Рішення № 69619970, 10.10.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 915/770/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника прокуратури: Бескровної І.І., посв. №035058 від 13.08.2015,

представника позивача: не з'явився;

представника відповідача-1: не з'явився;

представника відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.73) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, пр.Миру, буд.34),

до відповідачів:

1) Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)" (57113, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, смт.Ольшанське, вул.Промислова, буд.1),

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1),

про:

- визнання недійсним на майбутнє Договору підряду №Г-1-В вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 05.01.2017, укладеного між ДП "Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)" та ФОП ОСОБА_4;

- зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користуванням ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)" земельну ділянку площею 82,13 га, грошовою оцінкою 2576440,28 грн., розташовану в межах Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та використовується ФОП на підставі Договору №Г-1-В про надання послуг від 05.01.2017, -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з позовом до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним на майбутнє Договору підряду №Г-1-В вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 05.01.2017, укладеного між ДП "Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)" та ФОП ОСОБА_4 та про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користуванням ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)" земельну ділянку площею 82,13 га, грошовою оцінкою 2576440,28 грн., розташовану в межах Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та використовується ФОП на підставі Договору №Г-1-В про надання послуг від 05.01.2017.

В обґрунтування своїх вимог прокуратура у позовній заяві (а.с.4-16) посилається на те, що укладений 05.01.2017 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Державним підприємством "Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)", укладено договір підряду №Г-1-В вирощування товарної сільськогосподарської продукції, суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Договір укладено з порушенням ст.ст.837-891 ЦК України, оскільки, із суті договірних відносин за результатами системного аналізу умов договору вбачається невідповідність його змісту істотними умовам договору підряду, що передбачені нормами ЦК України, у зв'язку з чим договір підлягає визнанню недійсним яу удаваний. Фактично, за своїм змістом договір є договором передачі у платне користування земельної ділянки, тобто договором оренди землі, оскільки він відповідає вимогам ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" в частині визначення істотних умов договору оренди землі. Зокрема, в договорі визначено об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору та відомості про орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення (пункти 4.2, 5.1, 5.2, 6.1, 8.1, 8.2). Підрядник у будь-якому випадку набуває право власності на весь урожай, а замовник в обов'язковому порядку отримує фіксований гарантований внесок, який фактично є сумою річної орендної плати за землю. З огляду на те, що спірним договором не передається результат замовнику, то в силу приписів ст.837 ЦК України, даний правочин не може бути договором підряду.

За змістом договору ДП "Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)" фактично передала ФОП ОСОБА_4 у платне користування земельну ділянку площею 82,13 га, що перебуває у постійному користуванні зазначеного підприємства, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землї".

ДП "Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)" не наділене повноваженнями на надання земельної ділянки державної форми власності в користування (оренду).

Оспорювальний договір не відповідає вимогам ст.ст.92, 95 Земельного кодексу України, оскільки, взявши на себе права та обов'язки за спірними договором, ДП "Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)" здійснило розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки. Використання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки Підприємства виконання покарань для вирощування товарної сільськогосподарської продукції на підставі спірного договору також суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки ФОП ОСОБА_4 здійснюється за відсутності визначеної законом підстави.

Спірна земельна ділянка фактично використовуються ФОП ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва усупереч її цільовому призначенню, з метою отримання прибутку, що свідчить про незаконну зміну виду цільового використання земель, наданих у постійне користування державному підприємству, що суперечить ст.96 Земельного кодексу України.

Розпорядження спірною земельною ділянкою належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)" при укладанні оскаржуваного договору розпорядилося землями сільськогосподарського призначення поза межами свої повноважень.

Також прокурор зазначає, що спірний договір не є договором підряду, а є прихований договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним. Згідно з вимогами ст.ст.16, 1212 ЦК України ФОП ОСОБА_4 зобовязаний повернути отриману ним земельну ділянку у розпорядження держави в oco6i Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області з правом постійного користування ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)".

Позивачем Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надано суду пояснення за вих.№9-14-0.6-6241/2-17 від 17.08.2017 (а.с.51), в яких заявлені позовні вимоги підтримує повністю щодо визнання недійсним на майбутнє договору підряду № Г-1-В вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 05.01.2017 з підстав наведених у позовній заяві. Стосовно зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути у розпорядження держави в особі Головного управління з правом постійного користування ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України» земельну ділянку площею 82,13 га зазначає, що матеріали справи не містять інформації про те, що земельна ділянка вибула з розпорядження держави таз постійного користування ДП «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 53)».

