Постанова № 69688921, 23.10.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Номер справи 263/189/17

Номер провадження 2-а/263/247/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» жовтня 2017 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області в складі: головуючого - судді Папаценко П.І., за участю секретаря судового засідання - Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Маріуполя справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області, просила суд: визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя від 4.10.2016 року в частині визначення пенсії з розрахунку 70 % від її середнього заробітку та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя визначити, нараховувати та виплачувати їй пенсію виходячи з розрахунку 90 % від її середнього заробітку.

Під час судового розгляду вказаної справи, позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, остаточно просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя від 20.02.2017 року про відмову їй у перерахунку пенсії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя визначити, нараховувати та виплачувати їй пенсію виходячи з розрахунку 90 % від її середнього заробітку.

В наданій заяві позивач ОСОБА_1 просила суд частину позовних вимог, а саме: визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя від 4.10.2016 року залишити без розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 23.10.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії, у частині позовних вимог залишений без розгляду, а саме про визнання протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя від 4.10.2016 року.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що у вересні 2014 року управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя (внаслідок реорганізації зараз Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області) їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року (у редакції чинній на час призначення пенсії). У 2014 році, із-за введення обмеження щодо виплати пенсії , вона отримувала пенсію у розмірі близько 900 грн. З 2015 року виплата пенсії взагалі припинена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015 року за №213-VІІІ, отже з дати призначення пенсії і до грудня 2016 року розмір пенсії їй був невідомий. Про це вона дізналася при розгляді в судовому засіданні іншої справи. Вважає, що рішення про призначення пенсії у розмірі 70 % від її середнього заробітку є протиправним, оскільки у неї було наявне право на призначення пенсії у розмірі 90 % від її середнього заробітку. На час її призначення та протягом майже всього періоду моєї роботи пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовувалось ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, за ч. 2 якої передбачалось пенсійне забезпечення прокурорів у розмірі 90% від середньомісячної заробітної плати.

Підпункти 4, 6 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-УІ (далі - № 3668-УІ) розмір таких відсотків змешено.

Однак,зменшення пенсії за Законом № 3668-VI не застосовується до неї, оскільки абзем 4 п. 2 р. II Закону № 3668-VI передбачено, якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Більш того, Закон № 3668-VI не підлягає застосуванню до неї, як такий, що звужує її конституційні права громадянина та порушує гарантії незалежності прокурора.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула. Від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, наполягала на відмові в їх задоволенні з підстав, викладених у поданих запереченнях на позовні вимоги, відповідно до яких ОСОБА_1 призначено пенсію з 19.09.2014 року у відповідності до статті 50-1 Закону України. «Про прокуратуру», зі змінами, внесеними Законами України від 08.07.2011 року № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та від 27.03.2014 року № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в розмірі 70% від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці. Здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати немає законних підстав.

Враховуючи позицію сторін, дослідивши письмові докази, суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правові відносини.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

В судовому засіданні встановлено та визнано відповідачем по справі, що ОСОБА_1 згідно протоколу №7684 від 3.10.2014 року управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, з 19.09.2014 року призначено пенсію за вислугу років у розмірі 70 % відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», зараз перебуває на обліку у Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області, як отримувач пенсії.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1, її пенсійної справи вона працює в органах прокуратури України з серпня 1995 року по теперішній час.

На звернення позивача ОСОБА_1 до відповідача про визначення, нараховування та виплату їй пенсії, виходячи з розрахунку 90 % від її середнього заробітку, отримала повідомленн за №22/М-07-01-03 від 20.02.2017 року, в задоволені вимог було відмовлено, з посиланням на обставини наведені в запереченнях.

Оцінюючі спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року (в редакції від 05.11.1991року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Законом України № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІ1, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХИ у редакції Закону № 3668-УІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 01.10.2011 положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХИ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-УІ.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-УП, внесено зміни до ст.50-1 Закону № 1789-ХП і, відповідно до цих змін, пенсія прокурорам і слідчим призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Внесені зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХП щодо розміру пенсії у відсотках стосуються саме порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі № 21-420а13.

Діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Навпаки, в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року чітко визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, на момент призначення пенсії ОСОБА_1 норми діючого законодавства передбачали призначення пенсії працівникам прокуратури не інакше як в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, в управління не було підстав здійснювати прижначення пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі Кечко проти України Суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство (пункт 23).

У рішенні від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року.

Посилання позивача, з цього приводу, на приписи ст. 22 Конституції України не можуть братися до уваги з огляду на практику Європейського Суду з прав людини. Так, відповідно до приписів частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права.

В самій Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (Стаття 9).

Кодексом адміністративного судочинства України також встановлено пріоритет міжнародного договору над національним законодавством: якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору (частина шоста статті 9).

За таких обставин, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2,9,10,11,17, 72,86,94,159,161,160,162,163,167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити

Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя : Папаценко П.І.