Постанова № 696944, 29.05.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                   61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

                                                                                                            Головуючий 1 інстанції:

                                                                                                                  суддя Шарко Л.В.

Категорія:                                                                                          Доповідач 2 інстанції:

оскарження рішення                                                                             суддя Григоров А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29травня 2007 року№22-а-184/07

        Судова колегія  Харківського апеляційного адміністративного суду  у складі:

           Головуючого судді - Сіренко О.І.

           Суддів  -  Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі: Спесивцева О.В.

за участі:

Представник ДП «Коннектор-Внешсервіс» ВАТ «Коннектор» - Омельченко Олександр   Володимирович

Представник  ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова – Барабицька Яна Миколаївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП «Коннектор-Внешсервіс» ВАТ «Коннектор» на постанову Господарського суду Харківської області від13 березня 2007 року  по справі№АС-51/315-06

за позовом    ДП «Коннектор-Внешсервіс» ВАТ «Коннектор»                       

до                   ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова

про                 скасування повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

            Позивач, ДП «Коннектор-Внешсервіс» ВАТ «Коннектор», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування повідомлення-рішення.

13 березня 2007 р. Господарським судом Харківської області прийнято постанову в справі № АС-51/315-06. Цією постановою відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП «Коннектор-внешсервіс» ВАТ «Коннектор» до ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення 0004311501/0 від 17 листопада 2006 р.

Позивач вважає, що Постанова Господарського суду Харківської області від 13.03.2007 р.  є незаконним та необгрунтованим з наступного, а тому підлягає скасуванню з наступного, подав апеляційну скаргу. Апеляційна скарга обґрунтовується наступним.

             1. Порушення норм матеріального права.

У червні 2006 року Позивачем подано позов про стягнення з ВАТ «Коннектор» грошових коштів в розмірі 1058681,30 грн. за договором № 40/042-04. В зв'язку з цим, позивачем було здійснено коригування суми податкового зобов'язання на вартість відвантажених товарів. До складу вартості відвантажених товарів включена сума податку на додану вартість. В ході камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 р., за результатами якої складено акт № 1098-15-107/30035619, податковим органом було визнано неправомірним включення до складу валових витрат в порядку п. 12.1.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» суму податку на додану вартість у складі вартості відвантажених товарів. На підставі цього акту, 17 листопада 2006 р. відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0004311501/0, згідно якого нарахована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства в розмірі 46317,31 грн., з яких основної заборгованості 44111,72 грн. та  штрафних санкцій в розмірі 2205,59грн.            В обґрунтування Акту, податковий орган посилається на положення Листа Державної податкової адміністрації України від 18.05.2006 № 9425/7/15-0317. Згідно цього Листа, платники податку на прибуток - продавці згідно з пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону збільшують валові витрати без урахування податку на додану вартість, включеного до складу ціни товару. Однак, цей висновок ДГІА не відповідає чинному законодавству, а тому в цій частині вказаний Лист не може виконуватися платником податку та не може застосовуватись господарським судом згідно ч. 4 ст. 9 КАС України. Скаржник вказує, що згідно п. 12.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). У випадках, передбачених п. 12.1.2. Закону, платник податку-продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1. Таким чином, зазначається у скарзі, законодавець визнає заборгованістю вартість відвантажених товарів, оплата яких затримується без погодження з платником податку. Заборгованістю є вся сума грошових коштів, яка має бути сплачена контрагентом платнику податків за відвантажений товар. До складу такої заборгованості, як і до складу вартості відвантажених товарів, платником податку на додану вартість включається сума ПДВ, так як позивач є платником цього податку. Винятками з цього правила є випадки, коли платник податку з прибутку підприємств не є платником податку на додану вартість, або операція не підлягає оподаткуванню. Інших випадків, коли до складу вартості відвантажених товарів не включається сума ПДВ. законодавством не встановлено. Крім того, слід зазначити, що згідно Листа ДПА України № 8303/6/15-1116 від 26.12.2001, сума ПДВ включається до складу вартості відвантажених товарів, на які збільшуються валові витрат у порядку, передбаченому п. 12.1.1 Закону. Оскільки зміст п. 12.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з того часу не змінювався, не зрозумілим є зміна підходу ДПА до тлумачення тієї ж норми чинного законодавства. Таким чином, Позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість відвантажених товарів разом з сумою ПДВ. В зв'язку з цим, незаконним є податкове повідомлення-рішення № 0004311501/0 від 17.11.2006 р. При прийнятті оскаржуваної Постанови, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в аспекті положень п. 12.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу вартості товару не включається сума ПДВ. Цим самим суд порушив відповідну норму чинного законодавства. Таким чином, Господарським судом Харківської області при прийнятті Постанови в справі № АС-511315-06 порушено п. 12.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».               2. Порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає, що стаття 159 КАС України встановлює, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. При цьому, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Приймаючи оскаржуване рішення,  місцевий суд припустився порушень норм матеріального права - невірно застосував та не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, суд неповно та одностороннє дослідив існуючі в матеріалах справи докази та обставини, що підтверджуються ними. Ним не встановлені обставини справи, що мають значення для справи, не надано правової оцінки низці доказів, зроблені суперечливі висновки, які не відповідають обставинам справи. Таким чином, Господарським судом Харківської області при прийнятті Постанови в справі № АС-51/315-06 порушено ст. 159 КАС України та прийнято незаконне та необґрунтоване рішення. У апеляційній скарзі скаржник просить скасувати Постанову Господарського суду Харківської області від 13.03.2007 р. по справі №АС-51/315-06.              Прийняти нове рішення, яким скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова №0004311501/0 від 17.11.2006р. Судові витрати покласти на Відповідача.             В судовому засіданні скаржник підтримав апеляційну скаргу.             Представник відповідача в судовому засіданні проти скарги заперечує.           Заслухавши представників сторін, перевірівши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає , що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково.          Судом першої інстанції було встановлено, наступне.            ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова було проведено нев’їздну документальну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, в ході якої податковим органом було визнано неправомірним включення до складу валових витрат в порядку п. 12.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суму податку на додану вартість у складі вартості відвантажених товарів. За результатами перевірки було складено акт від 17.11.2006р. за № 1098-15-107/30035619. На підставі зазначеного акту перевірки від 17.11.2006р. відповідачем, згідно з пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями, винесене податкове повідомлення-рішення № 0004311501/0, згідно якого нарахована сума податкового зобов’язання з податку на прибуток приватного підприємства в розмірі 46317,31 грн., з яких основної заборгованості - 44111,72 грн. та штрафних санкцій - 2205,59 грн. Як вбачається з акту перевірки, пояснень сторін, згідно наданої позивачем декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року від 08.11.2006р. № 63736 по коду 05.3 "Врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості" в розмірі 1058681,00грн. Згідно додатку К.4. до рядків 02.3,05.3 та 23 декларації "Врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості "- де підприємство є продавцем, коригування здійснено у зв’язку з наданням до суду позовної заяви (направлено рекомендованим листом з поштовим повідомленням від 29.06.2006р.) по договору № 40/042-04 (копія позовної заяви була додана до декларації). В порушення вимог п.п.12.1.4 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування підприємств" до декларації позивачем не були додані первинні документи, які підтверджують наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості. Крім того, в ході перевірки встановлено, що до складу валових витрат продавця відноситься вартість відвантажених товарів, робіт (послуг) не оплачених продавцем без врахування сум ПДВ, а підприємство надмірно, в складі сумнівної заборгованості, на витрати віднесло суму ПДВ в розмірі 176445,95 грн. Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "- валові витрати виробництва та обігу (далі-валові витрати)- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.3 зазначеного законодавчого акту зазначається, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону. Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належать до валових витрат такого платника податку (п.п.5.3.3. п.5.3. ст.5 Закону). Таким чином, позивачем допущено методологічну помилку, яка призвела до заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 44111,73 грн. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку є, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та такі, що не підлягають задоволенню. В суді апеляційної інстанції підтверджено, що ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова було проведено нев’їздну документальну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, в ході якої податковим органом було визнано неправомірним включення до складу валових витрат в порядку п. 12.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суму податку на додану вартість у складі вартості відвантажених товарів. За результатами перевірки було складено акт від 17.11.2006р. за № 1098-15-107/30035619. На підставі зазначеного акту перевірки від 17.11.2006р. відповідачем, згідно з пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями, винесене податкове повідомлення-рішення № 0004311501/0, згідно якого нарахована сума податкового зобов’язання з податку на прибуток приватного підприємства в розмірі 46317,31 грн., з яких основної заборгованості - 44111,72 грн. та штрафних санкцій - 2205,59 грн. Як вбачається з акту перевірки,  матеріалів справи, згідно наданої позивачем декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року від 08.11.2006р. № 63736 по коду 05.3 "Врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості" в розмірі 1058681,00грн. Згідно додатку К.4. до рядків 02.3,05.3 та 23 декларації "Врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості "- де підприємство є продавцем, коригування здійснено у зв’язку з наданням до суду позовної заяви (направлено рекомендованим листом з поштовим повідомленням від 29.06.2006р.) по договору № 40/042-04 (копія позовної заяви була додана до декларації). В ході апеляційного розгляду встановлено, що в порушення вимог п.п.12.1.4 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування підприємств" до декларації позивачем не були додані первинні документи, які підтверджують наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості. Саме на цю норму посилається ДПІ в оскаржуваному податковому повідомленні – рішенні, і саме порушенням цієї норми обумовлено нарахування податку та санкцій. Судова колегія зазначає, що згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "- валові витрати виробництва та обігу (далі-валові витрати)- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.  П. п. 12.1.4 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає право платника податків збільшити суму валових витрат. Але право повинно бути реалізоване. Механізм реалізації права збільшення валових витрат по п. п. 12.1.1 передбачений п. п. 12.1.4 т.12 Закону України "Про оподаткування підприємств". Згідно цієї норми повідомлення  про  збільшення  валових  витрат  або валового  доходу,  з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1  та  12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими первинними     документами,     які     підтверджують    наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості. Як свідчать матеріали справи, зазначено в акті перевірки та не заперечується позивачем позивач не надав до декларації документів підтверджуючих наявність дебіторсько – кредиторської заборгованості. Тобто позивач не виконав вимоги п. п. 12.1.4, і відповідно не скористався в передбачений законом спосіб своїм правом. Колегія  суддів зазначає, що як встановлено в судовому засіданні в апеляційній інстанції було встановлено з пояснень обох сторін, що до декларації були надані  копії позовної заяви, але це не є документом в розумінні п. п. 12.1.4. Судова колегія також зазначає, що посилання апелянта на те, що ДПІ помилково не включає суми податку на додану вартість до валових витрат, також необґрунтовані, оскільки нарахування сум (з урахуванням податку на додану вартість), згідно оскаржуваного податкового повідомлення – рішення  пов’язані з невиконанням наведених положень   ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про що зазначено вище.           Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення ДПІ є правомірним, санкції по п. п. 17.1.4 ст. 17 Закону України «Про прядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані в відповідності до закону,  і позивачу правомірно відмовлено у позові. Але приймаючи рішення суд першої інстанції також виходив з того, що  в ході перевірки встановлено, що до складу валових витрат продавця відноситься вартість відвантажених товарів, робіт (послуг) не оплачених продавцем без врахування сум ПДВ, а підприємство надмірно, в складі сумнівної заборгованості, на витрати віднесло суму ПДВ в розмірі 176445,95 грн. . Суд першої інстанції  посилається на п. п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такі посилання суду першої інстанції є помилковими.             В даному випадку мова йде про суми податку на додану вартість, а не податок на нерухомість , тощо . Згідно п. 12.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). У випадках, передбачених п. 12.1.2. Закону, платник податку-продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1. Таким чином, законодавець визнає заборгованістю вартість відвантажених товарів, оплата яких затримується без погодження з платником податку. Заборгованістю є вся сума грошових коштів, яка має бути сплачена контрагентом платнику податків за відвантажений товар. До складу такої заборгованості, як і до складу вартості відвантажених товарів, платником податку на додану вартість включається сума ПДВ, так як позивач є платником цього податку. Винятками з цього правила є випадки, коли платник податку з прибутку підприємств не є платником податку на додану вартість, або операція не підлягає оподаткуванню. Інших випадків, коли до складу вартості відвантажених товарів не включається сума ПДВ. законодавством не встановлено. Позивач є платником податку на додану вартість , про от що свідчить свідоцтво реєстрацію платника податку на додану вартість , копія якого надана суду. Таким чином в частині посилання суду першої інстанції  на п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в обґрунтування прийнятого рішення, постанова є необґрунтованою, такою що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права.  Відповідно в цієї частині постанова підлягає зміні в відповідності до п. 1 ст. 201 КАС України.              Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, п.1 ст. 201, 205, 206, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА:                 Апеляційну скаргу задовольнити частково.                Постанову Господарського суду Харківської області від13 березня 2007 року  по справі№АС-51/315-06змінити. Виключити з мотивувальної частини постанови посилання на п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в іншій частині постанову залишити без змін.                         Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Повний текст виготовлено та підписано 04 червня 2007 року                                                   Головуючий                                                    Сіренко О.І.                                                     Судді                                                          Григоров А.М.                                                                                                    Подобайло З.Г.