Постанова № 69642330, 31.07.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19801/17

Провадження № 2-а/761/514/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позову вказує, що в органах прокуратури на прокурорських посадах працює з 07.07.1987 року і на даний час, а з 24.03.2002 року і по теперішній час - у Генеральній прокуратурі України. З 22.09.2015 року і на сьогодні обіймає посаду прокурора відділу державного обвинувачення у вищих судах управління підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах Генеральної прокуратури України. З липня 2007 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та до 01.04.2015 р. отримував пенсію, призначену довічно на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та з обмеженням виплати максимального розміру пенсії, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначає, що з його заробітної плати за всі ці роки продовжується стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку з прийняттям Закону України № 213-УІІІ від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відповідачем з 01.04.2015 року виплату вказаної пенсії було припинено. Водночас відрахування до пенсійного фонду з заробітної плати продовжує здійснюватися і по теперішній час. 30.01.2017 року звернуся із заявою до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про відновлення виплати пенсії без обмеження її граничного розміру з 01.06.2015 року та проведення перерахунку з 01.01.2016 р. раніше призначеної пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 26.09.2016 №18-1262зп у розмірі 90 відсотків та виплати без обмеження граничного розміру пенсії, у зв'язку зі збільшенням посадових окладів та відповідно заробітної плати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів». Листом від 14.03.2017 за №14985/05 та листом від 22.03.2017 за № 16810, які позивачем отримано 20.03.2017 та 23.03.2017, повідомлено, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Вважає такі дії Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві протиправними та такими, що порушують його конституційні права, оскільки суперечать вимогам ст. ст. 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та змісту Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VI11. Зазначає, що до нього не можуть бути застосовані положення законів, які погіршують його становище, у тому числі Закон України № 911 -УIII від 28.12.2014 про внесення змін до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», якою зменшено встановлення (призначення) розміру пенсії до 60 відсотків від суми місячної заробітної плати. Ці положення не стосуються вже призначеної пенсії. Отже, з 01.06.2015 підлягає відновленню виплата пенсії,яка була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», та яку отримував до 01.04.2015, оскільки відпали обставини, які б перешкоджали отримувати пенсію за вислугою років. З огляду на викладене просить суд визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві стосовно відмови ОСОБА_1, у відновленні виплати з 01.06.2015 р. раніше призначеної довічно пенсії за вислугу років та проведення її перерахунку відповідно до довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 27.02.2017 №18-122 зп у розмірі 90 відсотків та виплати без обмеження граничного розміру пенсії. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві відновити з 01.06.2015 виплату раніше довічно призначеної за вислугою років пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції чинній на момент призначення пенсії) та провести її перерахунок згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від 27.02.2017 №18-122зп про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111, що діяла станом на січень 2011 року) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку - 19 972,80 грн. із 01.01.2016, без обмеження граничного розміру суми пенсійної виплати. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у справі було відкрито скорочене провадження.

Відповідачу у передбаченому законом порядку було направлено позовну заяву та надано строк для подачі письмових заперечень проти позову.

Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення в яких зазначено, що позивач знаходиться на обліку в управлінні та отримує пенсію по вислузі років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» з 01.01.2015 року внесені зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1789-ХІІ, частина вісімнадцята викладена в такій редакції - «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Відповідно до с. 1 п. 3 розділу 12 «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, в зв'язку з набранням чинності цим Законом, визнаний таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» 1789-ХІІ, крім ч.ч. 3,4, 6 та 11 ст. 50-1, які не стосуються питань перерахунку пенсії. Тому, вважають посилання позивача на ч. 12,17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1789-ХІІ про здійснення перерахунку пенсії безпідставними, так як дані норми втратили чинність. Крім того, позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії 13.03.2017 року, тобто після набрання чинності змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», які застосовуються з 01 грудня 2015 року. Відповідно до п. 15 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII, ч.15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» викладено в такій редакції: Максимальний розмір пенсії ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому підстави для здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу по Закону України «Про прокуратуру» без обмеження її максимального розміру немає, і провести перерахунок пенсії згідно довідки від 27.02.2017 № 18-122зп не є можливим, оскільки відсутні законні підстави. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 року, абзац 2 ч. 15 ст. 86 Закону викладено у такій редакції: тимчасово, у період з 01 квітня 2015 р. по 31 грудня 2015 р.: у період роботи (крім інвалідів І та ІІІ групи, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») пенсія, розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VІІІ від 24.12.2015 з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року продовжує дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 року. Станом на день подання заперечень на позов, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.2.2016 з 1 січня по 31 грудня 2017 року продовжує дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VІІІ від 24.12.2015 року. Оскільки, ОСОБА_1 не подавала до Управління заяву про звільнення, як це передбачено Законом, тому для зняття з позивача статусу працюючого пенсіонера та припинення виплати пенсії в розмірі 85 відсотків призначеного розміру пенсії немає законних підстав. У зв'язку з викладеним, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

В органах прокуратури на прокурорських посадах ОСОБА_1 працює з 07.07.1987 року і на даний час, а з 24.03.2002 року і по теперішній час - у Генеральній прокуратурі України.

