Рішення № 6974726, 23.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.09 Справа № 27/331/09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Індустріал-Сервіс”, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс”, м. Запоріжжя

про стягнення 8 838 грн. 88 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Винокуров В.Ю., дов. б/н від 29.09.09 р.

Від відповідача: Криворученко Д.О., дов. № 19/75 від 25.08.09 р.

У судовому засіданні, відкритому 09.11.2009 р. оголошувалася перерва, на підставі ст. 77 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 23.11.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Індустріал-Сервіс”, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс”, м. Запоріжжя 7 838 грн. 88 коп., в тому числі 281 грн. 40 коп. –3 % річних, 2 447 грн. 08 коп. втрат від інфляції та 5 110 грн. 40 коп. пені.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2009 р. порушено провадження у справі № 27/331/09 та призначено судове засідання на 09.11.2009 р.

09.11.2009 р. у судовому засіданні позивач надав суду заяву щодо збільшення розміру позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача 10 181 грн. 30 коп., в тому числі 1 720 грн. 56 коп. –3 % річних, 2 055 грн. 54 коп. втрат від інфляції та 6 405 грн. 20 коп. пені (3 987 грн. 84 коп. за період з 14.04.2009 р. по 14.06.2009 р. та 2 417 грн. 36 коп. за період з 15.06.2009 р. по 25.07.2009 р.).

Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що позивач має право до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, приймається судом.

У судовому засіданні, відкритому 09.11.09 р. оголошувалася перерва, на підставі ст. 77 ГПК України. Судове засідання призначено на 23.11.09 р.

23.11.2009 р. продовжено слухання справи № 27/331/09.

23.11.2009 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 23.11.2009 р. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог та надав письмові доповнення до позовної заяви. Просить суд стягнути з відповідача 10181 грн. 30 коп.

Представник відповідача підтримав свої заперечення, викладені у письмовому відзиві, наданому у судовому засіданні, відкритому 09.11.09 р. (міститься у матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

20.02.2007 р. між ТОВ “Виробниче об’єднання “Індустріал-Сервіс” та ВАТ “Запорожкокс” укладено договір підряду № 479/88Р.

Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно п. 1.1. договору позивач зобов’язався в порядку та на умовах визначених у договорі, на свій ризик виконати по завданню відповідача, а відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити наступну роботу: капітальний та середній ремонт електродвигунів потужністю більш ніж 75 кВт, кранових електродвигунів, сварочних та силових трансформаторів, статоров електронасосів типу ЦГ.

Згідно з п. 2.4 договору оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем кожного місяця на підставі підписаних обома сторонами форм первісних документів (актів здачі –приймання виконаних робіт за формою КБ-2в) протягом 15 банківських днів з моменту надання позивачем рахунку при умові, що робота виконана належним чином та в строки, визначені договором.

Відповідно до п. 6.4 договору досудовий порядок урегулювання спору є обов’язковим.

На виконання умов договору позивачем були виконані роботи, які були прийняті відповідачем у вересні 2008р. по актам № 555Д на суму 32462,81грн., № 556Д на суму 16187,42грн., № 557Д на суму 15984,44грн., № 558Д на суму 17264,08грн., № 559Д на суму 15984,44грн.

Акти підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Всього позивачем було виконано робіт на загальну суму 97883,19грн.

04.03.2009р. позивач надіслав відповідачу лист вих. № 41 з вимогою оплатити грошові кошти у розмірі 97883 грн. 19 коп., згідно п. 4.2 договору, тобто протягом 15 банківських днів з моменту отримання даного листа.

До зазначеного листа було додано відповідний рахунок –фактуру № 95 від 04.03.2009 р. на суму 97883 грн. 19 коп.

Лист № 41 і є претензією, оскільки його зміст відповідає вимогам ч. 3 ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідач зазначений лист - вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.09 р. № 4/176/09, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Індустріал -Сервіс”, м. Дніпропетровськ задоволено у повному обсязі та стягнено з Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс”, м. Запоріжжя 97883 грн. 19 коп. заборгованості.

          Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач просить суд стягнути з позивача 1 720 грн. 56 коп. 3% річних за період з 07.04.09 р. по 06.11.09 р. та 2055 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань, за період з травня 2009 р. по вересень 2009 р. (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд дійшов висновку, що сума 3% річних у розмірі 1 720 грн. 56 коп., за період з 07.04.09 р. по 06.11.09 р. та 2055 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань з травня 2009 р. по вересень 2009 р. обґрунтовані.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 405 грн. 20 коп. пені (3 987 грн. 84 коп. за період з 14.04.2009 р. по 14.06.2009 р. та 2 417 грн. 36 коп. за період з 15.06.2009 р. по 25.07.2009 р.) за несвоєчасну оплату наданих послуг (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру суми пені).

Відповідно до п. 5.21 договору, що у разі прострочення оплати відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до договору, заяви позивача про збільшення розміру суми позовних вимог, пеня у розмірі 6 405 грн. 20 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Індустріал-Сервіс” правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс” (69600 м. Запоріжжя ГСП 681, п/р 26003005410004 у АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Індустріал -Сервіс” (49064 м. Дніпропетровськ вул. Мічуріна, 9 ЄДРПОУ 30619540, п/р 26005120608001 в Петровському відділенні КБ “Приватбанк”, МФО 305299) 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 56 коп. 3 % річних, 2 055 (дві тисячі п’ятдесят п’ять) грн. 54 коп. втрат від інфляції, 6 405 (шість тисяч чотириста п’ять) грн. 20 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 27.11.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

           Суддя С.С. Дроздова