Рішення № 6975760, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/56209.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм"

до Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Хліб-експорт"

про стягнення 261 992,66 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Давидович В.М. –представник

від відповідача Мартинович А.Б. –представник

Рішення оголошене 09.11.2009р. оскільки 05.10.2009р. та 20.10.2009р. розгляд справи відкладався в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Хліб-експорт" (далі –відповідач) 261 992,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 05.10.2009 року.

Ухвалою від 05.10.2009р. розгляд справи відкладено не 20.11.2009р. у зв’язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою від 05.10.2009р. розгляд справи відкладено на 20.10.2009р. у зв’язку з неявкою представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві № 17/2 від 17.08.2009р. та подав клопотання про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача 287470, 47 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №1604/1-КП (далі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався надати й відпустити, а відповідач –прийняти й оплатити сільгосппродукцію (товар), вигляд, кількість, якість і вартість якого визначаються відповідно до положень договору.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість товару складає 154833, 00 грн.

Згідно п. 6.1. договору оплата вартості товару що поставляється автомобільним транспортом здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 154833, 00 грн., що посвідчується рахунком-фактурою № 1767 від 21.04.2009р. та довіреністю серії ЯЛА № 923249 від 17.04.2009р.

В порушення умов договору наданий відповідачеві рахунок оплачений ним не був.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 154833, 00 грн.

У відповіді на лист-вимогу позивача № 06/04-1 від 04.06.2009р. відповідач борг визнає та посилається на скрутне фінансове становище як причину несплати боргу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

З урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 10.4. договору за прострочення оплати за отриманий товар відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення зобов’язання, від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 112 718, 06 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі семи відсотків вартості неоплаченого товару у сумі 10838, 31 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 526, 56 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 554, 54 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, представник позивача позовні вимоги підтримав, позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 2 874,71грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 626, 629, 712, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Хліб-експорт" (01033 м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 32111062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм" (52005, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул. Степна, 13; код ЄДРПОУ 31657105) 154833 (сто п’ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн. 00 коп. основного боргу, 112 718 (сто дванадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 06 коп. пені, 10838 (десять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 31 коп. штрафу, 6 554 (шість тисяч п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 2526 (дві тисячі п’ятсот двадцять шість) грн. 56 коп. 3 % річних, 2 874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 71 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення суду 12.11.2009р.