Рішення № 6974761, 30.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.09 Справа № 27/344/09

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс”, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ГЕБО”, м. Запоріжжя

          про стягнення 65 669 грн. 37 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Криворучко Д.О.,дов. № 19/75 від 25.08.09 р.

Від відповідача: не з’явився

Ухвалою господарського суду від 18.11.09 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

На підставі статті 85 ГПК України –30 листопада 2009 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Відкрите акціонерне товариство “Запоріжкокс”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ГЕБО”, м. Запоріжжя 65 669 грн. 37 коп., в тому числі 61 288 грн. 50 коп. заборгованості за договором підряду № 1557 від 04.06.2008 р., 3 187 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 1 193 грн. 87 коп. –три відсотка річних.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2009 р. порушено провадження у справі № 27/344/09 та призначено судове засідання на 18.11.2009 р.

У зв’язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача, ухвалою господарського суду від 18.11.09 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України. Судове засідання призначено на 30.11.09 р.

30.11.09 р. продовжено розгляд справи № 27/344/09.

30.11.2009 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 30.11.2009 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 18.11.09 р. та 30.11.09р. не з’явився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ГЕБО” в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 04.06.2008 р. між ВАТ “Запоріжкокс”, м. Запоріжжя та ТОВ “Науково-виробниче підприємство “ГЕБО”, м. Запоріжжя було укладено договір підряду № 1557.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язався в порядку та на умовах в даному договорі, на свій ризик виконати завданню замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботу по капітальному ремонту електрообладнання грейферного крану інв. № 3420371.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що для придбання матеріалів та обладнання позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 50% від вартості матеріалів та обладнання. Аванс надається відповідачу на строк не більше тридцяти календарних днів.

На виконання п. 2.7 договору, відповідачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0140 від 28.07.2008 р. на суму 61288 грн. 50 коп.

Рахунок був сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 168700 від 21.08.2008 р.

Відповідно до п. 9.2 договору, строк дії договору встановлюється з 04.06.2008 р. по 31.12.2008 р.

Таким чином, робота, передбачена п. 1.1 договору, повинна була бути виконана до 31.12.2008 р.

31.12.2008 р. дія договору № 1557 закінчилася, відповідач навіть не почав виконувати роботи, передбачені п. 1.1 договору.

Відповідачем не були повернені позивачу грошові кошти, отримані відповідачем в якості авансу у розмірі 61288 грн. 50 коп.

12.01.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 19/7 про зобов’язання відповідача перерахувати на банківський рахунок позивача грошову суму у розмірі 61288 грн. 50 коп., отриману відповідачем в якості авансу за договором № 1557 від 04.06.2008 р.

Листом № 049/71 від 27.02.2009 р. відповідач в повному обсязі визнав претензію позивача № 19/7 від 12.01.2009 р., але на день звернення позивача з позовом до суду не перерахував грошові кошти у розмірі 61288 грн. 50 коп., отримані в якості авансу.

Отже, листом від 27.02.09 р. № 049/71, який підписаний директором ТОВ “НВП “ГЕБО” Сушко Д.А., відповідач підтвердив та визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 61 288 грн. 50 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

           Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГКУ встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.           

Відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 61 288 грн. 50 коп. грошових коштів, отриманих в якості авансу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 187 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1193 грн. 87 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками: розмір втрат від інфляції за період з 04.02.09 р. по 28.09.09 р. становить 3 187 грн. 00 коп., 3% - річних за період часу з 04.02.2009 р. по 28.09.09 р. складають 1193 грн. 87 коп. Надані розрахунки є обґрунтованими, таким чином вимога позивача щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Відкрите акціонерне товариство “Запоріжкокс”, м. Запоріжжя правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи та у зв’язку з тим, що в матеріалах справи містяться письмові підтвердження визнання суми заборгованості відповідачем, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ГЕБО” (69095 м. Запоріжжя вул. Гоголя, буд. 163 А, кв. 50, ЄДРПОУ 31983790 п/р 2600410110901 в АБ «Металург»м. Запоріжжя МФО 313582) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс” (69600 м. Запоріжжя МСП-681, ЄДРПОУ 00191224 п/р 26003005410004 в АКБ «Індустріалбанк»МФО 313849) 61288 (шістдесят одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 50 коп. основного боргу, 3187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1193 (одна тисяча сто дев’яносто три) грн. 87 коп. 3 % річних, 656 (шістсот п’ятдесят шість) грн. 70 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 30.11.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

           Суддя С.С. Дроздова