Рішення № 6973981, 03.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.09 р.                     Справа № 9/135                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

присекретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м.Донецьк

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк в особі філії „Металургійний комплекс”

про стягнення 5841грн.20коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Титов Я.А. – представник (за довіреністю б/н від 10.08.2009р.);

від відповідача: Задорожнюк І.В. – економіст юридичного відділу (за довіреністю №20-644 від 15.01.2007р.).

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк в особі філії „Металургійний комплекс” про стягнення заборгованості в розмірі 5841грн.20коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5169грн.60коп., 3% річних в розмірі 132грн.50коп. та інфляційних витрат в розмірі 539грн.10коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №3300000265 від 15.03.2007р., видаткові накладні №25/09-2 від 25.09.2008р., №10/10-2 від 10.10.2008р., №17/11-1 від 17.11.2008р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЗ №387980/2015 від 25.09.2008р., ЯОЗ №388080/2115 від 10.10.2008р., ЯОЗ №388910/2415 від 17.11.2008р., податкові накладні №25091 від 25.09.2008р., №10101 від 10.10.2008р., №1711 від 17.11.2008р., рахунки-фактури №25/09-1 від 25.09.2008р., №10/10-3 від 10.10.2008р., №17/11-1 від 17.11.2008р., претензію №1 від 17.03.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №17/45вх від 27.11.2009р., відповідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позов було заявлено до філії „Металургійний комплекс” Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк, яка не є юридичною особою.

18.11.2009р. позивачем надане клопотання б/н від 18.11.2009р., відповідно з яким останній уточнює назву відповідача, що була зазначена у позовній заяві, та просить вважати вірною назвою відповідача Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк в собі філії „Металургійний комплекс”.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

15.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м.Донецьк та Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь - металургійний завод”, м.Донецьк в особі філії „Металургійни комплекс” укладений договір №3300000265, відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується передати, а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити згідно умов даного договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення, надалі – товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №3300000265 від 15.03.2007р.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах. Вантажоодержувачем товару є покупець, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 6237грн.00коп., що підтверджується видатковими накладними №25/09-2 від 25.09.2008р., №10/10-2 від 10.10.2008р., №17/11-1 від 17.11.2008р. та податковими накладними №25091 від 25.09.2008р., №10101 від 10.10.2008р., №1711 від 17.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 12.10.2009р., 27.10.2009р., 11.11.2009р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів на видаткових накладних №25/09-2 від 25.09.2008р., №10/10-2 від 10.10.2008р., №17/11-1 від 17.11.2008р. та щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОЗ №387980/2015 від 25.09.2008р., ЯОЗ №388080/2115 від 10.10.2008р., ЯОЗ №388910/2415 від 17.11.2008р., надати відомості щодо знаходження у податковому обліку відповідача податкових накладних №25091 від 25.09.2008р., №10101 від 10.10.2008р., №1711 від 17.11.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних в графі „отримав(ла)”, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОЗ №387980/2015 від 25.09.2008р., ЯОЗ №388080/2115 від 10.10.2008р., ЯОЗ №388910/2415 від 17.11.2008р. (копії довіреностей наявні в матеріалах справи) та прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, видаткова накладна №25/09-2 від 25.09.2008р. не має безпосереднього посилання на договір №3300000265 від 15.03.2007р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної поставки є саме договір №3300000265 від 15.03.2007р., оскільки:

-          по-перше, в накладній №25/09-2 від 25.09.2008р. зазначено, що товар отриманий представником відповідача за довіреністю ЯОЗ №387980/2015 від 25.09.2008р., в свою чергу у вказаній довіреності підставою отримання цінностей зазначено договір №3300000265 від 15.03.2007р.;

-          по-друге, у податковій накладній №25091 від 25.09.2008р. умовою поставки зазначено договір №3300000265 від 15.03.2007р.;

-          по-третє, позивачем надані письмові пояснення №30/09-1 від 30.09.2009р., відповідно до яких останній зазначає, що під час дії договору №3300000265 від 15.03.2007р. між позивачем та відповідачем інших правовідносин не існувало.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10-ти банківських днів від дати його поставки, якщо інше не обумовлене у додаткових угодах. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

На сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки-фактури №25/09-1 від 25.09.2008р., №10/10-3 від 10.10.2008р., №17/11-1 від 17.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків відповідачу в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що рахунки отримані відповідачем разом із товаром, оскільки п.3.2 договору встановлено, що за фактом відвантаження товару продавець надає покупцю, зокрема, рахунок-фактуру. Наразі, будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідних рахунків не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції в розмірі 1067грн.40коп. Однак, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 5169грн.60коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1 від 17.03.2009р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар (вказана вимога отримана представником відповідача 20.03.2009р., про що свідчить відповідний напис на повідомленні про вручення поштового відправлення). Як зазначено позивачем, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 5169грн.60коп.

Одночасно, у судовому засіданні 03.12.2009р., представник відповідача визнав, що постачання товарно-матеріальних цінностей відповідачу здійснювалось, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем існує та обов’язок щодо сплати зазначеної суми прострочений.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 5169грн.60коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірної продукції, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5169грн.60коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 132грн.50коп. та інфляційних витрат в розмірі 539грн.10коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 539грн.10коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 132грн.50коп. за період прострочення з 10.10.2008р. по 14.09.2009р. (з урахуванням кожної накладної).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача суд вважає, що зазначені ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 539грн.10коп. та 3% річних в розмірі 132грн.50коп. підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3906грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Титовим Яном Анатолійовичем підтверджуються договором про надання адвокатських послуг №03/08 від 03.08.2009р., відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов`язується надати замовнику весь комплекс адвокатських послуг, пов`язаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів замовника, пов`язаних зі стягненням боргу за поставлений та неоплачений товар з підприємства Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод”, м.Донецьк в особі філії „Металургійний комплекс”. Пунктом 4.1 договору визначена вартість наданих адвокатом послуг замовнику, яка складає 3906грн.00коп., розрахунок робіт визначається додатковими угодами. Також сторонами підписані відповідні додаткові угоди №1 від 07.08.2009р., №2 від 11.05.2009р., №3 від 17.08.2009р.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №08 від 17.08.2009р. на суму 3906грн.00коп., призначенням платежу за яким є сплата за згідно договору про надання адвокатських послуг №03/08 від 03.08.2009р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2887 від 23.04.2008р. на ім`я Тітова Яна Анатолійовича.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як зазначено вище, пунктом 4.1 договору встановлено, що сума оплати становить 3906грн.00коп. Дана сума сплачена позивачем відповідно до прибуткового касового ордеру від 17.08.2009р.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Титова Яна Анатолійовича у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи № 9/135, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3906грн.00коп. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у трьох судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №9/135, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 195грн.30коп.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 3906грн.00коп. підлягає частковому задоволенню на суму в розмірі 195грн.30коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м.Донецьк до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк в особі філії „Металургійний комплекс” про стягнення заборгованості в розмірі 5841грн.20коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5169грн.60коп., 3% річних в розмірі 132грн.50коп. та інфляційних витрат в розмірі 539грн.10коп. – задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод” (за адресою: вул. Івана Ткаченко, 122, м. Донецьк, 83062, р/р 26000198063161 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси” (за адресою: вул.Майська, 66, м. Донецьк, 83000, р/р 26002198043941 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 34499935) суму основного боргу в розмірі 5169грн.60коп., 3% річних в розмірі 132грн.50коп. та інфляційні витрати в розмірі 539грн.10коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 195грн.30коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 03.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Текст рішення підписано 04.12.2009р.