Постанова № 69665034, 18.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Справа № 902/266/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу підприємства "Відас" заснованого на повній власності Кіпрської акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "VELGEVOS ENTERPRISES LIMITED", м. Вінниця на рішення від 25.04.2017 господарського суду Вінницької області та постановувід 06.06.2017 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 902/266/17 господарського суду Вінницької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ", м. Вінницядо підприємства "Відас" заснованого на повній власності Кіпрської акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "VELGEVOS ENTERPRISES LIMITED"простягнення 4 538 644,69 грн. представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до підприємства "Відас" заснованого на повній власності Кіпрської акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "VELGEVOS ENTERPRISES LIMITED" (далі - відповідач) про стягнення 3 400 000 грн. заборгованості, 597 322,40 грн. пені, 97 876,94 грн. 3% річних (з урахуванням часткової відмови від позову) та 443 234,62 грн. інфляційних втрат за договором про надання цільової поворотної фінансової допомоги № К-1512-11-Ф від 18.12.2015.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.04.2017 (суддя Білоус В.В.) позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 400 000 грн. основного боргу, 375 000 грн. пені, 97 876,94 грн. 3% річних, 443 234,62 грн. інфляційних втрат та судові витрати. У стягненні 222 322,40 грн. пені відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (судді: Грязнов В.В. - головуючий, Філіпова Т.Л., Розізнана І.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права, зокрема ст. ст. 42, 43, 22, 43, 60, 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник посилається на прийняття судових рішень у відсутності представника відповідача та невірне обрахування судами розміру стягнутих з відповідача штрафних санкцій.

17.10.2017 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки в судове засідання. Враховуючи встановлений ст. 1118 ГПК України строк для розгляду касаційної скарги, а також межі перегляду справи в суді касаційної інстанції (ст.ст. 1115, 1117 ГПК України), колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2015 між сторонами укладений договір №К-1512-11-Ф про надання цільової поворотної фінансової допомоги (далі - договір), відповідно до якого позивач надав відповідачу цільову поворотну фінансову допомогу в сумі 3 400 000 грн. для поповнення обігових коштів, а відповідач зобов'язався її використати за цільовим призначенням та повернути до 31.03.2016.

Факт перерахування позивачем коштів за договором в сумі 3 400 000 грн. підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2015 № 137 та не заперечується відповідачем.

Однак, у порушення приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526, 1049 Цивільного кодексу України та умов п. 1.2 договору свої зобов'язання щодо повернення отриманих коштів відповідач не виконав.

Отже, судами встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 3 400 000 грн., у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Враховуючи встановлення факту невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повернення коштів, суди попередніх інстанцій, керуючись ст. 625 ЦК України, дійшли правомірних висновків про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 443 234, 62 грн., та 3% річних в сумі 97 876,94 грн.

Також суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши співвідношення суми боргу з обсягом нарахованих штрафних санкцій, керуючись повноваженнями, наданими п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, обґрунтовано зменшив суму пені до 375 000 грн.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на розгляд судами попередніх інстанцій справи у його відсутності та порушення його процесуальних прав не приймаються до уваги, оскільки наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 19, 94) свідчать про те, що скаржник був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судових засідань як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, однак правом на участь у судових засіданнях, а також наданими ст. 22 ГПК України іншими процесуальними правами не скористався.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного обчислення сум штрафних санкцій також не можуть бути враховані колегією суддів з огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст.ст. 1115, 11117 ГПК України).

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 1049 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу підприємства "Відас" заснованого на повній власності Кіпрської акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "VELGEVOS ENTERPRISES LIMITED" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №902/266/17 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

В.Я. Погребняк