Рішення № 6976432, 11.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/38111.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енеїда» до           Приватного підприємства "Меліса" про           стягнення 407840,92 грн. Суддя Хоменко М.Г. Представники:

від позивача –Липський М.І.

від відповідача –не з»явилися

У судовому засіданні 11.11.2009 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енеїда»(далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Меліса" (далі –відповідач) на користь позивача 407840,92грн. (354264,40 грн. основного, 29796,20 грн. пені, 22980,32 -5% річних,) заборгованості за поставлений товар згідно з договором поставки № 04012007/01-ЕГ від 04.01.2007 року (далі –договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/381.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 продовжено строк розгляду спору у справі №15/381.

Відповідач в жодне із судових засідань не з’явився, відзив на позовну заяву та доказів спростування викладених в позовній заяві доводів позивача не надав, про причину нез’явлення господарський суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 04012007/01-ЕГ від 04.01.2007 року (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов»язався поставити та передати у власність відповідачу папір в асортименті (Товар), а відповідач зобов"язувався прийняти та своєчасно оплатити цей товар.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 354264,40грн., що підтверджується накладними та довіреностями на отримання товару:№3 від 09.01.2008 року на суму 209557,68 грн.; №2/1 від 14.01.2008 року на суму 2226,32 грн.; №7 від 31.01.2008 року на суму 141900,00 грн.; №18 від 19.02.2008 на суму 580,40 грн.(копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п.5.3 Договору, розрахунок за отриману партію товару здійснюється протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту її отримання відповідачем

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк за поставлений товар не розрахувався.

Як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за товар на суму 4000,00 грн.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на вимоги викладених норм та невиконання відповідачем умов договору з останнього підлягає стягненню на користь позивача 350264,40грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України пеня є однією форм неустойки.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 7.2 Договору встановлено пеню за порушення строків розрахунків з позивачем за поставлений товар у розмірі подвійної ставки НБУ

У зв’язку з простроченням платежу за отриманий товар позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 22980,32 грн., що відповідає розрахунку позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи надмірну величину штрафних санкцій та ступінь виконання відповідачем зобов’язання за договором, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 10000,00 грн.

Договором (п.7.2) встановлено зобов"язання відповідача сплатити 5% річних від простроченої суми за користування коштами.

Позивачем надано розрахунок 5% річних від простроченої суми у розмірі 22980,32 грн., який перевірено судом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5% процентів річних у розмірі 22980,32 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 383244,72грн. (350264,40-основного боргу, 10 000,00 грн. –пені та 22980,32 грн.- 5% річних).

У позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4800,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Але, у разі , коли господарський суд на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою держаного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі сплаченій позивачем.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 4078,41 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4800,00 витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енеїда»задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Меліса" (юридична адреса: 02125, м. Київ, А.Навої,76, поштова адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного,25-г, кв.18, код ЄДРПОУ 31864577 банківські реквізити: р/р 26009301261476 у Подільському відділенні ПІБ МФО 322197), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енеїда»(04108, м. Київ, пр.-т Правди,37 літ "Б", кв.3, код ЄДРПОУ 21497364, банківські реквізити: р/р 2600696480125 у філії Першого Українського Міжнародного банку м. Києва МФО 322755) 350264(триста п"тдесят тисяч двісті шістдесят чотири)грн. 40 коп. основного боргу, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. пені, 22 980(двадцять дві тисячі дев"ятсот вісімдесят)грн.32 коп. 5% річних, 4800(чотири тисячі вісімсот)грн. 00 коп. витрат на оплату праці адвоката, 4 078(чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 41 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять)грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енеїда»відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 М.Г. Хоменко Дата підписання рішення –03.12.2009