Рішення № 6976430, 25.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/370 25.11.09

За позовом Прокурора Чаплинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е.Фальц-Фейна Української аграрної академії Наук, Благодійного

фонду "Відроджений степ" смт. Асканія-Нова .Херсонська обл..

ДО Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ

про розірвання договору № 0107/08 від 01.07.2008 року та стягнення

239 051,55 грн. санкцій та збитків

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від прокуратури Морозов В.Ю.

Від позивача 1. Гавриленко В.С. директор

Від позивача 1. Ушакова В.В. - пред. по довір.

Від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_6 пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Чаплинського району Херсонської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі позивача-1 Біосферного заповідника «Асканія-Нова»імені Ф. Е. Фальц-Фейна Української аграрної академії наук, смт. Асканія-Нова -, позивача-2 Асканія-Нова селищний благодійний фонд «Відроджений степ», смт. Асканія-Нова до Відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Київ про розірвання договору, стягнення 239 051, 55 грн. санкцій та збитків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у липні 2008 року між позивачем-1, позивачем-2 та відповідачем було укладено договір, предметом якого була реалізація проекту щодо створення експозиції історичної зали музею. Згідно з умовами укладеного договору відповідач прийняв на себе зобовязання щодо виконання комплексу підготовчих та будівельних робіт, розробку ескізу та проекту оформлення історичної зали музею, виготовлення експонатів та розгортання історичного залу згідно затвердженого проекту, а також здійснити придбання та монтаж необхідного технічного обладнання.

Відповідно до умов договору відповідачу було перераховано аванс у сумі 90 000 грн.

У визначений договором строк відповідачем взяті на себе зобовязання виконано не було, а було лише здійснено придбання матеріалів на суму 10 150 грн. та витрачено 29 348 грн. на частину підготовчих робіт згідно акту приймання виконаних робіт за грудень 2008 р.

У звязку з цим, прокурор просив суд розірвати договір між відповідачем, позивачем-1 та позивачем-2, стягнути з відповідача суму невикористаного авансу у розмірі 50502 грн., а також неустойку за порушення договірного зобовязання у розмірі 72 300 грн. та 116 249, 55 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.11.2009р.

В судовому засіданні 12.11.2009р. було оголошено перерву до 25.11.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представники позивача-1 та позивача-2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач у справі проти позовних вимог заперечував, у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України подав до суду відзив на позовну заяву.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що позов було предявлено прокурором в інтересах держави в особі розивача-1 та розивача-2 без належних правових підстав та з порушенням встановлених норм процесуального права.

Зокрема, відповідач вказував на те, що на його думку у позовній заяві прокурором не зазначено, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, оскільки ні позивач-1 ні позивач-2 не є державними органами та не використовують бюджетні кошти у своїй діяльності, не обґрунтовано необхідність захисту прав та інтересів позивача-1 та позивача-2 шляхом подачі прокурором відповідного позову, а також не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У подальшому відповідач уточнив свої заперечення проти заявлених позовних вимог шляхом подання до суду відповідних письмових пояснень. У зазначених поясненнях відповідач знову наголошував на безпідставність заявлених вимог, вказуючи на те, що ним належним чином було виконано всі зобовязання за договором, а недосягнення результату, передбаченого договором, стало наслідком дії обставин, які не залежали від волі відповідача. Отримана відповідачем сума авансу була відповідачем витрачена відповідно до умов договору, проте відповідні документи на підтвердження цього не були підписані позивачами, хоча відповідач неодноразово направляв їх на адресу позивачів. У звязку з наведеним, відповідач просив суд у позові відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 р. між позивачем-1, позивачем-2 та Відповідачем було укладено Договір №0107/08 (надалі «Договір», копія якого є у матеріалах справи), предметом якого є реалізація проекту з створення експозиції історичного залу музею Біосферного заповідника «Асканія-Нова». Згідно з п. 1.2. Договору Відповідач у порядку та на умовах, визначених Договором, прийняв на себе зобовязання за технічним завданням Позивача-1 виконати роботи з створення історичного залу музею заповідника «Асканія-Нова»згідно з погодженими Сторонами документами (ескізами, проектами, кресленнями), а Позивач-2 зобовязувався оплатити комплекс послуг у порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з розділом 2 Договору до комплексу послуг, що мав бути наданий Відповідачем, за Договором входять: проведення необхідних підготовчих будівельних робіт (п. 2.1.), розробка ескізу та проекту оформлення історичного залу музею (п. 2.2.), виготовлення експонатів та розгортання історичного залу згідно затвердженого проекту (п. 2.3.), придбання та монтаж необхідного технічного обладнання (п. 2.4.).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Позивач-1 надає Відповідачу необхідну проектно-кошторисну документацію (частину загально-будівельних проектних рішень, розроблених ВАТ «Херсон-Діпромісто), перелік матеріалів, копій документів та музейних предметів для виконання робіт, передбачених Договором. Згідно з п. 3.2. Договору Відповідач здійснює роботи за технічним завданням Позивача-1 у відповідності з розробленим ним графіком виконання робіт, який узгоджується сторонами.