З 22.09.2015 року і на сьогодні обіймає посаду прокурора відділу державного обвинувачення у вищих судах управління підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах Генеральної прокуратури України.

З липня 2007 перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та до 01.04.2015 р. отримував пенсію, призначену довічно на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та з обмеженням виплати максимального розміру пенсії, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач зазначає, що з її заробітної плати за всі ці роки продовжується стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У зв'язку з прийняттям Закону України № 213-УІІІ від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відповідачем з 01.04.2015 року виплату вказаної пенсії позивачу було припинено. Водночас відрахування до пенсійного фонду з заробітної плати продовжує здійснюватися і по теперішній час.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року, яке оприлюднено 12.07.2016 року , визнано неконституційними положення закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосовно зменшення/припинення з 01.06.2015 року виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах та перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання.

Вказане рішення засвідчило і факт порушення прав позивача на отримання пенсії без обмеження граничного розміру та її перерахунок.

Цим Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними такі норми закону, відповідно до яких позивачу, на період роботи на посаді прокурора, припинено виплату пенсії та заборонено її перерахунок.

За загальними правилами норми, які розтлумачені у рішеннях Конституційного Суду України, визнання окремих положень Законів України неконституційними, розповсюджуються на всі подібні правовідносини.

Таким чином ухвалене Конституційним Судом України рішення № 4-рп/2016 від 08.06.2016 у сукупності з іншими правовими актами з питання призначення і перерахунку пенсій, у тому числі прокурорам, які постановлені впродовж 2015-2016 років , дає підстави стверджувати, що в період використання позивачем конституційного права на працю його законне право на отримання пенсії , яке гарантоване Основним Законом України (статті 43, 46), та її перерахунок грубо порушено і це порушення носить триваючий характер.

Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 р. визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ із змінами, а саме : частина сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачується;

30.01.2017 року позивач звернулась із заявою до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про відновлення виплати пенсії без обмеження її граничного розміру з 01.06.2015 року та проведення перерахунку з 01.01.2016 року раніше призначеної пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 26.09.2016 №18-1262зп у розмірі 90 відсотків та виплати без обмеження граничного розміру пенсії, у зв'язку зі збільшенням посадових окладів та відповідно заробітної плати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Листом від 14.03.2017 за № 14985/05 та листом від 22.03.2017 за № 16810, які позивач отримала 20.03.2017 р. та 23.03.2017 р., їй повідомлено, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

У зв'язку з викладеним з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Суд вважає такі дії Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві протиправними та такими, що порушують конституційні права позивача , оскільки суперечать вимогам ст. ст. 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та змісту Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VI11.

На території України діє принцип правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права. Він висуває такі вимоги до правової норми як чіткість, зрозумілість та однозначність. Цей принцип вимагає щоб ситуації і правовідносини залишалися передбачуваними (рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010, 17-рп/20І0, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10/рп/2011). Крім того, цей принцип через сукупність вимог до процесів правотворчості та правозастосування покликаний захистити права особи від свавілля, в тому числі в судовому порядку.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, в рішенні від 13.12.2011 у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» (та в інших рішеннях, на які послався Суд при розгляді цієї справи) ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним і передбачуваним, тобто сформульованим з достатньою точністю, щоб особа, в разі необхідності, могла керуватися його положеннями в своїх діях (п. 109).

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

НормиКонституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст.ст. 1, 8 Основного Закону України).

Згідно з ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 22 Конституції гарантується, що конституційні права людини не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 звернуто увагу судів, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Конституційний суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції до повноважень якого належать тлумачення норм Конституції України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та констатував, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи її суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проведення служби, так і після її закінчення.

За таких обставин, зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.12.2013 у справі № 21 -348а13, постанові від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.

Відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ (яким внесено зміни до п. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1991 р.), що набрали законної сили з 01.04.2015, тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, на яких поширюється дія цього закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у період роботи на посадах, що дають та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус судців», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

В подальшому Законом України від 24.12.2015 № 911 -VIII (яким внесено зміни до п. 15 ст. 86 нового Закону України «Про прокуратуру» 2015 р.) термін дії цих обмежень встановлено з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Згідно з п. 2 розділу III Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ, порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановленим цим Законом, поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Разом з тим, відповідно до п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 № 213-УІІІ, у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Разом з тим, як зазначено вище, пенсія позивачу призначалась та виплачувалась на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»в редакції Закону № 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011, що діяла станом на вересень 2012 року, тому до ОСОБА_1 не можуть застосовуватись положення Законів України від 02.03.2015 № 213-УІІІ, від 24.12.2015 № 911 -VIII, якими внесено зазначені вище зміни до Закону України «Про прокуратуру», оскільки дія закону не має зворотної сили у часі.

