Рішення № 6974008, 01.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.09 р.                     Справа № 16/279                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройстандарт” м.Макіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Моноліт” м.Донецьк

про стягнення 62795,34 грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Величко Л.В. – за довіреністю

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.09.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройстандарт” м.Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” м.Донецьк про стягнення 62795,34 грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 52294,82грн., суму інфляційних витрат в розмірі 3137,69грн., суму 3% річних в розмірі 773,68грн., суму пені в розмірі 6589,15грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 28.09.2009р. – 10год. 15хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

          Представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну № СРН-000407 від 16.02.2009р., рахунок-фактуру № СФ-000407 від 16.02.2009р., акт звірки взаєморозрахунків, несвоєчасну оплату переданих та прийнятих будівельних матеріалів, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані пеня та штрафні санкції.

          Позивач звернувся до суду з клопотанням від 15.10.2009р. про заміну неналежного відповідача у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю „Моноліт”) на Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Моноліт” м.Донецьк. Суд розглянув клопотання позивача та ухвалою від 15.10.2009р., відповідно до ст.24 ГПК України, здійснив заміну первісного відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт” – на Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Моноліт” м.Донецьк.

          Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Позивач надав до суду заяву від 17.11.2009р. про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 52294,82грн., суму інфляційних витрат в розмірі 784,42грн., суму 3% річних в розмірі 352,45грн., суму пені в розмірі 2409,95грн.

          Відповідач у відзиві за № 87 від 11.11.2009р. проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на відсутність права вимоги у позивача та відсутність правових підстав для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

          Відповідно до видаткової накладної № СРН-000407 від 16.02.2009р. позивач здійснив поставку будівельних матеріалів на користь відповідача на загальну суму 52294,82грн.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Таким чином, між сторонами склалися цивільні правовідносини відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Факт отримання будівельних матеріалів відповідачем підтверджується підписом його представника та печаткою підприємства на вказаній накладній.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки названою статтею не визначено форму пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка-фактури, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо.

Так у даній справі позивачем на адресу відповідача був направлений рахунок-фактура № СФ-000407 від 16.02.2009р. на оплату вартості поставлених будівельних матеріалів, що підтверджується поштовою квитанцією від 19.08.09р. № 6470. Отже права вимоги у позивача виникло з 27.08.2009р.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи Відповідач свої зобов`язання з оплати отриманих будівельних матеріалів не виконав в повному обсязі, до матеріалів справи доказів оплати будівельних матеріалів на суму 52294,82грн. не надано, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлені будівельні матеріали в розмірі 52294,82грн. є обґрунтованими, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 784,42грн., суми 3% річних в розмірі 352,45грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оскільки рахунок-фактура на оплату вартості поставлених будівельних матеріалів був направлений на адресу відповідача повторно 19.08.2009р., отже права вимоги у позивача виникло з 27.08.2009р.

          Позивачем здійснений розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 784,42грн. за період з серпня по жовтень 2009р., суми 3% річних в розмірі 352,45грн. за період з 27.08.2009р. по 16.11.2009р.

Наданий позивачем розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення суми пені в розмірі 2409,95грн., суд відмовляє в цій частині позову, виходячи з наступного:

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України договірна неустойка визначається за згодою сторін, та її розмір, порядок застосування визначаються виключно в договорі. Так, за прострочку грошових зобов’язань сторони можуть передбачити нарахування пені в розмірі, що встановлюється договором.

Оскільки у даному випадку між сторонами відсутні договірні відносини, у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційного розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

          На підставі ст.ст.525, 530, 615, 625, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройстандарт” м.Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Моноліт” м.Донецьк про стягнення суми заборгованості в розмірі 52294,82грн., суми інфляційних витрат в розмірі 784,42грн., суми 3% річних в розмірі 352,45грн., суми пені в розмірі 2409,95грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Моноліт” м.Донецьк (юридична адреса: б.Шевченка, б.85, кв.11, м.Донецьк, 83017; фактична адреса: вул.Східна 5, м.Донецьк, 83052; ЄДРПОУ 34876412; п/р 26002060058681 в Донецькій філії Приватбанку м.Донецьк, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройстандарт” м.Макіївка (юридична адреса: вул.Геологічна, 1, м.Макіївка, Донецька область, 86114; поштова адреса: вул.Р.Люксембург, 48 Б, м.Донецьк, 83050; ЄДРПОУ 34686961; п/р 26001002885000 в ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) суму заборгованості в розмірі 52294,82грн., суму інфляційних витрат в розмірі 784,42грн., суму 3% річних в розмірі 352,45грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 534,31грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 200,81грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 01.12.2009р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2, У справу 1

вик. Єрохіна В.В.