Рішення № 6971963, 30.11.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.09р.Справа № 33/359-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", м. Кривий Ріг

про стягнення 382 832 грн. 73 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Грецька Г.В., довіреність б/н від 30.03.2009 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна" про стягнення 365 008 грн. 67 коп. - основного боргу по договору поставки № 12Р-09 від 15.01.2009 року, 2 908 грн. 76 коп. - інфляційних, 7 520 грн. 38 коп. - пені, 1 064 грн. 76 коп. - 3% річних, 6 330 грн. 16 коп. - 0,05% в день та витрати по справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 06.10.2009 року.

06.10.2009 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2009 року розгляд справи відкладено на 21.10.2009 року.

З 21.10.2009 року слухання справи було перенесено на 04.11.2009 року, з 04.11.2009 року –на 24.11.2009 року, з 24.11.2009 року –на 30.11.2009 р.

Ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2009 року продовжено строк вирішення спору у справі № 33/359-09 до 20.12.2009 року.

В судове засідання 30.11.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 30.11.2009 р., відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2009 р., 06.10.2009 р., суду не надані.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

В судовому засіданні 30.11.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2009 року між позивачем ( постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 12Р-09 (далі –Договір).

          Відповідно до умов Договору постачальник взяв на себе зобов’язання поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього.

          Відповідно до пункту 1.2. Договору асортимент та кількість товару визначаються в накладних (Специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного Договору.

          Відповідно до пункту 1.5. Договору загальна кількість товару, що поставляється та загальна вартість даного Договору визначаються сумою всіх накладних (Специфікацій) до даного Договору.

          Відповідно до пункту 3.3. Договору при передачі товару постачальник зобов’язаний передати покупцю наступні документи: накладну (Специфікацію); товарну накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріпленою печаткою постачальника. Товар вважається переданим з моменту оформлення шляхом відмітки про його отримання на примірнику накладної (Специфікації).

Згідно з пунктом 3.4. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару.

          Згідно з пунктом 4.1. Договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з моменту передачі постачальником покупцю кожної окремої партії товару на підставі накладної (Специфікації).

          Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, поставив відповідачу товар на загальну суму 713 105 грн. 13 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 56-80).

Відповідач свої зобов’язання за Договором в частині оплати за товар виконав частково, сплативши позивачу 348 096 грн. 46 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 15-55).

          08.09.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 123) щодо оплати існуючої суми заборгованості в розмірі 365 008 грн. 67 коп., яка залишена останнім без відповіді (а.с. 81).

          09.09.2009 року між позивачем та відповідачем проведено акт звірки взаємних розрахунків, яким відповідачем фактично підтверджено існуючу заборгованість.

          Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 365 008 грн. 67 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, фактично визнаються відповідачем в підписаному акті звірки взаємних розрахунків станом на 09.09.2009 р. та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2. Договору, в разі порушення покупцем зобов’язань по оплаті товару він зобов’язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми, що відповідає ціні товару, оплата якого прострочена, за кожний день прострочення оплати, пеня складає 7 520 грн. 38 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

          Відповідно до пункту 5.3. Договору в разі порушення покупцем зобов’язань по оплаті товару він зобов’язується оплатити постачальнику відсотки в розмірі 0,05% в день від суми, що відповідає ціні товару, оплата якого прострочена, з моменту передачі товару до дня його фактичної оплати, 6 330 грн. 16 коп. –0,05 % за прострочення виконання зобов’язання підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, сума інфляційних –2 908 грн. 76 коп. та 3 % річні - 1 064 грн. 76 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 365 008 грн. 67 коп. - основного боргу по договору поставки № 12Р-09 від 15.01.2009 року, 2 908 грн. 76 коп. - інфляційних, 7 520 грн. 38 коп. - пені, 1 064 грн. 76 коп. - 3% річних, 6 330 грн. 16

коп. - 0,05% за прострочення виконання зобов’язання.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 5д, код ЄДРПОУ 32633389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" (49102, м. Дніпропетровськ, вул. Будьоного, 1д, код ЄДРПОУ 20206809) 365 008 (триста шістдесят п’ять тисяч вісім) грн. 67 коп. - основного боргу, 2 908 (дві тисячі дев’ятсот вісім) грн. 76 коп. - інфляційних, 7 520 (сім тисяч п’ятсот двадцять) грн. 38 коп. - пені, 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 76 коп. - 3% річних, 6 330 (шість тисяч триста тридцять) грн. 16 коп. - 0,05% за прострочення виконання зобов’язання, 3 828 (три тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 33 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України 03.12.2009 року