Рішення № 6972575, 07.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.09р.Справа № 17/309-09 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ

до Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго", м. Перещепине Дніпропетровської області

про стягнення 193 606 грн. 94 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Чижевська Р.В., довір. № 170/10 від 26.12.08р.;

від відповідача: Колінко Т.А., довір. № 12/ю від 01.12.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі –позивач) звернулася до господарського суду із позовом, у якому просить стягнути з Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" (надалі - відповідач) кошти у сумі 193 606 грн. 94 коп. заборгованості, у тому числі: 110 619 грн. 88 коп. основного боргу, 12 305 грн. 36 коп. пені, 59 741 грн. 25 коп. інфляційних, 10 940 грн. 45 коп. 3% річних. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором № 06/06-1653 ТЕ-3 від 29.12.06р.

Відповідач позовні вимоги визнає частково. У відзиві на позов вказує на те, що заборгованість утворилась в зв’язку з нестабільним надходженням грошових коштів від споживачів теплової енергії. Також, зазначає, що нарахування штрафних санкцій припиняються через шість місяців, з дня коли зобов’язання повинно було бути виконано, а тому позивачем неправомірно нарахована пеня на борг, що виник з грудня 2007 року.

Представник позивача у судовому засіданні проти відзиву заперечує та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

29.12.2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 06/06-1653 ТЕ-3 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (надалі –Договір) та низку додаткових угод до нього, згідно з умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця протягом січня –квітня 2007 року природний газ, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити поставлений природний газ на умовах даної угоди (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 5.1 вказаного договору вартість газу за 1000 м3 становить суму 470 грн. 26 коп., без врахування ПДВ, а вартість транспортування природного газу складає розмір 92 грн. 00 коп., без врахування ПДВ.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу (п. 3.3 Договору).

Так, господарським судом встановлено, що протягом періоду з січня по квітень 2007 року позивач належним чином виконав свої Договірні зобов’язання та поставив природного газу у загальному обсязі 902,726 тис.м3, що підтверджується щомісячними актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, які є в матеріалах справи (а.с. 21-24), загальною вартістю на суму 309 634 грн. 21 коп.

Згідно з п. 6.1 зазначеного вище договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться двома етапами, а саме: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу –до 10-го числа поточного місяця; подальші оплати провадяться плановими платежами по 33% - до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, як вбачається з документів долучених до матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов’язання виконав частково, а саме розрахувався за поставлений у спірний період природний газ у сумі 199 014 грн. 33 коп., внаслідок чого у останнього виникла основна сума заборгованості в розмірі 110 619 грн. 88 коп.

Відповідно до пункту 7.2 Договору відповідач має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, яка згідно обґрунтованого розрахунку позивача за період з 12.04.09р. по 12.10.09р. становить 12 305 грн. 36 коп.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу додатково до суми основного боргу збитки від інфляції в розмірі 59 741 грн. 25 коп. за період з лютого 2007 року по вересень 2009 року, а також за період з 11.02.07р. по 12.10.09р. суму 10 940 грн. 45 коп. 3% річних з простроченої суми, розмір яких підтверджується обґрунтованими розрахунками позивача.

Доказів добровільного погашення існуючої спірної заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.

З урахуванням встановлених обставин вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони є суб’єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі спірного Договору і є господарськими зобов’язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ч.ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно до приписів ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Пунктом 7.5. Договору передбачено, що неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом, тому, господарський суд вважає за доцільне зазначати про правомірність нарахування позивачем, за порушення грошових зобов'язань, розміру пені та штрафних санкцій, оскільки період їх нарахування визначений сторонами Договору.

Разом з тим, господарський суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як на перешкоди у своєчасному виконанні своїх грошових зобов’язань саме на: неплатоспроможність певної частини населення, що є загальновідомим фактом, який також встановлено та підтверджено судом, при цьому доказом того, що газ замовника, транспортування якого здійснює виконавець, згідно п. 1.3 Договору, призначений виключно для потреб населення. До того ж, надані відповідачем відомості про те, що станом 01.12.09р. дебіторська заборгованість становить 2104,7 тис. грн., та кредиторська –1221,4 тис. грн. в силу чинних положень законодавства вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір належної до стягнення з відповідача на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пені до 10% від її розміру, тобто у стягненні пені в сумі 11 070 грн. 99 коп. – відмовити.

В силу статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 110 619 грн. 88 коп. основного боргу, 1 230 грн. 54 коп. пені, 59 741 грн. 25 коп. індексу інфляції та 10 940 грн. 45 коп. 3% річних.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, не враховуючи зменшений судом розміру пені, так як підстави для її нарахування підтверджені, а сума розрахованої пені правомірна.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" (51221, м. Перещепине Дніпропетровської області, вул. Степова, 1-а; ЄДРПОУ 24995080) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ЄДРПОУ 31301827) суму 110 619 грн. 88 коп. (сто десять тисяч шістсот дев'ятнадцять грн. 88 коп.) основного боргу, 1 230 грн. 54 коп. (одну тисячу двісті тридцять грн. 54 коп.) пені, 59 741 грн. 25 коп. (п’ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок одна грн. 25 коп.) індексу інфляції, 10 940 грн. 45 коп. (десять тисяч дев’ятсот сорок грн. 45 коп.) 3% річних, 1 936 грн. 06 коп. (одна тисяча дев’ятсот тридцять шість грн. 06 коп.) державного мита, 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –04.12.09р.