З огляду на рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 (набрало законної сили 08.02.2006), положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід мати на увазі, що у разі набуття чинності певного закону, нормами якого призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Крім того, до позивача також не можуть бути застосовані положення законів, які погіршують його становище, у тому числі Закону України № 911 -УIII від 28.12.2014 про внесення змін до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», якою зменшено встановлення (призначення) розміру пенсії до 60 відсотків від суми місячної заробітної плати. Ці положення не стосуються вже призначеної пенсії. Отже, з 01.06.2015 р. підлягає відновленню виплата позивачу пенсії,яка була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», та яку він отримував до 01.04.2015 р., оскільки відпали обставини, які б перешкоджали йому отримувати пенсію за вислугою років.

На підтвердження законності та обґрунтованості цих вимог, а також правильності позиції судів про відсутність правових підстав для невиплати з 01.06.2015 працюючим пенсіонерам пенсій висловився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.04.2016 у справі № 577/4895/15-а.

Отже, суд вважає, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу є не обґрунтованою, оскільки умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 01.01.2011).

Так, відповідно до ч. І ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2011 року, тобто на час призначення ОСОБА_1 пенсії, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 90 (відсотків від суми моєї місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України № VIII від 28.12.2014 про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» було внесено зміни до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», якою встановлено, що пенсія прокурорам і слідчим призначається у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011- страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ч.13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111, що діяла станом на січень 2011 року) обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення з призначенням або перерахунком.

Таким чином, внесені зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, які є різними за змістом і механізмом їх проведення.

З огляду на викладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №76-УШ від 28.12.2014 зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111, що діяла станом на грудень 2010 року) щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Відповідно до ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України, що діяла на дату призначення пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більше як за 12 місяців.

Окрім цього, оскільки пенсія позивачу була призначена до набрання законної сили Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ, а саме до 01.10.2011, яким внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, суд вважає , що зазначені обмеження на позивача не поширюються.

Це ж слідує з п.2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-УІ, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

У випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його дії припиняють дію положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), що ратифікована Законом України від 17.07.1997, і зокрема ст. 6, передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Під іншою ознакою,суд визнає справедливою сатисфакцію право позивача перебувати як на роботі, так і на пенсії, або одночасно, оскільки такі права забезпечено ст. 43 та ст. 46 Конституцією України.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом.

Обмеження позивача у отримання пенсії у порівнянні з іншими громадянами, які продовжують працювати і отримують пенсію, поставило його у нерівні умови з указаними особами, що є неприпустимим.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Про рівність прав і свобод людини також зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014.

За таких обставин, застосоване щодо позивача відповідачем положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VІІІ, погіршує його права, а тому суперечить Конституції України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Оскільки позивач постійно сплачував та на даний час продовжує сплачувати передбачені чинним законодавством страхові внески до пенсійного фонду, тому дії відповідача щодо відмови у відновленні пенсії є втручанням у його право на мирне володіння майном - пенсією.

В зв'язку з чим суд вважає, що слід визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві стосовно відмови ОСОБА_1, у відновленні виплати з 01.06.2015 року раніше призначеної довічно пенсії за вислугу років та проведення її перерахунку відповідно до довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 27.02.2017 №18-122зп у розмірі 90 відсотків та виплати без обмеження граничного розміру пенсії. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києва відновити позивачу, з 01.06.2015 виплату раніше довічно призначеної за вислугою років пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції чинній на момент призначення пенсії) та провести її перерахунок згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від 27.02.2017 №18-122зп про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111, що діяла станом на січень 2011 року) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку - 19 972,80 грн. із 01.01.2016 року, без обмеження граничного розміру суми пенсійної виплати.

У зв'язку з задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 280,00 коп. відповідно до ч. 2 ст.94 КАС України.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України,Європейською Конвенцією з прав людини, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції від 12.07.2001 № 2663-ІП), ст. ст. 2, 7, 8, 19, 71, 94, 104-106, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві стосовно відмови ОСОБА_1, у відновленні виплати з 01.06.2015 року раніше призначеної довічно пенсії за вислугу років та проведення її перерахунку відповідно до довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 27.02.2017 №18-122зп у розмірі 90 відсотків та виплати без обмеження граничного розміру пенсії.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві відновити ОСОБА_1, з 01.06.2015 року виплату раніше довічно призначеної за вислугою років пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) та провести її перерахунок згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від 27.02.2017 №18-122зп про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111, що діяла станом на січень 2011 року) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку - 19 972,80 грн. із 01.01.2016 року, без обмеження граничного розміру суми пенсійної виплати.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 280 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя: