Рішення № 6971320, 02.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2009Справа №2-24/5470-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія", ( 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, ідентифікаційний код 25412086)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Южцентрострой-3" ( 96400, АР Крим, смт Чорноморське, вул. Індустріальна, 5 / 95050, АР Крим, м. Сімферополь вул. Л. Чайкіної, 1, оф. 422, ідентифікаційний код 31099390, ідентифікаційний код 31099390)

про стягнення 38 217,44 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Котелевець В.І. – представник, довіреність № 7043 від 17.12.2008 р.

Від відповідача – Каліна Н.В., довіреність б.н. від 01.10.2009 р., у справі

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Українська гірничо-металургійна компанія" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Южцентрострой-3" про стягнення з відповідача на користь позивача - Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" на поточний рахунок 26007301327070 Кримського центрального відділення «Промінвестбанку», м. Сімферополь, МФО 324430 Кримської регіональної філії Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" : суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 35307,52 грн., пені у розмірі 2575,90 грн., три проценти річних у розмірі 334,02 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 382,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору поставки № 75/07-08 псм від 04.04.2008р., відповідачем належним чином не виконувались зобов’язання щодо оплати поставленої продукції, на підставі чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Южцентрострой-3" сформувалась заборгованість, у зв’язку з чим позивач і звернувся до Господарського суду АР Крим.

У судовому засіданні представником позивача була надана заява в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16439,65 грн. та стягнути з відповідача 18000,00 грн. основного боргу, 378,83 грн. – інфляційних витрат, 342,50 грн. – 3 % річних, 2553,24 грн. – пені.

Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги визнає частково. Так, відповідач підтверджує отримання ним товару за накладними, проте зазначає, що поставка зазначеного товару носила позадоговірний характер, а тому позивач позбавлений права застосовувати пеню до відповідача, у зв’язку з чим просить суд відмовити у задоволенні пені. Крім того, відповідач у судовому засіданні повідомив, що при розрахунку суми позову позивачем не було враховану сплату, здійснену відповідачем платіжним дорученням № 596 від 17.11.2009 р. у розмірі 3000,00 грн., у зв’язку з чим просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

04.07.2008 р. між ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія"(Постачальник) та ТОВ "Южцентрострой-3" (Покупець) був укладений договір № 75/07-08 псм (а.с. 25-28).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах, викладених у договорі, металопрокат (у подальшому по тексту «Продукція»). Асортимент, кількість, якість та ціна продукції вказані у специфікації (Специфікаціях) та/або у рахунку – фактурі, які оформлюються у вигляді додатків до цього Договору та є його невід’ємною частиною.

Ціна продукції є договірною ціною між Постачальником та Покупцем та вказується у Специфікації (Специфікаціях) або рахунку – фактурі, які є невід’ємною частиною даного Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, Постачальник здійснює відвантаження продукції протягом 3-х днів після 100 % оплати її вартості та подачі транспортного засобу Покупця (або Перевізника).

Строк сплати продукції вказується у рахунку – фактурі, та здійснюється Покупцем шляхом перерахування 100 % передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 6.3 Договору).

Особливі умови оплати можуть оговорюватися сторонами в специфікації або рахунку – фактурі (п. 6.5 Договору).

Згідно з п. 12.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом серпня 2008 р. по листопад 2008 р. були здійснені поставки товару – виробів з металу, на загальну суму 64632,89 грн., про що свідчать відповідні видаткові накладні (а.с.37-45).

Відповідачем зазначений товар був прийнятий, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладних, а також довіреності на отримання товаро – матеріальних цінностей (а.с.46-49).

З матеріалів справи вбачається, що на сплату поставленого товару позивачем також були надані відповідачу рахунки на сплату вартості отриманого товару.

З виписок з банківського рахунку позивача вбачається, що відповідачем були здійснені часткові сплати вартості отриманого товару із посиланням у призначенні платежу на надані позивачем рахунки на загальну суму 30193,24 грн., у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 34439,65 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 19.03.2009 р. за вих. № 89, яка була отримана останнім 01.04.2009 р. (а.с. 28-35).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару, довіреністю на отримання та частковою оплатою відповідачем поставленого товару.

Представник відповідача факт отримання товару за накладними, вказаними у позовній заяві підтверджує.

У судовому засіданні представником позивача була надана заява в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16439,65 грн. та стягнути з відповідача 18000,00 грн. основного боргу, 378,83 грн. – інфляційних витрат, 342,50 грн. – 3 % річних, 2553,24 грн. – пені.

Судом встановлено, що сума основного боргу була зменшена у зв’язку зі сплатою відповідачем 16439,65 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем платіжним дорученням від 06.08.2009 р. було сплачено 1406,99 грн., від 04.09.2009 р. – 3032,66 грн., від 10.09.2009 р. – 3000,00 грн., 06.10.2009 р. – 3000,00 грн., 12.10.2009 р. – 3000,00 грн., 04.11.2009 р. – 3000,00 грн., що разом становить 16439,65 грн.