Пунктом 3.3. Договору загальний строк виконання робіт було узгоджено сторонами та визначено з 01.07.2008р. по 01.12.2008 р.

Згідно з розділом 5 Договору проміжні результати виконання робіт передаються окремими етапами згідно графіка робіт, який є невідємною частиною Договору, та актами виконаних робіт, погодженими сторонами (п. 5.1.). Робота вважається виконаною, а результати її виконання переданими після підписання сторонами остаточного Акту здачі-приймання (п. 5.2.). У разі виявлення недоліків у виконанні Відповідачем роботи, сторони повинні повідомити про це Відповідача та додатково узгодити строки усунення недоліків (п. 5.3.). У разі виникнення між сторонами спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, за вимогою будь-якої сторони призначається експертиза, витрати на проведення несе Відповідач. Якщо експертизою буде доведено відсутність порушень витрати на проведення експертизи несе сторона, яка ініціювала її проведення (п. 5.4.).

Пунктом 7.1. Договору було встановлено загальну ціну робіт і послуг за Договором у розмірі 300000 (трьохсот тисяч) гривень без ПДВ.

Згідно з п. 7.2. Договору фінансування робіт та послуг підлягало здійсненню наступним чином: Позивач-2 перераховує Відповідачу авансовий платіж у сумі 90000, 00 (девяноста тисяч) гривень протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору. Остаточний платіж у сумі 210000, 00 (двісті десять тисяч) гривень згідно з п. 7.3. Договору Позивач-2 сплачує Відповідачу поетапно на підставі наданих підтверджуючих документів.

Порядок передачі та приймання результатів послуги було встановлено сторонами у розділі 8 Договору, згідно з яким за 5 днів до закінчення робіт Відповідач інформує Сторони про терміни їх завершення для створення комісії з прийняття виконаних робіт (п. 8.1.). По закінченню терміну виконання робіт за Договором Відповідач передає Позивачу-1 експозицію історичного залу шляхом підписання сторонами 3 екземплярів акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 8.2.).

Згідно з пп. 9.1.-9.3. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, передбачених Договором, додатками та доповненнями до нього. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору. Договір може бути розірвано винятково: за взаємною згодою сторін, за рішенням суду у разі невиконання однією з сторін своїх зобовязань за Договором.

Додатком №1 до Договору (копія є у матеріалах справи) Позивачем-1, Позивачем-2 та Відповідачем було затверджено Графік виконання робіт за історичним залом музею заповідника «Асканія-Нова», відповідно до якого І стадія (Проектування) підлягала виконанню у строк до 25.08.2008 р. включно з затвердженням робочого проекту; ІІ стадія (підготовчі роботи) у строк з 12.08 по 02.09.2008 р., ІІІ стадія (виготовлення стендів та обладнання) протягом 90 днів, ІV стадія (монтаж та установлення обладнання та експонатів) протягом 21 дня.

