у АКІБ "УкрСіббанк" МФО 351005), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ»(03164, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім.114, код ЄДРПОУ 31904478, банківські реквізити: р/р 26005450293001 у Розрахунковому центрі КБ "Приватбанк" МФО 320649) 30 000(тридцять тисяч)грн. 00 коп. основного боргу, 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. пені, 425 (чотириста двадцять п"ять) грн. 09 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять)грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ»відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 М.Г. Хоменко Дата підписання рішення –04.12.2009