Відповідач-1 ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)" у відзиві на позовну заяву (а.с.69-70) проти позовних вимог заперечує та зазначає, що 05.01.2017 був укладений договір підряду №Г-1-В вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Посилання на акт в договорі підряду прописано для окреслення меж земельної ділянки де підрядник повинен виконати роботи, з метою не порушення прав інших землекористувачів. Також п.4.2 передбачає що під час дії договору правовий статус земельної ділянки залишається не змінним, тобто належить на праві постійного користування замовнику, тобто за цим договором не відбулося переходу права користування земельними ділянками, а також фактично самі земельні ділянки не вибували із володіння землекористувача, що свідчить про недоведеність удаваного характеру оспорюваного правочину, а відтак і про відсутність правових підстав для визнання його недійсним. Загальні засади цивільного законодавства встановлено ст.3 ЦК. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК). Позивач при поданні позову не врахував ч. З ст. 640 ЦК України і п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». З огляду на те що правочин підлягає обов'язковій реєстрації, а така реєстрація відсутня він не є укладеним, жодних правових наслідків вказаний правочин для сторін по даній справі не створив.

Відповідач-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 проти позовних вимог також заперечує та просить в позові відмовити.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні ухвалою суду від 22.08.2017 у відповідності до ст.77 ГПК України було відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 28.09.2017 розгляд справи продовжено на 15 днів за клопотанням позивача.

У судовому засіданні 10.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Згідно п.2.1 Статуту ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)", підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільної корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №080012 від 20.07.2004 Підприємству Ольшанська виправна колонія №53 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Миколаївській області надано у постійне користування 84,87 га земельну ділянку у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в межах території Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області. Земельну ділянку надано для ведення підсобного сільського господарства (а.с.43).

Державне підприємство «Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№53) та державне підприємство «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)» є однією ж тією юридичною особою, що підтверджується єдиним кодом в ЄДРПОУ та призначеним на посаду директором.

Згідно інформації головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (лист №10-140.6-3975/2-17 від 29.05.2017) нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки не проведена; середня вартість 1 га землі сільськогосподарського призначення (ріллі) в межах території Ольшанської селищної ради станом на 1995 рік становила 3724,9 грн. Станом на 01.01.2017 з врахуванням відповідного коефіцієнту індексації (лист Держгеокадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-17) та коефіцієнту 1,756 (Постанова КМУ від 31.10.2011 року № 1185 ) середня вартість 1 га становила 31370,27 грн. (а.с.47).

05.01.2017 між ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)" та ФОП ОСОБА_4 укладено Договір підряду вирощування товарної сільськогосподарської продукції №Г-1-В (надалі - Договір №Г-1-В) (а.с.21-22), відповідно п.1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виростити урожай товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов даного договору та розподілити її відповідно до умов договору.

Пунктом п.4.1. Договору №Г-1-В сторонами передбачено, що підрядник зобов'язується:

- своїми силами, засобами та за свій рахунок своєчасно провести закупівлю насіння відповідної сільськогосподарської культури, мінеральних добрив, засобів захисту, провести необхідний комплекс робіт згідно технології її вирощування та інших агротехнологічних заходів, збирання урожаю (конкретний обсяг робіт сторони врегульовують відповідними додатковими угодами);

- при виконанні умов даного договору додержувати встановлених норм діючого законодавства стосовно охорони навколишнього природного середовища та охорони земель, захисних смуг, санітарних та протипожежних норм та правил, техніки безпеки;

- у разі необхідності подавати за 5 днів письмову заявку до замовника на залучення спецконтингенту для виконання робіт за цим договором, проводити оплату виконавчої роботи згідно наданих рахунків;

- допускати для ведення обліку і контролю за ходом виконання підрядних робіт представників замовника;

- після закінчення терміну дії даного договору передати замовнику надану земельну ділянку у аналогічному стані в якому вона була передана в момент укладення договору (задисковану).

Згідно п.4.2. Договору №Г-1-В замовник зобов'язується: надати земельну ділянку площею 82,13 гектарів. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ4800527462013 від 31.10.2013. (Державний Акт ЯЯ№008012 від 20.07.2004) в якому вказано місце розташування із цільовим призначенням - для введення підсобного сільського господарства. Під час дії договору правовий статус земельної ділянки залишається не змінним.

Відповідно до п.5.1. Договору №Г-1-В, винагорода підрядника складає 90% вирощеної продукції, в заліковій вазі, за мінусом вартості витрат понесених замовником.

У відповідності п.5.2. Договору №Г-1-В з метою забезпечення майнових інтересів замовника, сторони встановлюють фіксований гарантований рівень частки доходу (але не нижче ніж 5% від оціночної вартості землі), від реалізації даного договору яку має отримати замовник, яка у вартісному вираженні становить на рік 123195,00 грн. Підрядник зобов'язується сплатити зазначену суму в строки вказані у додатку №1, які є невід'ємною частиною даного договору. При цьому загибель урожаю, низька урожайність не є підставою для зміни або несплати зазначеної у даній умові договору грошової суми. У випадку оплати зазначеної суми замовнику, підрядник є таким що повністю виконав свої зобов'язання перед замовником по даному договору і в повній мірі набуває право власності на весь вирощений урожай за даним договором.

Відповідно до п.6.1 Договору №Г-1-В термін остаточних розрахунків за даним договором встановлюється додатковими угодами.

