Рішення № 6971962, 30.11.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.09р.Справа № 33/379-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська хімічна компанія", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", м. Вільногірськ

про стягнення 70 636 грн. 59 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Титюк Є.О. (директор), довідка з ЄДРПОУ АА № 209149

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша українська хімічна компанія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногріське скло" про стягнення 44 180 грн. 00 коп. - основного боргу, 22 563 грн. 69 коп. - інфляційних втрат, 3 892 грн. 91 коп. - 3% річних і витрат по справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 27.10.2009 року.

26.10.2009 року відповідачем надана телеграма про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009 року розгляд справи відкладено на 11.11.2009 року.

11.11.2009 року відповідач звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника ТОВ "Вільногірське скло", а також з метою надання можливості останньому погасити суму основного боргу в добровільному порядку.

З 11.11.2009 року слухання справи було перенесено на 24.11.2009 року, з 24.11.2009 року –на 30.11.2009 року.

В судове засідання 30.11.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 30.11.2009 р., відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2009 р., 27.10.2009 р., суду не надані.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

В судовому засіданні 30.11.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 1-12/06 (далі –Договір).

          Відповідно до умов Договору постачальник зобов’язується поставити товар, а покупець взяв на себе зобов’язання прийняти та сплатити за товар.

Відповідно до пунктів 1.2., 3.1., 3.2. Договору терміни поставки, кількість продукції та ціна на продукцію обумовлюються в додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 4.1. Договору продукція поставляється постачальником залізничним транспортом у критих вагонах на станцію Вільногірськ Придніпровської залізниці.

Згідно з пунктом 4.2. Договору поставка вважається виконаною з дати оформлення органами Митної служби України ВМД.

Згідно з пунктом 5.1. Договору розрахунки за продукцію, що постачається, проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у встановленому порядку:

-          100% від суми договору протягом 15 календарних днів з дати поставки продукції покупцю.

Згідно з пунктом 5.2. Договору датою поставки продукції для мети взаєморозрахунків, вважається дата оформлення органами Митної служби України ВМД окремо взятої партії.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 55 040 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 22.01.2007 року (а.с. 13).

Таким чином, позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується підписами і печатками уповноважених представників сторін на видатковій накладній.

11.09.2007р. позивач направив відповідачеві претензію № 1 з вимогою сплатити заборгованість (а.с. 14-17).

Відповідач свої зобов’язання за Договором в частині оплати за товар виконав частково, сплативши позивачу 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи. Крім того, позивачем було списано 1 тн. продукції на суму 860 грн. 00 коп.

28.09.2009 р. позивачем на адресу відповідача направлений акт звірки взаємних розрахунків сторін, який залишений останнім без відповіді (а.с. 18-19).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду доказів своєчасного виконання зобов’язання щодо оплати товару.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 44 180 грн. 00 коп. , докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у сумі –22 563 грн. 69 коп. та 3 % річних - 3 892 грн. 91 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі –44 180 грн. 00 коп. - основного боргу за договором поставки № 1-12/06 від 04.12.2006 року, 22 563 грн. 69 коп. – інфляційних втрат, 3 892 грн. 91 коп. –3% річні.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, код ЄДРПОУ 30809384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська хімічна компанія" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 74-Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 33226752) 44 180 (сорок чотири тисячі сто вісімдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 22 563 (двадцять дві тисячі п’ятсот шістдесят три) грн. 69 коп. - інфляційних втрат, 3 892 (три тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 91 коп. - 3% річних, 706 (сімсот шість) грн. 36 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України 02.12.2009 року