Рішення № 6975756, 11.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/20911.11.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М."

про стягнення 773 102,36 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача           Алієв Ш.Н. - дов. № б/н від 29.04.09,

від відповідача          Случак О.О.дов.б/н від 04.08.09, Марценюк Л.А. дов. № б/н від 17.08.09

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

21.07.09 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." (далі-відповідач) заборгованості у сумі 728588,61 грн., пені у сумі 7186,07грн., трьох відсотків річних у сумі 898,25 та витрати пов’язані з оплатою правової допомоги у сумі 36429,43 грн.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати у сумі 7731,02 грн. сплаченого при поданні позову державного мита, 315,00 грн. –витрат з оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

27.07.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/209, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 20.08.09.

З 20.08.09 розгляд справи неодноразово відкладався, через часткове виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та був призначений на 21.10.09.

В ході розгляду справи відповідач не заперечував проти позову, вказуючи на складну фінансову ситуацію в якій він опинився в зв’язку з спадом діяльності будівельної галузі в цілому і ТОВ Фірма «ТММ»зокрема, зазначав, що сторони погоджують порядок погашення заборгованості мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.09 строк вирішення спору продовжений за клоптанням сторін, оскільки це передбачає ст.69 ГПК України.

21.10.09 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.

Відповідач у судовому засіданні надав відзив у якому заперечував проти задоволення позову та зазначав, що позивачем не було дотримано умов договору, а саме відповідно до п. 2.4 договору позивач разом з продукцією не передав супровідні документи та сертифікати якості товару, які зобов’язаний був передавати відповідачу.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

09.01.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." (покупець) було укладено договір поставки № 03-1/0901 (надалі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати системи кабельних трас та кабельно-провідникову продукцію, а покупець зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором приймати товар і оплатити його вартість.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 7.3 покупець сплачує постачальнику попередню оплату у розмірі 20% за кожну окрему партію відповідно до замовлення (п. 4.1).

Відповідно до п. 7.4. покупець проводить остаточний розрахунок за кожну окрему партію протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Згідно п.6.4. договору у випадку виявлення недоліків покупець зобов’язаний повідомити про це постачальника протягом 3 днів, з дати виявлення недоліків.

На виконання умов Договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 1014330,45 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи, та прийнято відповідачем відповідно до довіреностей на отримання цінностей копії яких належним чином засвідчені також наявні у матеріалах справи. Доказів виявлення недоліків відповідно до п. 6.4. договору відповідачем не надано.

Позивачем проводилась поставка за відсутності попереднього замовлення відповідача, але відповідачем товар приймався, про що свідчать підписи у графі отримувач видаткових накладних.

У ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписи ч. 2 ст. 9 цього Закону визначають, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 204787,55 грн., що підтверджується позивачем.

16.02.09 в зв’язку з несвоєчасним розрахунком була укладена додаткова угода №1 до договору поставки, про затвердження графіку погашення заборгованості за отриману продукцію. Відповідно графіку затвердженого додатковою угодою заборгованість відповідача була розбита на рівні частини (80954,29 грн.) помісячно з 27.03.09 по 28.12.09.

Відповідачем була проведена лише перша проплата відповідно до умов додаткової угоди. Таким чином відповідачем проводились розрахунки за отриману продукцію, а тому посилання представника відповідача на неотримання належних документів визнаються судом безпідставними, також зважаючи на відсутність доказів виявлення недоліків відповідно до п. 6.4. договору.

Матеріалами справи встановлено, що 08.07.09. відповідачем на адресу позивача направлено лист у якому відповідач визнає заборгованість та вказує на неможливість проведення розрахунків за додатковою угодою через світову фінансову кризу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до умов додаткової угоди заборгованість відповідача на момент пред’явлення позову складала 242862, 87 грн., а на момент винесення рішення 566680, 03 грн.

Таким чином зобов’язання по сплаті 161908,58 грн. відповідно до строків зазначених у додатковій угоді, ще не настало, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають припиненню у зв’язку з відсутність предмету спору.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 566680,03 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7186,07грн., три відсотки річних у сумі 898,25.

Судом встановлено, що на момент подачі позовної заяви до суду заборгованість відповідача складала 242862, 87 грн., таким чином пеня та три відсотки річних нараховуються на цю суму у строк визначений позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 319,38 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно заявлено вимоги, щодо стягнення пені, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань в розрахунку суду у сумі 2342,13 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Заявлені до відшкодування вимоги, щодо стягнення витрат пов’язаних з оплатою правової допомоги в розмірі 36429,43 грн. не підлягають стягненню виходячи з наступного.

Позивач, як на підставу надання юридичних послуг при вирішенні спору про стягнення з відповідача оплати за поставлений товар посилається на договір № 14/1806 від 18.06.09 укладений між ним та Адвокатським об’єднанням “De jure”, по-перше сума за якими є неспіврозмірною розміру позовних вимог.

Згідно до ч. 3 ст.48 ГПК України витрати що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведене у ст. 2 названого закону, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування в якості судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг тільки адвокатам, а не будь-яким представникам.

Зазначені витрати сплачені за договором № 14/1806 від 18.06.09 на надання юридичного обслуговування від 05.05.09 Адвокатського об’єднання “De jure” є результатом вільного волевиявлення при виконанні зобов’язання і не носять для відповідача обов‘язкового характеру, не відносяться судових витрат, не обумовлені поведінкою відповідача, оскільки є добровільно сплачені за господарським договором на користь іншого контрагента.

Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, підготовкою позовних матеріалів тощо, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті юридичних послуг не підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 80 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення 161’908,58 грн. припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." (03055, м. Київ, вул. Т. Тимофєєва, 3, код ЄДРПОУ 14073675) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" (04210, м. Київ, Оболонська набережна, 7, літ. А, корп. 2, оф. 2, код ЄДРПОУ 32946482) 566680 (п’ятсот шістдесят шість шістсот вісімдесят) грн. 03 коп. основного боргу, 319 (триста дев’ятнадцять) грн. 38 коп. –3% річних, 2342 (дві тисячі триста сорок дві) грн. 13 коп. - пені, 5693 (п’ять тисяч шістсот дев’яносто три) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одна) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                 І.Д. Курдельчук