01.07.2009 р. Відповідачем було виставлено Позивачу рахунок-фактуру №0107/08 на оплату авансового платежу за Договором за розробку ескізу та проекту оформлення історичного залу музею на суму 90000 грн.

10.07.2008 р. платіжним дорученням №4 (копія є у матеріалах справи) Позивачем-2 було перераховано на користь Відповідача авансовий платіж за Договором за розробку ескізу та проекту оформлення історичного залу музею у сумі 90000 грн.

06.08.2008 р. між Відповідачем та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 (надалі «підрядник») було укладено Договір підряду №01/08/08 (копія є у матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого підрядник прийняв на себе зобовязання виконати загально-будівельні, оздоблювальні роботи та улаштування сходів у малому залі музею природи імені Ф. Е. Фальц-Фейна у смт. Асканія-Нова, а Відповідач прийняв на себе зобовязання прийняти та оплатити виконані роботи.

12.09.2008 р. на розширеному засіданні вченої ради Позивача-1 було прийнято за основу із зауваженнями Проект створення історичного залу музею Біосферного заповідника «Асканія-Нова»УААН та запропоновано доопрацювати проект та представити його через місяць . Копія витягу з протоколу №12 залучена до матеріалів справи та приймається судом як належний доказ , яким засвідчуються факт вирішення спірного питання .

14.10.2008 р. Позивачем-1 було отримано від підрядника ПП «Мікропровід»згідно податкової накладної №б/н креслення плану сходів та фрагмент плану перекриття у 2 примірниках.

28.11.2008 р. Відповідачем було направлено на адресу Позивача-2 лист, яким запропоновано підписати Акт №2611/08 №8 здачі-приймання робіт від 26.11.2008 р. на суму 112631, 00 грн. (даний акт підписаний та скріплений круглою печаткою Відповідача) та затвердити Додаткову угоду №1 до Договору та новий графік виконання робіт та платежів (копія листа та додатків до нього є у матеріалах справи).

У той же день Позивачем було отримано лист від Відповідача, яким останній пропонував підписати та затвердити новий графік та кошторис, а також Додаткову угоду №1 до Договору (копія листа є у матеріалах справи).

У грудні 2008 р. Позивачем-1, Позивачем-2 та ФОП ОСОБА_9 було підписано та скріплено круглими печатками Довідку про вартість виконаних підрядних робіт та Акт №б/н приймання виконаних підрядних робіт на суму 29348, 00 грн.

09.12.2008 р. Позивачем-1 та Позивачем-2 було складено 2 листи на адресу Відповідача, якими Відповідачу повідомлялося про необхідність прибуття для підписання акту здачі-приймання виконаних робіт та про неможливість подальшого співробітництва у звязку з невиконанням останнім умов Договору та заявлено вимогу повернути невикористану частину авансу.

12.12.2008 р. Позивачами було складено на адресу Відповідача лист, яким Відповідача повідомлялося про невиконанням ним своїх зобовязань за Договором та пропонувалося здійснити розірвання Договору за згодою сторін з врегулюванням всіх майнових питань.

23.12.2008 р. Позивачами було складено на адресу Відповідача претензію №1 щодо невиконання умов Договору №0107/08 від 1 липня 2008 р. «Про створення експозицій історичного залу в музеї природи Таврії»(в порядку ст. 5 ГПК України), якою Відповідача повідомляли про необхідність розірвання Договору у звязку з невиконанням зобовязань та повернення невикористаної суми авансу у розмірі 50502, 00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників військової прокуратури, Позивача та Відповідача, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ст. 509-510 Цивільного кодексу України (надалі «ЦК України») зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі «ГК України») зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Ст.ст. 628-629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між Позивачем-1, Позивачем-2 та Відповідачем Договір за своєю правовою природою фактично був змішаним договором, тобто договором, у якому містилися елементи різних видів цивільно-правових договорів, а саме: договору підряду та договору про надання послуг, оскільки згідно з умовами такого Договору Відповідач зобовязувався здійснити виконання на користь Позивача-1 підготовчих будівельних робіт, розробку ескізів та проектів оформлення та виготовити відповідні експонати для музею, а також надати послуги з придбання та монтажу необхідного технічного обладнання.