Згідно до п.п.8.1, 8.2 Договору №Г-1-В, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017. Після спливу терміну дії договору, зазначеного у п.8.1, підрядник має переважне право перед іншими особами, на укладання (пролонгацію) цього договору на тих же умовах та на той же термін.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Сторонами до договору було укладено Додаток №1 в якому сторони договору погодили графік проведення платежів.

Відповідно до інформації ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№53) від 29.05.2017 земельна ділянка площею 82,13 га засіяна соняшником та обробляється ФОП ОСОБА_4 (а.с.44).

На думку прокурора вказаним вище договором, фактично передано у користування земельну ділянку площею 82,13 га, при цьому сторони не уклали договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», тому вважаючи, що спірний договір є прихований договір оренди, прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом про визнання недійсним на майбутнє договору підряду №Г-1-В вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 05.01.2017 та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 82,13 га.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно абз.4 підпункту 3.12 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

В якості правової підстави позову прокурор вказує на ст.235 Цивільного кодексу України, оскільки при укладанні договору підряду від 05.01.2017 сторони, на думку прокурора, фактично приховали договір оренди земельної ділянки державної форми власності.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Статуту (нова редакція) ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3486/5 від 06.12.2016, ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)», засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Підприємство безпосередньо підпорядковане Міністерству юстиції України, яке здійснює управління ним безпосередньо або через територіальні органи Міністерства юстиції України - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України (а.с.30-42).

Згідно п.4.1. Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.

Згідно із ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про оренду землі» передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними органами.

Згідно з підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, розпорядження спірною земельною ділянкою належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Згідно ст.95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі (п."а" ч.1).

Право самостійного господарювання на землі означає, що землекористувачі мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення.

Землекористувач також мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п."б" ч.1 ст.95 Земельного кодексу України).

Дане положення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч.2 ст.189 ЦК України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Так, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Відповідно у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у т.ч. надання її в оренду. При цьому земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.

Положення оспорюваного договору передбачають, зокрема, що відповідач-2 зобов'язується на власний ризик виростити урожай товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов даного договору та розподілити її відповідно до умов договору (п.1.1 Договору). При цьому, як випливає із умов договору, ДП «Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)» не набуває права власності на зібраний урожай, а отримує від ФОП ОСОБА_4 грошову компенсацію за використання землі - щорічний фіксований гарантований рівень частки доходу від реалізації даного договору, який у вартісному вираженні становить 123195,00 грн. (п. 5.2 Договору).

Згідно ч.ч.1, 2 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Досліджуючи правову природу оспорюваного правочину, суд вважає, що укладенням спірного Договору від 05.01.2017 сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки. Аналізуючи умови договору, а саме пункти 4.1, 4.2, 5.1, 5.2, 6.1, 8,2, суд приходить до висновку, що мало місце використання відповідачем-2 земельної ділянки відповідача-1 з метою виробництва сільськогосподарської продукції. Тобто в даному випадку є обставини, які підтверджують фактичну передачу права користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності.

З огляду на те, що спірним договором не передається результат замовнику, про що свідчить зміст останнього, то в силу приписів ст.837 ЦК України, даний правочин не може вважатись договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частини 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України визначають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто сторони з вчиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.

Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Згідно із п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України мас визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 ст.22 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідач-1 повноваженнями на надання земельної ділянки в оренду не наділений, оскільки остання належить йому на праві постійного користування (відповідно наявні лише повноваження на володіння і користування нею).

Однак, зі змісту оспорюваного договору слідує, що відповідач-1 фактично надав у користування відповідачу-2 земельну ділянку державної форми власності, якою не мав права розпоряджатися, за що мав отримати певну фіксовану винагроду.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, у відповідності з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначений договір підлягає визнанню недійсним на майбутнє.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Фактично земельна ділянка ведення підсобного сільського господарства набута відповідачем-2 в користування без дотримання вимог закону, який регулює порядок її надання, що за вимогами ст.ст.210, 211 Земельного кодексу України є підставою для повернення вказаної земельної ділянки до розпорядника - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Таким чином, позовна вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним на майбутнє договору підряду №Г-1-В вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 05.01.2017, а відтак задоволення первісної позовної вимоги тягне за собою задоволення й похідної вимоги, оскільки відпала підстава користування цією земельною ділянкою відповідачем-2.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, оскільки спір виник з їх вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє Договору підряду №Г-1-В вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 05.01.2017, укладеного між ДП "Підприємство Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№53)" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користуванням ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)" земельну ділянку площею 82,13 га, грошовою оцінкою 2576440,28 грн., розташовану в межах Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та використовується ФОП на підставі Договору №Г-1-В про надання послуг від 05.01.2017.

4. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53)" (57113, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, смт.Ольшанське, вул.Промислова, буд.1; відомості про банківські реквізити відсутні; код ЄДРПОУ 08680520) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, 28, р/р 35215058000340, код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 1600 грн. судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; відомості про банківські реквізити відсутні; ІПН НОМЕР_1) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, 28, р/р 35215058000340, код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 1600 грн. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 17 жовтня 2017 року.

Суддя М.В. Мавродієва