Судом встановлено, що сума у розмірі 10439,65 грн., сплачена платіжними дорученнями від 06.08.2009 р., від 04.09.2009 р., від 10.09.2009 р., 06.10.2009 р., була сплачена відповідачем до звернення позивача з відповідним позовом до суду (07.10.2009 р. – згідно запису представника позивача на позові про здачу його нарочним до канцелярії суду).

Отже на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму у розмірі 10439,65 грн. Таким чином в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, з платіжного доручення № 596 від 17.11.2009р. вбачається, що відповідачем також в рахунок заборгованості за отриманий товар сплачено 3000,00 грн., також, як зазначалось, судом встановлено, що платіжними дорученнями від 12.10.2009 р. сплачено відповідачем 3000,00 грн., від 04.11.2009 р. сплачено 3000,00 грн.

Із зазначеного вбачається, що вказані суми заборгованості були сплачені відповідачем після звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку (07.10.2009 р.).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 9000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Таким чином, судом встановлено, що на день розгляду справи за відповідачем існує заборгованість зі сплати отриманого товару відповідно до накладних у розмірі 15000,00 грн.

Наявність заборгованості у вказаному розмірі підтверджено відповідачем у судовому засіданні та ц відзиві на позов.

Відповідачем не було надано доказів виконання свого зобов’язання щодо сплати отриманого товару у повному обсязі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов’язання - поставлений товар, а відповідачем зазначений товар був прийнятий, але сплачений лише частково. У зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар підлягають частковому задоволенню у розмірі 15000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 378,83 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2009 р. по червень 2009 р. та 342,50 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов’язання за період 08.04.2009 р. по 06.08.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, судом було встановлено факт прострочення з боку відповідача щодо сплати вартості отриманого товару після спливу 7 днів після отримання вимоги позивача про сплату від 19.03.2009 р.

Розглянувши розрахунок індексу інфляції та 3 % річних, судом встановлено, що останній виконай із дотриманням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо строку виконання зобов’язання, та здійснений у відповідності з встановленим обставинами справи.

З урахуванням викладеного суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 342,50 грн. 3 % річних та 378,873 грн. індексу інфляції з урахуванням сум, вказаних у заяві про зменшення позовних вимог.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2553,24 грн. пені за загальний період з 09.04.2009 р. по 05.08.2009 р.

Стягнення пені позивач обґрунтовує посиланням на п. 8.3 договору № 75/07-08 псм від 04.07.2008 р., відповідно до якого у випадку порушення строків оплати (п. 6.3, 6.5) Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

В силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідач у відзиві на позов просить у задоволенні вимог щодо стягнення 2553,24 грн. пені відмовити, посилаючись на те, що відвантаження продукції відбулося за межами договору № 75/07-08 псм від 04.04.2008р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У первинних документах (видаткових накладних) відсутнє жодне посилання на таку підставу здійснення поставки, як договір № 75/07-08 псм від 04.07.2008 р., навпроти підставою продажу у накладних визначений договір б.н. від 25.06.2008 р.

Більш того, у рахунках – фактурах, долучених позивачем до матеріалів справи є посилання на договір № 75/07-08 від 25.06.2008 р., проте у рахунках – фактурах, які були отримані відповідачем за цим же номером та датою, взагалі відсутні які-небудь посилання на договір.

Оригінали рахунків-фактур, отриманих відповідачем, були оглянуті у судовому засіданні, копії залучені до матеріалів справи.

Крім того, умовами договору, зокрема п. 6.3 договору від 04.07.2008р., передбачено умови сплати товару шляхом 100 % передоплати на розрахунковий рахунок позивача, проте з матеріалів справи вбачається, що поставка товару була здійсненна позивачем без попередньої оплати його вартості, тобто умови оплати, передбачені п. 6.3 Договору не були дотримані.

Також, умовами договору передбачено, що особливі умови оплати можуть бути оговорені сторонами у специфікаціях або рахунках – фактурі (п. 6.5 Договору). В даному випадку специфікації та рахунки – фактури, які постачальник виставляв покупцю не містять у особі застережень щодо особливого порядку оплати, визначення інших строків тощо.

Тобто, оскільки судом було встановлено, що відносини між сторонами щодо поставки металопрокату носять позадоговірної характер, тобто на них не можуть поширюватися умови договору № 75/07-08 псм від 04.07.2008 р., зокрема щодо встановленої відповідальності відповідача у вигляді пені, а позивачем не було надано доказів укладенні іншого правочину щодо відповідальності відповідача у вигляді пені, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2553,24 грн. пені.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07.12.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южцентрострой-3" ( 96400, АР Крим, смт Чорноморське, вул. Індустріальна, 5 / 95050, АР Крим, м. Сімферополь вул. Л. Чайкіної, 1, оф. 422, ідентифікаційний код 31099390, ідентифікаційний код 31099390) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія", ( 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, ідентифікаційний код 25412086) 15000,00 грн. заборгованості, 378,83 грн. індексу інфляції, 342,50 грн. – 3 % річних, 247,21 грн. державного мита та 154,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 9000,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення 10439,65 грн. заборгованості та 2553,24 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.