Правовідносини сторін за змішаним договором згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України регулюються положеннями актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі. Правовідносини сторін щодо надання послуг, а також правовідносини сторін щодо підряду регулюються нормами чинного законодавства України, в т.ч. ЦК України, зокрема, главами 61 та 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Правові наслідки порушення зобовязань виконавця за договором позики передбачені ст. 906 ЦК України, відповідно до якої, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, нормами чинного законодавства України передбачено, що у разі, якщо виконавцем допущено невиконання або неналежне виконання договору про надання послуг, і якщо договором не встановлено інше, то виконавець відшкодовує замовнику понесені у звязку з невиконанням або неналежним виконанням договору збитки за наявності вини виконавця у такому невиконанні або неналежному виконанні договору про надання послуг.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовнику.

За ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Ст. 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з змісту Договору та додатку №1 до нього, сторонами було визначено та погоджено між собою строк виконання Відповідачем своїх зобовязань на користь Позивача, а саме: до 01.12.2008 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, підрядником на підставі укладеного між ним та Відповідачем договору підряду №01/08/08, було виконано на користь Позивачів роботи на загальну суму 29348, 00 грн., і такі роботи було прийнято Позивачами, що підтверджується відповідними підписаними сторонами документами: довідкою за ф. №КБ-3 та Актом за формою №КБ-2в.

Крім того, у матеріалах справи знаходяться копії видаткової накладної №160 від 05.08.2008 р., виписаної ФОП ОСОБА_10 на користь Відповідача на придбання матеріалів на загальну суму 6133, 35 грн., видаткових накладних від 05.08.2008 р. №МКТ-0306641 та № МКТ-0306656, виданих будмаркетом «Властелин»на користь Відповідача на придбання матеріалів на суму, відповідно, 1215 грн. та 4918, 55 грн., накладної №б/н від 08.08.2008р., виданої ФОП ОСОБА_11 на користь Відповідача на придбання щебеню на суму 352 грн., рахунку-фактури №РП-00000 від 05.08.2008р., виписаного ВАТ «Новокаховський річковий порт» на користь Відповідача на отримання щебеню та піску на суму 607, 00 грн., чеку та рахунку від 19.08.2008 р. магазину «Мікроклімат»на придбання гвинтів-саморізів на суму 150 грн., видаткової накладної №489 від 14.08.2008 р. та товарного чеку, виписаних ФОП ОСОБА_8 на користь Відповідача на отримання матеріалів на суму 329, 36 грн., квитанцій про оплату від 15.08.2008 р. на придбання матеріалів на суму, відповідно, 30,00 грн. та 355, 00 грн., виписаних ФОП ОСОБА_12 на користь Відповідача, а також чеків на придбання матеріалів №Рай-007688 від 08.08.2008 р. на суму 441, 61 грн., №Рай-007662 від 08.08.2008 р. на суму 1890, 33 грн., №Рай-007651 від 08.08.2008 р. на суму 220 грн., №Рай-007658 від 08.08.2008 р. на суму 465, 60 грн., виданих ФОП Рябеньким О І. (копії є у матеріалах справи).

Відповідно до зазначених вище документів Відповідачем було придбано на користь Позивача відповідні товарно-матеріальні цінності на загальну суму 10150, 00 грн., що також не заперечується ні прокурором, ні представниками Позивачів у справі.

Щодо виконання Відповідачем інших робіт та надання послуг на користь Позивача-1 у повному обсязі відповідно до умов Договору, то у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що Відповідачем у визначений Договором строк було належним чином виконано свої зобовязання за Договором, зокрема, виконано на користь Позивача відповідні роботи, передано такі роботи за актом Позивачу-1 та Позивачу-2, а Позивачами такі роботи було прийнято належним чином.

Докази виконання такого зобовязання у повному обсязі станом на момент розгляду справи Відповідачем до суду також не надавалися, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з боку Відповідача мало місце невиконання договірного зобовязання та порушення визначених Договором етапів та строків.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Твердження Відповідача про те, що невиконання ним свого зобовязання за Договором не залежало від його волі, а стало наслідком дій Позивачів, суд до уваги не приймає, оскільки таке твердження Відповідача не ґрунтується на матеріалах справи та наявних у ній доказах, а з переписки сторін у справі випливає, що Відповідач усупереч погодженим та затвердженим сторонами умовам Договору, зокрема, порядку фінансування робіт, неодноразово вимагав від Позивачів змінити узгоджений порядок фінансування робіт, у іншому випадку вказуючи на неможливість виконання своїх зобовязань за Договором належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки з боку Відповідача мало місце невиконання його зобовязань за Договором, то позовні вимоги у частині розірвання Договору є такими, що підлягають задоволенню, оскільки таке право на розірвання Договору у судовому порядку передбачено як нормами ст. 612 ЦК України, так і положеннями п. 9.3. Договору у разі порушення зобовязань за Договором однією з сторін.

Що стосується вимог прокурора про стягнення невикористаної частини авансу у сумі 50502 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень п. 7.2.-7.3. Договору, грошові кошти, які було перераховано Позивачем-2 на банківський рахунок Відповідача, є авансом, про що прямо вказується у п. 7.3. Договору.

За своєю правовою природою аванс не є способом забезпечення виконання зобовязання сторонами. Правовідносини стосовно авансу нормами ЦК України, що регулюють правовідносини підряду не врегульовано. З огляду на це, згідно з ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства під авансом розуміється сума коштів, яка вноситься в рахунок наступних платежів або виплачується в рахунок майбутніх виплат, передбачених законодавчими актами.

Подібними за своїм змістом до відносин сторін з приводу авансу є цивільні відносини з приводу попередньої оплати товару, які регулюються, зокрема, ст. 693 ЦК України. Під попередньою оплатою розуміється оплата товарів (робіт та послуг), готових до відвантаження (надання) установі після отримання платежу, відповідно до чинного законодавства.

З огляду на це, правовідносини з приводу авансу можуть бути врегульовані також нормами ЦК України, які регулюють подібні за своїм змістом цивільні правовідносини, тобто, правовідносини з приводу попередньої оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у разі невиконання зобовязання щодо передачі товару (роботи, послуги) стороною, яка одержала від іншої сторони суму попередньої оплати, надає іншій стороні, яка перерахувала суму такої передоплати, право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на це, незалежно від того, яка зі сторін зобовязання є відповідальною за невиконання зобовязання, та сторона, що отримала аванс, повинна повернути його іншій стороні.

Як встановлено судом та зазначено вище, з боку Відповідача мало місце невиконання своїх зобовязань за Договором, унаслідок чого суд прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання Договору.

З огляду на це, суд, враховуючи ту обставину, що Позивачем-2 було перераховано на користь Відповідача аванс у сумі 90000, 00 грн., з яких Відповідачем було використано на придбання матеріалів 10150, 00 грн. та на виконання частини підготовчих робіт 29348, 00 грн., приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача невикористаної частини авансу у сумі 50502, 00 грн. є доведеними , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази використання цієї суми Відповідачем на виконання своїх зобовязань за Договором. Звіт виконавця про використання цих коштів замовникам не представлявся .

Що стосується вимог щодо стягнення з Відповідача штрафу у сумі 72300, 00 грн. та збитків від курсової різниці у сумі 116249, 55 грн., то суд з зазначеного приводу приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України під збитками розуміються: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У частині 2 ст. 224 Господарського кодексу України ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначено склад та розмір відшкодування збитків, до яких включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Прокурором, а також Позивачами у справі не було надано до суду належних та допустимих доказів того, що унаслідок невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, Позивачами було дійсно понесено збитки саме у розмірі 116249, 55 грн., як про це зазначено у позовній заяві. Зміна курсової різниці валют та знецінення національних коштів, як про це зазначає прокурор у позовній заяві, не відноситься до видів збитків, визначених нормами ЦК України та ГК України, які підлягають відшкодуванню стороною, яка допустила порушення зобовязань.

