Рішення № 6976219, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/29901.12.09 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Автограф-графічні технології»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілс»

про                     стягнення 13353,36 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Собур О.А.          

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автограф-графічні технології», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілс», відповідача у справі, про стягнення 13353,36 грн. заборгованості за договором від 16.10.2008 року.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами 16.10.2008 року було укладено договір № б/н.

За умовами даного договору постачальник зобов’язується на умовах даного Договору передати (поставити) у власність покупцеві товар, зазначений у видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити вказаний товар; найменування, кількість, ціна товару наводяться у видаткових накладних на товар, які є специфікаціями до договору і які підписуються постачальником і надаються постачальником покупцю під час приймання-передачі товару, і підписуються покупцем.

Пунктом 3.2 договору встановлювався обов’язок відповідача оплатити поставлений товар протягом 10 (десяти) банківських днів з дня відвантаження товару, проте не пізніше 29 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем свої зобов’язання за договором виконано в повному обсязі, а саме поставлено відповідачеві товар на загальну суму 60725,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000027 від 18.10.06, № РН-0000036 від 01.11.06., № РН-0000044 від 03.11.06., № РН 0000057 від 10.11.06., № РН-0000072 від 21.11.06,, № РН-0000012 від 14.01.08., № РН-0000041 від 25.01.08,, № РН-0000069 від 05.02.08.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов’язання по оплаті товару виконав частково та з порушенням строків оплати. На день подання позову заборгованість склала 6500 грн.00 коп.

Відповідно до п. 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов’язання в силу статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Виходячи з вищевикладеного вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілс»(03680, м. Київ, проспект Перемоги, 53; код 30116268, рахунок № 260073010857 в ВАТ «УБРП», МФО 320995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автограф-графічні технології»(04053, м. Київ, вул. Воровського,16, к. 31; код 34494345; рахунок № 260090104244 в ЗАТ «ПроКредитБанк», МФО 320984) 6500 (шість тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 5806 (п’ять тисяч вісімсот шість) грн. 05 коп. інфляційних, 1047 (одна тисяча сорок сім) грн. 31 коп. –3% річних, 133 (сто тридцять три) грн. 53 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.О.Домнічева