Рішення № 6973361, 26.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.09 р.                     Справа № 22/112                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Іннко”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 02046512,

до відповідача, Приватного підприємства „Ніка-Плюс А”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 33454322,

про стягнення 7470,50 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Сухаревська О.П. – юриск.-т.,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Іннко”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Відповідача, Приватного підприємства „Ніка-Плюс А”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 7470,50 грн. за договором поставки №б/н від 27.09.2006р.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки №б/н від 27.09.2006р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки №б/н від 27.09.2006р. разом із специфікацією до нього; видаткових накладних №0-00000064 від 29.09.2006р., №0-00000065 від 02.10.2006р.; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯММ №429427 від 28.09.2006р.; листа-вимоги №23/07-юр від 10.02.2009р. та підтвердження його відправлення Відповідачу; рахунку-фактури №0-000032 від 27.09.2006р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує статтями 16, 20, 526 Цивільного кодексу України, статтями 1, 54, 57, 82 Господарського процесуального кодексу України.

          22.10.2009р. через канцелярію суду Позивачем надано заяву без номеру та дати про уточнення позовних вимог. За змістом даного клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю „Іннко” зменшило позовні вимоги та фактично визначило їх у розмірі 7402,01 грн., а також представило суду виписки з банку на підтвердження часткової оплати поставленого товару Відповідачем.

          04.11.2009р. представником Позивача суду надані пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що між ним та Приватним підприємством „Ніка-Плюс А” укладений лише договір №б/н від 27.09.2006р. та постачання спірного товару здійснювалось у відповідності до п.1.3 цього договору, тобто товар переданий уповноваженій особі Відповідача на його транспортному засобі зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю „Іннко”. Крім того, Позивач стверджує, що посилання на номер договору у видаткових накладних це помилка, яка пояснюється технічними можливостями програми бухгалтерського обліку, котра у автоматичному режимі виставляє свою нумерацію від початку установлення програми.

18.11.2009р. представником Позивача у друге подано заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшено позовні вимоги та визначено їх у розмірі 5402,01 грн. В обґрунтування зазначеного Позивачем надано банківську виписку від 30.10.2009р.

           На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до уваги вказані заяви та розглядає справу з урахуванням їх змісту.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про уточнення позову.

Представник Відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані документи не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як місцезнаходження Приватного підприємства „Ніка-Плюс А”, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір поставки №б/н від 27.09.2006 року.

За змістом даного правочину Позивач (Постачальник) зобов’язується передати Відповідачу (Покупцю) у власність товар, а останній зобов’язується прийняти його та сплатити на умовах, визначених договором.

Як передбачено пунктом1.2 спірного договору повний перелік товару зазначається у специфікаціях, які є його невід’ємною частиною.

Згідно специфікації до договору №б/н від 27.09.2006р. Позивач повинен поставити, а Відповідач прийняти та оплатити пшеницю 6 класу у кількості 150т за ціною з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 680,00 грн. за 1т.

Згідно положень статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з видатковою накладною №0-00000064 від 29.09.2006р. Постачальник передав товар у кількості 77,84т. загальною вартістю 52931,51грн. Покупцеві та за видатковою накладною №0-00000065 від 02.10.2006р. у кількості 11,15т. на суму 7470,50 грн.

Матеріали справи містять рахунок-фактуру №0-000032 від 27.09.2006р. на сплату товару у сумі 52931,51 грн., поставленого за видатковою накладною №0-00000064 від 29.09.2006р.

Як вбачається з даних банківської виписки, 29.09.2006р. та 02.10.2006р. Відповідачем здійснено оплату за зернопродукти згідно рахунку №32 від 27.09.2006р. у загальному розмірі 53000,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що зобов’язання зі сплати отриманого товару за накладною №0-00000064 Приватним підприємством „Ніка-Плюс А” виконано.

Щодо видаткової накладної №0-00000065 від 02.10.2006р. на суму 7470,50 грн., то суд вважає, що вона не може розглядатися як доказ передачі товару Відповідачу в межах умов договору №б/н від 27.09.2006 року, оскільки в ній не міститься жодного посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір. Навпроти, в якості підстави постачання зазначено договір №555/С від 27.09.2006 року.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Тому, виходячи з викладеного, не можуть прийматися до уваги пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю „Іннко” відносно укладення між сторонами лише договору №б/н від 27.09.2006р. та помилкового посилання на інший номер договору у первинній документації.

Також слід зазначити, що у специфікації від 27.09.2006р. сторони дійшли згоди щодо найменування та асортименту товару, поставка якого буде здійснена у межах спірного договору, а саме пшениці шостого класу.

Накладна №0-00000065 від 02.10.2006р. вказує на поставку пшениці без визначення її класу. Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про неідентичність товару, зазначеному у специфікації до договору, та фактично поставленого Відповідачу. Крім того, кількість, ціна за тону та вартість поставленого товару за даною накладною взагалі не співпадають з даними критеріями, узгодженими в специфікації.

Отже, з зазначеного первинного документу не вбачається поставка обумовленого договором товару.

Так само не підтверджують факт передачі товару в межах договору №б/н від 27.09.2006 року Позивачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки вони не містять посилання на даний договір. Крім того, підпис особи, що визначена у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯММ №429427 від 28.09.2006р. візуально не співпадає з підписом, що містить видаткова накладна №0-00000065 від 02.10.2006р.

З огляду на викладені обставини, суд не приймає до уваги твердження Позивача, щодо передачі товару у відповідності до п.1.3 спірного договору, тобто уповноваженій особі Відповідача.

Витяг з рахунку Позивача, що вказує на оплату 30.10.2009р. Відповідачем 2000,00грн. також не може розглядатись як доказ заявлених вимог Позивача, оскільки містить формулювання призначення платежу «оплачено за зернопродукти, згідно акту звіряння від 01.10.2009р.”, проте, зазначеного акту до матеріалів справи не надано. Суд не має можливості з’ясувати чи співпадають найменування товару поставленого за долученими до матеріалів справи накладними та оплаченого Відповідачем.

Крім того, враховуючи сплату Приватним підприємством „Ніка-Плюс А” товару поставленого у відповідності до накладної №0-00000064 від 29.09.2006р., виписка банку від 30.10.2009р. не підтверджує нарахування Позивачем заборгованості саме у розмірі 5402,01грн.

Інших доказів передачі товару Відповідачу в межах умов спірного договору Позивач не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 ГПК України доказів, факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором №б/н від 27.09.2006 року не доведено.

З огляду на викладене, в позовних вимогах слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

ВИРІШИВ:

1.В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю „Іннко”, м.Донецьк, до відповідача, Приватного підприємства „Ніка-Плюс А”, м.Донецьк, про стягнення 5402,01 грн. відмовити.

2.Рішення оголошено у судовому засіданні 26.11.2009 року.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

4.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя