Постанова № 6963566, 19.11.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2009 року № 22а- 17466/08/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів Носа С.П., Любашевського В.П.,

при секретарі судового засідання Куземському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 16 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський смак» до Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2007 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

17 квітня 2008 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005201700/0 від 01.11.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в розмірі 1102827 грн., з яких за основним платежем - 367609 грн., за штрафними санкціями -735218 грн. та № 0000312300/0 від 01.11.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 547082 грн., з яких за основним платежем - 364721 грн., за штрафними санкціями - 182361 грн.

Зокрема зазначає, що Висновок податкового органу про те, що договори купівлі-продажу № 01.07/05 від 01.07.2005р. та № 02.02/07 від 02.02.2007р., які укладені між ТОВ «Подільський смак» та ВК ПМП «Полярні Зорі» є нікчемними і що їх недійсність прямо передбачена законом не узгоджується з положеннями ст. ст. 204, 215 ЦК України. Договори від 01.07.2005р. та від 02.02.2007р. не містять умов, які передбачають їх нікчемність відповідно до закону ст. ст. 219-226, 228 та інших відповідних статей ЦК України. Всі інші правочини є оспорюваними, тобто такими, які можуть бути визнані недійсними в порядку встановленому ч. З ст. 215 ЦК України (ст. 207 ГК України ) - виключно у судовому порядку. Рішення суду про визнання договорів недійсними немає. Органи ДПС, що зазначені в абз. 1 ст. 10 закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність (недійсність). Вважає, що висновок осіб, що вчинили перевірку, про нікчемність договорів є таким, що не має правових наслідків.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 16 жовтня 2008 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення рішення № 0005201700/0 від 01.11.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в розмірі 1102827 грн., з яких за основним платежем - 367609 грн., за штрафними санкціями - 735218 грн. та № 0000312300/0 від 01.11.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 547082 грн., з яких за основним платежем - 364721 грн., за штрафними санкціями 182361 грн.

Згадана постанова оскаржена в апеляційному порядку відповідачем по справі. Апелянт вважає висновки господарського суду невідповідними обставинам справи. Окрім того, зазначає, що неправильне вирішення адміністративної справи спричинено порушенням норм матеріального права, встановлених Законами України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Цивільним та Господарським кодексами України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про підставність апеляційної скарги та незаконність рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Ярмолинецькому районі проведено позапланову перевірку ТОВ «Подільський смак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2007 року та перевірки правильності обчислення податку на додану вартість за період з 01.10.2006 року по 31.08.2007 року та прийнято Акт № 1147.231. 22783818 від 22.10.2007 року, яким встановлено, що ТОВ «Подільський смак» на виконання умов договорів купівлі-продажу від 01.07.2005 року № 01.07/05 та від 02.02.2007року № 02.02/07 придбало у ВКПМП «Полярні зорі» (відповідно до наданих для перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку зерно гречки, зерно гороху, ядро горіха волоського та в незначній кількості будматеріалів, на загальну суму в розмірі 2222268 грн., у тому числі ПДВ 370488 грн. Засновником ВКП МП «Полярні Зорі» являється ОСОБА_1, який 25 листопада 2004 року уклав контракт на управління підприємством з ОСОБА_2. За умовами контракту, ОСОБА_2 делеговано всі права по управлінню і організації діяльності ВК ПМП «Полярні Зорі», передано печатку та кутовий штамп підприємства. Термін дії контракту з 25.11.2004 року по 25.11.2005 року.

Відповідно до пояснень керівника ВК ПМП «Полярні зорі» ОСОБА_2 від 09.10.2007 року, господарські взаємовідносини зазначене підприємство з ТОВ «Подільський смак» не здійснювало. Податкові накладні, касові ордера, видаткові накладні на продаж ТОВ «Подільський смак» сільськогосподарської та будівельної продукції, ОСОБА_2 не підписувала. Чисті бланки документів первинного бухгалтерського та податкового обліку із відтиском печатки та штампу ВК ПМП «Полярні Зорі», за незначну матеріальну винагороду, нею були продані невідомій фізичній особі. Аналогічні пояснення з приводу відсутності будь-яких господарських взаємостосунків підприємства ВК ПМП «Полярні зорі» з ТОВ «Подільський смак» отримано і від засновника ВК ПМП - ОСОБА_1, який також заперечує свою причетність до здійснення господарських операцій з ТОВ «Подільський смак» та знайомство з посадовими особами товариства.

Згідно з отриманою відповіддю ДПІ м. Вінниця від 15.01.2007 року № 223/7/13 та копій декларацій, підприємство ВК ПМП «Полярні зорі» до інспекції за місцем реєстрації у вересні та жовтні 2006 року звітувало з нульовими показниками. Окрім того, листом від 19.09.2007 року № 7558/7/15 ДПІ у м. Вінниця повідомлено, що з листопада 2006 року ВК ПМП до інспекції взагалі не звітує, а по даних карток особових рахунків сплата податкового зобов'язання відсутня.

Вироком Ленінського райсуду м. Вінниці від 25 вересня 2006 року по справі № 1-476/06 засуджено ОСОБА_2 та призначено покарання за ч. 1 ст. 212 КК України у вигляді 3-х років обмеження волі з позбавленням права займати керівні посади підприємств, установ та організацій строком на 2 роки. Вирок набув законної сили 10 жовтня 2006 року.

Окрім того, ухвалою господарського суму Вінницької області від 16.08.06 порушено провадження у справі № 5/322-06 про визнання банкрутом ВК ПМП «Полярні зорі». Постановою від 01.02.07р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено особу з числа арбітражних керуючих - Томашука Миколу Савелійовича, якому згідно з актом приймання-передачі було передано печатку та штамп підприємства - боржника.

За наслідками проведення ліквідаційної процедури, ухвалою від 16.03.07р. затверджено звіт ліквідатора, ухвалено ліквідувати ВК ПМП «Полярні зорі», як юридичну особу, провадження у справі припинено.

Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку зазначеним фактам та доводам позивача.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі закон про банкрутство), з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди, у тому числі щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому III Розділом даного Закону, а виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, також передбаченому зазначеним Розділом.

Окрім того, згідно з ч. 2 ст. Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому III Розділом даного Закону, а виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, також передбаченому зазначеним Розділом. Окрім того, згідно з ч. 2 ст. Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону про банкрутство, опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Статтею 25 Закону про банкрутство визначено повноваження ліквідатора з дня свого призначення. Зокрема, ліквідатор: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи банкрута.

Згідно пояснень арбітражного керуючого Томащука Миколи Сергійовича, датованих 02.10.07р., який ухвалою господарського суду від 16.08.06р. у справі № 5/322-06 призначався розпорядником майна ВКП МП „Полярні зорі", а згодом постановою від 01.02.07р. і ліквідатором зазначеного підприємства: «Про будь-які правові відносини із ТОВ «Подільський смак» йому директором не повідомлялось, про підприємство ТОВ «Подільський смак» взагалі нічого не відомо, а печаткою ВК ПМП «Полярні зорі» впродовж провадження у справі про банкрутство не користувався".

Тобто, на момент розгляду справи про визнання боржника банкрутом та, зокрема, у ході ліквідаційної процедури, ВКП МП «Полярні зорі» через власний представницький орган не здійснювало та не могло здійснювати господарські взаємовідносини із ТОВ «Подільський смак», а отже і угоди позивачем саме з ВКП МП не укладались та й не могли укладатись. Встановлені факти свідчать, що у господарських операціях з ТОВ «Подільський смак» від імені ВК ПМП «Полярні зорі» на стороні продавця діяли особи, які не мали законних повноважень на здійснення таких операцій та на підписання документів первинного податкового та бухгалтерського обліку від останнього.

По даному факту судом першої інстанції не повно та всебічно зясовано обставини справи та досліджено докази, якими відповідач обґрунтовував заперечення проти позову. Отже, податкові накладні, видані ВК ПМП «Полярні зорі», підписані особами, які не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що судом необґрунтовано відхилено те, що від імені ВК ПМП «Полярні зорі» діяли фізичні особи, які не являються органом зазначеної юридичної особи та не наділені правом виступати від її імені, а отже не мали права вчиняти правочин від імені ВК ПМП.

Згідно ч. З ст. 23 Закону про банкрутство, ТОВ «Подільський смак», його посадові особи знали, або повинні були знати про те, що представництво від імені ВКП МП «Полярні зорі» здійснювалось особами не уповноваженими, у яких відсутнє таке право діяти в інтересах ВКП МП.

Статтею 626 ЦК України, визначено поняття договору. Зокрема, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція правомірності правочину визначена статтею 204 ЦК України, згідно із якою, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В даному випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Проте суд першої інстанції не прийняв до уваги, що господарські операції (правочини) між ВКП МП «Полярні зорі» та ТОВ «Подільський смак» є недійсними. Така недійсність угод між зазначеними юридичними особами визначена їх нікчемністю з підстав недодержання вимог, встановлених ч. 1,2 ст. 203 ЦК України. Зокрема: зміст правочинів ТОВ «Подільський смак» з ВКП МП «Полярні зорі» суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства України, що проявляється у спрямуванні їх на приховування ВК ПМП «Полярні Зорі» від оподаткування прибутків та доходів, отриманих в процесі виконання зобов'язання за угодою. Дані факти засвідчуються не відображенням здійснених господарських операцій з ТОВ «Подільський смак» у податковій звітності, поданій до ДПІ у м. Вінниці за місцем реєстрації, та відсутністю відображення податкових зобов'язань, що виникали за такими операціями; особи, які діяли від імені ВКП МП «Полярні Зорі» не мали необхідного обсягу цивільних прав та обов'язків, як уповноважений орган юридичної особи.

Колегія суддів погоджується із твердженням апелянта, що у зв'язку із нікчемністю договорів купівлі продажу від 01.07.05р. за № 01.07/05 та від 02.02.07р. № 02.02/07, із врахуванням юридичних наслідків, які тягне за собою недійсність зазначених договорів, з урахуванням п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, відповідно до якого усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця, податкові накладні ВКП МП «Полярні зорі» є невідповідними вимогам чинного законодавства.

Віднесення ТОВ «Подільський смак» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених від імені ВКПМП «Полярні зорі» здійснено неправомірно, оскільки сума ПДВ по податковим накладним не нараховувалась та не сплачувалась зазначеним підприємством до бюджету

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме, із позову, позивач визнав факт, що у ТОВ «Подільський смак" з огляду на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ВК ПМП «Полярні зорі» 16.03.2007 року відсутні правові підстави на включення до податкового кредиту позивачем сум визначених податковими накладними: від 03.05.2007 року № 12 у розмірі 45 435 грн., від 04.05.07р. № 13 - 47 765 грн., від 05.06.07р. № 15-48 278 грн. та від 06.06.07р. № 16-44 932 грн., разом на загальну суму 186 410 гривень. Визначена відповідачем сума податкового зобов'язання по ПДВ у цій частині, на дату звернення до суду із позовом позивачем сплачена частково, проте при вирішенні даної справи суд першої інстанції не надав правову оцінку факту анулювання свідоцтва платника ПДВ.

У зв'язку із нікчемністю договорів купівлі-продажу між позивачем та ВК ПМП «Полярні зорі», із врахуванням юридичних наслідків, які тягне за собою їх недійсність (ст. 216 ЦК України), кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням зазначеної норми, сторонами за угодою поверненню підлягають не тільки придбаний товар та кошти в рахунок оплати товару, але і всі документи, оформлення яких визначається чинним законодавством при виконанні договорів купівлі-продажу, в тому числі і податкові накладні.

Таким чином, у ТОВ «Подільський смак» за декількох підстав відсутнє право на формування податкового кредиту по податку на додану вартість за обсягами зобов'язань на виконання нікчемного договору укладеного між позивачем та фізичними особами, які при продажу товару позивачу скористались найменуванням юридичної особи - ВКП МП «Полярні Зорі».

Враховуючи вищенаведене, з огляду на пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Подільський смак» безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно податкових накладних за недійсними угодами.

ТОВ «Подільський смак» на протязі виконання зобов'язань за угодами розрахунки за придбання сільськогосподарської продукції (гречка та ядро горіху волоського) з ВК ПМП «Полярні зорі» проводились виключно шляхом готівкових розрахунків (квитанції до прибуткових касових ордерів до звітів про використання коштів виданих на відрядження чи під звіт).

Оскільки господарські операції (правочини) між ВКП МП «Полярні зорі» та ТОВ «Подільський смак» є недійсними у зв'язку з їх нікчемністю з підстав недодержання вимог, встановлених, зокрема ч. 2 ст. 203 ЦК України, фактичне джерело постачання сільськогосподарської продукції ТОВ «Подільський смак» невідоме, а встановити його не можливо.

Доходи, виплачені позивачем на користь ВКП МП «Полярні зорі», розглядаються, як такі, що отримані не юридичною особою, а безпосередньо фізичними особами, які скориставшись найменуванням юридичної особи не мали права здійснювати правочини саме від імені ВКП МП.

Підпунктом 8.1.1 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

ТОВ «Подільський смак» щодо проведених виплат на користь фізичних осіб визначається податковим агентом і вказані виплати підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

У відповідності із вимогами п. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зазначений податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Отже, ТОВ «Подільський смак» відносно виплачених доходів відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" зобов'язано було нарахувати (утримати) по вказаних операціях податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13 % та 15 %. врахувавши при цьому вимоги п. 3.4 ст. З Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та сплатити до бюджету суму утриманого податку.

Проте, скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, господарським судом не прийнято до уваги, доведений ДПІ у Ярмолинецькому районі факт недійсності угод укладених між ТОВ «Подільський смак» та ВКП МП «Полярні зорі».

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, господарський суд формально задовольнився наявністю належним чином оформлених податкових накладних, що надавалися продавцем ТОВ «Подільський смак», як єдиною підставою для можливості формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за нікчемними угодами.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене без дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно зясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196. 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2; 207, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області задовольнити, постанову господарського суду Хмельницької області від 16 жовтня 2008 року у справі № 20/279-НА скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.О.Яворський

Судді С.П. Нос

В.П. Любашевський

Повний текст постанови

виготовлено та підписано

24.11.2009р.