Крім того, відповідно до ст.ст. 192, 524 ЦК України грошовою одиницею України, у якій підлягають здійсненню розрахунки на території нашої держави, є гривня. Перерахування на користь Відповідача авансового платежу, як вбачається з платіжного доручення №4 від 10.07.2008 р. було здійснено Позивачем-2 у національній грошовій одиниці гривні. Копії відповідних заяв про продаж іноземної валюти, на які посилається у своїй позовній заяві прокурор, не приймаються судом до уваги, оскільки зазначені заяви підтверджують лише факт здійснення Позивачем-2 операції з продажу іноземної валюти, проте жодним чином не підтверджують та не можуть підтверджувати того факту, що розрахунок з Відповідачем здійснювався саме за рахунок цих коштів.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення з Відповідача збитків від зміни курсової різниці валют та знецінення національних коштів у розмірі 116249, 55 грн., є безпідставними , необґрунтованими, не підтверджуються наявними у справі доказами тому вимоги позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Що стосується вимог щодо стягнення з Відповідача штрафної неустойки за прострочення виконання зобовязання згідно ст. 231 ГК України, то суд вирішує, що такі вимоги також не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України стягнення з особи порушника господарського зобовязання штрафних санкцій згідно з ст. 231 ГК України можливо за наявності наступних умов: належності однієї з сторін зобовязання до державного сектору економіки, повязаністю порушення з виконанням державного контракту, фінансування виконання зобовязання за рахунок коштів Державного бюджету чи державного кредиту.

Сторонами у справі не було надано до суду належних , допустимих та безумовних доказів того, що фінансування робіт за Договором здійснювалося за рахунок коштів державного кредиту або Державного бюджету. Навпаки, у своїх поясненнях представники Позивачів зазначили про те, що таке фінансування здійснювалося за рахунок коштів Позивача-2, отриманих у якості благодійного внеску від нерезидента. Зі змісту Договору не вбачається належність такого Договору до категорії державних контрактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, п. 1.1. Статуту Позивача-2, Позивач-2, який виступив платником за Договором, є місцевою благодійною недержавною організацією, тобто не належить до державного сектору економіки. Позивач-1, як вбачається з його статуту, є державною бюджетною природоохоронною науковою установою міжнародного значення, проте серед видів його діяльності, зазначених у п. 2.2. Договору, не передбачено здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність обставин, необхідних згідно з ст. 231 ГК України для стягнення з особи порушника господарського зобовязання штрафних санкцій. А тому підстави для стягнення з Відповідача штрафної неустойки у сумі 116249, 55 грн. відсутні.

З урахуванням наведеного та проаналізувавши матеріали справи і оцінивши наявні у ній докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині розірвання Договору та стягнення з Відповідача невикористаної частини авансу, а у решті позову підстав для задоволення не вбачається .

Відповідно до ст. 49 ГПК України оскільки позов задоволено частково, то суд покладає судові витрати на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. які відшкодовуються до державного бюджету .

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 22, 192, 224-225, 509, 510, 524, 526, 527, 530, 610-612, 626, 628-629, 653, 693, 837, 843, 846-847, 854, 901, 906 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 55, 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати Договір №0107/08 від 01.07.2008 р., укладений між Біосферним заповідником «Асканія-Нова»імені Ф. Е. Фальц-Фейна Української академії аграрних наук, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та Асканія-Нова селищний благодійний фонд «Відроджений степ»з ініціативи сторін Заповідника.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна Української академії аграрних наук (75230, смт Асканія-Нова Херсонської області, вул. Фрунзе, 13; ідентифікаційний код 14142347), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 50502 (пятдесят тисяч пятсот дві) гривні.

4.У решті позову відмовити.

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України 505(пятсот пять ) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість ) грн . витрат за інформпослуги .

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Дата підписання рішення 03 грудня 2009 року.